Рішення

від 04.09.2017 по справі 146/786/17

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/786/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" вересня 2017 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В., з участю секретаря Бойко Т.Є.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно 16980 ( шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень матеріальної шкоди та 100000 ( сто тисяч) гривень моральної шкоди.

Позов обґрунтований наступним.

14 березня 2016 року біля 21 години 30 хвилин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебуваючи в нетверезому стані з метою з'ясування обставин конфлікту прийшли до будинку ОСОБА_5 і на ґрунті виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, нанесли останньому близько 10 ударів ногами та кулаками в область голови, шиї, грудної клітки та тулуба, від чого той втратив свідомість. У подальшому від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер.

Згідно з висновку судово-медичного експерта № 20 від 04 квітня 2016 року смерть ОСОБА_5 наступила в результаті поєднаної травми: закритої черепно-мозкової травми - закритого перелому тім'яно і скроневої кістки справа, двухстороннього перелому нижньої щелепи, перелому носової кістки, множинних синців і саден обличчя і шиї, крововилива середостіння, яка ускладнилась субдуральними крововиливами, набряком і дислокацією головного мозку, травматичним шоком, що і явилось безпосередньою причиною смерті. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих твердих предметів, по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які безпосередньо призвели до смерті.

Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року відповідачі по справі, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнанні винними у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 121 та ч.2 ст. 289 КК України.ОСОБА_4 призначено покарання у виді 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, ОСОБА_3 призначено покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року даний вирок змінено в частині стягнення процесуальних витрат. В решті вирок залишено без змін.

Позивач вказує, що по даному кримінальному провадженні його ОСОБА_2 було визнано потерпілим, так як загиблий ОСОБА_5 доводився йому братом.

Із втратою життя брата позивач поніс матеріальні витрати на його поховання, зокрема на труно 2400 грн., хрест - 280 грн., вінок 400 грн., вінок 500 грн, корзина, 250 грн., покривало - 200 грн, накидка - 180 грн, гірлянда - 14 грн., рушнички - 780 грн., хустки - 350 грн., косинки - 200 грн. по накладні від 18 березня 2016 року ПП ОСОБА_6, що становить 5680 грн., а також на встановлення пам'ятника - 1300 грн по накладній від 29 квітня 2017 року ФОП ОСОБА_7, всього витрачено - 16980 грн.

Крім того позивач зазначає, що внаслідок злочину, вчиненого відповідачами, йому завдано моральну шкоду яка виразилася у душевних стражданнях, які він зазнав з втратою близької людини. Позивач отримав душевну травму, втратив спокій, йому доводиться докладати значних додаткових зусиль для організації свого життя, в зв'язку з порушенням встановленого життєвого укладу.

Розмір заподіяної моральної шкоди позивач ОСОБА_2 оцінює в 100000 ( сто тисяч) гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, направив на адресу суду заяву згідно якої справу просить розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що завдану злочином матеріальну шкоду визнає повністю, однак в задоволенні моральної шкоди просить відмовити, оскільки моральну шкоду не визнає.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні повністю. Пояснив, що під час судового розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_2 на запитання головуючого відповідав, що пред'являти цивільний позов не буде. Також відповідач зазначив, що цивільний позов не визнає, оскільки вважає, що даний позов має бути пред'явлений до початку судового розгляду справи по суті під час розгляду кримінального провадження. Крім того матеріальної та моральної шкоди не визнає, так як вважає себе не винним у вчиненні злочину, яким завдано вказану шкоду, а вирок суду вважає несправедливим. Вказав, що надані докази позивачем не можна брати до уваги оскільки в накладній відсутня мокра печать підприємця та підпис.

Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження завданої злочином матеріальної та моральної шкоди. Зокрема пояснив, що накладна на придбання товарів та пам'ятника не підписані, кому був придбаний вказаний пам'ятник та кому поставлений невідомо.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно із ст. 128 ч. 7 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В судовому засіданні встановлено, що згідно вироку Томашпільського районного суду від 14 листопада 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 121 та ч.2 ст. 289 КК України, тобто в умисному тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 та в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше сховище. ОСОБА_4 призначено покарання у виді 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, ОСОБА_3 призначено покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року даний вирок змінено в частині стягнення процесуальних витрат. В решті вирок залишено без змін.( а.с. 8-13)

Дані обставини не потребують доказуванню у відповідності до вимог ст.61 ЦПК України, оскільки встановлені вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що на поховання ОСОБА_5 позивачем було витрачено 5680 гривень в тому числі на труно 2400 грн., хрест - 280 грн., вінок 400 грн., вінок 500 грн, корзина, 250 грн., покривало - 200 грн, накидка - 180 грн, гірлянда - 14 грн., рушнички - 780 грн., хустки - 350 грн., косинки - 200 грн., що підтверджується накладною від 18 березня 2016 року ПП ОСОБА_8 ( а.с.14)

Згідно накладної від 29 квітня 2017 року ФОП ОСОБА_7 позивачем було витрачено 11300 гривень на придбання пам'ятника. (а.с.15)

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист від протиправних посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу і майно. Кожна особа, яка потерпіла від злочину, має право звернутися до суду з позовом до порушника її прав про відшкодування завданої шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом згаданої норми права, умовами покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди (майнової відповідальності) є неправомірність дій заподіювача, наявність між ними і шкодою безпосереднього причинного зв'язку, а також вина зазначеної особи.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

За таких обставин суд вважає, що матеріальні збитки понесені на поховання потерпілого ОСОБА_5 та спорудження надгробного пам'ятника в розмірі 16980 гривень підлягають відшкодування відповідачами в рівних долях, оскільки у суду наявні достатні підстави вважати, що ці збитки безпосередньо витікають із злочинних дій відповідачів, а їх розмір доведений наявними у справі доказами.

Крім того позивачем в позові заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені часті, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювача.

Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Так, як вбачається із змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_2 вказав, що покійний ОСОБА_5 доводився йому братом та посилається на те, що у зв'язку з смертю брата він отримав душевну травму, втратив душевний спокій.

Частина друга ст. 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 не надано доказів, які підтверджують факт їх проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 на момент смерті останнього, зокрема, того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

З огляду на вищевказане позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь держави по 320 грн. судового збору (за вимогу майнового характеру).

Разом з тим, вимога щодо стягнення моральної шкоди є немайновою, а тому судовий збір за неї становить 640 грн., а не 1600 грн. як сплачено позивачем. Таким чином, позивач переплатив 960 грн. Суму надмірно сплаченого судового збору суд вважає за необхідне повернути позивачеві з Державного бюджету України, а саме 960 грн.

Також позивач просив суд стягнути на його користь суму сплаченого судового збору за вимогу щодо стягнення моральної шкоди, однак згідно приписів ст. 88 ЦПК України дані витрати слід залишити за фактично понесеними.

Керуючись ст.23,61,1167 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином задоволити частково.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду, що становить 16980 ( шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень заподіяної злочином матеріальної шкоди., що в рівних долях становить по 8490 гривень

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави по 320 гривень судового збору .

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Томашпільському районі Вінницької області повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 надлишково сплачений судовий збір в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят гривень), на рахунок 31210206700524, код 36331505, отримувач ГУДКСУ у Томашпільському районі, банк отримувача Головне управління ДКС України у Вінницькій області, квитанція № 43.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Повний текст рішення виготовлено 5 вересня 2017 року

Суддя: О. В. Пилипчук