Ухвала

від 05.09.2017 по справі 335/8527/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 335/8527/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/853/17 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 335/8527/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу юридичної особи ТОВ «Кайлас ЛТД» на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 липня 2017 року,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 липня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 про арешт майна, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Кайлас ЛТД» (код ЄДРПОУ 35300680) рахунок № НОМЕР_1 (ДОЛАР США), відкритий 26.08.2014 року, рахунок № НОМЕР_2 (ЄВРО), відкритий 26.08.2014 року, рахунок № НОМЕР_3 (українська гривня), відкритий 16.11.2010 року, рахунок № НОМЕР_4 (українська гривня), відкритий 16.11.2010 року, які відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 30529,9, код ЄДРПОУ 14360570), який розташований за адресою; м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, в частині видатку коштів, з обов`язковим зазначенням дати та часу ознайомлення з ухвалою, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи письмово про суми коштів, що знаходяться на цих рахунках за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення ухвали слідчого судді.

Цією самою ухвалою накладено арешт на грошові кошти інших товариств, по яким зміст рішення не викладається, в апеляційному порядку не оскаржується, і, відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, в апеляційному порядку не перевіряється.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що службові особи ГУ ДФС в Запорізькій області, зловживаючи своїм службовим становищем, сприяють особам, які здійснюють впровадження протиправних фінансових механізмів, направлених на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження та незаконне заволодіння бюджетними коштами, не вживаючи заходів реагування, які були покладені на них державною службою, чим заподіяли тяжкі наслідки у вигляді недоотримання державою грошових коштів в особливо великих розмірах. Встановлено, що ряд підприємств, які є підконтрольними особам, що діють за сприянням службових осіб ДФС України у Запорізькій області з метою несплати обов`язкових податкових платежів, створили схему, за допомогою якої до бюджету Запорізької області не сплачуються податки та не надходять грошові кошти до державного бюджету в особливо великих розмірах.

В ході проведення досудового розслідування встановлено ряд підприємств, залучених до протиправного фінансового механізму, які використовують рахунки, відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) для переведення коштів з безготівкової форми в готівку та подальшого їх привласнення і легалізації, а саме: ТОВ «Кайлас ЛТД» (код ЄДРПОУ 35300680) рахунок № НОМЕР_1 (ДОЛАР США), відкритий 26.08.2014 року, рахунок № НОМЕР_2 (ЄВРО), відкритий 26.08.2014 року, рахунок № НОМЕР_3 (українська гривня), відкритий 16.11.2010 року, рахунок № НОМЕР_4 (українська гривня), відкритий 16.11.2010 року.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя послався на те, що грошові кошти, які знаходяться на вищевказаних рахунках, є предметом протиправної діяльності щодо сприяння суб`єктам підприємницької діяльності в несплаті податків до державного бюджету, розкраданню державного майна, а арешт майна є необхідним з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Прокурором у клопотанні наведено правові підстави для арешту майна та приведено достатньо доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді.

В обґрунтування доводів зазначає, що проти посадових осіб ТОВ «Кайлас ЛТД», кримінального провадження не порушено, тож посилання суду першої інстанції на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку цього підприємства, є предметом протиправної діяльності, щодо сприяння суб`єктові підприємницької діяльності в несплаті податків до державного бюджету, розкраданню державного майна, є засобами для розкриття злочину, виявлення винних осіб та в подальшому можуть бути речовими доказами, є припущеннями. Доводи прокурора в клопотанні про те, що арешт грошових коштів, наявних на рахунках ТОВ «Кайлас ЛТД», є знаряддям злочину (тобто предметом, який був використаний при вчиненні фізичного впливу на будь-які матеріальні об`єкти), є необґрунтованими, оскільки такого кримінального провадження щодо посадових осіб цього підприємства не порушено.

Судом першої інстанції не зазначено розмір шкоди, завданий ТОВ «Кайлас ЛТД» даним кримінальним правопорушенням, також взагалі не вказано правову підставу для арешту майна ТОВ «Кайлас ЛТД», що є порушенням норм чинного КПК України.

Об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що вищевказане майно дійсно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, у матеріалах провадження немає.

Висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, мають суб`єктивний та упереджений зміст, права та законні інтереси службових осіб та працівників ТОВ «Кайлас ЛТД» порушені та підприємство обмежено у користуванні своїми коштами для сплати заробітної плати співробітникам, для сплати податків та обов`язкових зборів, для безпосередньої діяльності підприємства.

Крім того зазначає, що представники підприємства дізналися про порушення своїх прав під час наміру користування грошовим рахунком, а саме 26 липня 2017 року у банківській установі ТОВ «Кайлас ЛТД» було відмовлено у грошовій операції та пред`явлено копію ухвали, оскільки апелянт участі у судовому засіданні при розгляді питання про арешт майна не брав, вважає себе заінтересованою особою, оскільки є власником цього майна, та просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він порушений з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, уточнив вимоги та просить скасувати ухвалу слідчого судді в обсязі рішення стосовно товариства та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання слідчого; прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.395 КПК України, апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення; якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Враховуючи вищевказане положення, а також те, що клопотання слідчого розглядалося без участі представника ТОВ «Кайлас ЛТД», в матеріалах справи відсутні дані про отримання копії ухвали, про порушене право дізнались в банківській установі 26.07.2017 року, апеляційна скарга була подана 27.07.2017 року, колегія суддів вважає, що у вказаному випадку строк на апеляційне оскарження пропущений не був, тому апеляційна скарга підлягає розгляду.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Щодо вимог апеляційної скарги по суті слід зазначити наступне.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Відповідно до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Ані органом досудового розслідування, ані слідчим суддею не було дотримано зазначених вимог закону.

Кримінальний процесуальний кодекс покладає обов`язок на слідчого суддю перевірити чи відповідає клопотання про арешт вимогам закону, заслухати ініціатора подання клопотання та прокурора на предмет обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, не перевірив в повній мірі його на відповідність вимогам ст.171 КПК України, правові підстави для накладення арешту, достатність доказів, які вказують на розмір можливої конфіскації, можливий розмір шкоди та цивільного позову, наслідки арешту для інших осіб, розумність співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Зі змісту клопотання випливає, що досудовим розслідуванням було встановлено, що службові особи ГУ ДФС в Запорізькій області, зловживаючи своїм службовим становищем, сприяють особам, які здійснюють впровадження протиправних фінансових механізмів, направлених на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження та незаконне заволодіння бюджетними коштами, не вживаючи заходів реагування, які були покладені на них державною службою, чим заподіяли тяжкі наслідки у вигляді недоотримання державою грошових коштів в особливо великих розмірах. Встановлено, що ряд підприємств, які є підконтрольними особам, що діють за сприянням службових осіб ДФС України у Запорізькій області з метою несплати обов`язкових податкових платежів, створили схему, за допомогою якої до бюджету Запорізької області не сплачуються податки та не надходять грошові кошти до державного бюджету в особливо великих розмірах.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування, звертаючись з клопотанням про арешт майна і фактично посилаючись в ньому на те, що ТОВ «Кайлас ЛТД» є причетним до протиправного фінансового механізму переведення коштів з безготівкової форми в готівку, яка в подальшому привласнюється і легалізується, повинен був зібрати і надати слідчому судді відповідні докази.

Погоджуючись з доводами клопотання, слідчий суддя не звернула уваги на наявність в матеріалах, доданих до клопотання, інформації, наданої заступником начальника ГУ БКОЗ СБ України, не перевірила, в рамках яких ОРЗ була встановлена ця інформація.

Клопотання про арешт майна, з яким орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді, було винесено в рамках кримінального провадження за правовою кваліфікацією ч.2 ст.364, ч.2 ст.205 КК України. При цьому в матеріалах відсутні будь-які дані про вручення письмового повідомлення про підозру відповідно до вимог ст.278 КПК України, а також відсутні особи, які відносяться до кола підозрюваних по справі.

У матеріалах, доданих до клопотання, відсутні будь-які дані про юридичну особу чи представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, матеріали також не містять відомостей про повідомлення про підозру посадових осіб ТОВ «Кайлас ЛТД». Не були надані додаткові докази в обґрунтування подання та заперечень на апеляційну скаргу прокурором під час апеляційного розгляду.

У клопотанні слідчого було зазначено, що арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, необхідно було накласти з метою запобігання протиправним діям з використанням банківського рахунку і припинення злочинної діяльності, що не передбачено диспозицією ч.2 ст.170 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину чи внесення відомостей про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру. Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п.1, п.2 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого. Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, відповідно до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, а також те, що за матеріалами, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Кайлас ЛТД», що відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк», набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що спростовується існування правової підстави для арешту грошових коштів на зазначених рахунках з метою збереження речових доказів.

Матеріалами клопотання, з огляду на ту кваліфікацію кримінального правопорушення, в рамках якого подане клопотання слідчого, не доведено, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Кайлас ЛТД», були одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, чи були предметом злочину або були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби або знаряддя вчинення злочину, а відтак, на них не може бути також накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, передбаченої ст.96-2 КК України.

При цьому слід зауважити, що не може бути метою накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Кайлас ЛТД», і конфіскація майна, як вид покарання або захід кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у зв`язку з тим, що жодній службовій особі цього товариства у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру.

Отже, арешт майна під час досудового розслідування може застосовуватись виключно щодо майна підозрюваного, або особи, що несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, відносно майна юридичної особи, якщо до юридичної особи може бути застосований захід у вигляді конфіскації майна, проте санкціями ч.2 ст.364, ч.2 ст.205 КК України не передбачена конфіскація майна як виду покарання, а забезпечення виконання можливого покарання не передбачено як мета арешту майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ані слідчий в клопотанні, ані слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст.ст.171, 173 КПК України не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для працівників ТОВ «Кайлас ЛТД», та виконання самим товариством своїх договірних зобов`язань перед іншими суб`єктами.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Кайлас ЛТД», як незаконна та за недоведеністю необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу юридичної особи ТОВ «Кайлас ЛТД» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 липня 2017 року в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Кайлас ЛТД» (код ЄДРПОУ 35300680) рахунок № НОМЕР_1 (ДОЛАР США), відкритий 26.08.2014 року, рахунок № НОМЕР_2 (ЄВРО), відкритий 26.08.2014 року, рахунок № НОМЕР_3 (українська гривня), відкритий 16.11.2010 року, рахунок № НОМЕР_4 (українська гривня), відкритий 16.11.2010 року, які відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 30529,9, код ЄДРПОУ 14360570), який розташований за адресою; м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, в частині видатку коштів, з обов`язковим зазначенням дати та часу ознайомлення з ухвалою, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи письмово про суми коштів, що знаходяться на цих рахунках за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення ухвали слідчого судді, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Кайлас ЛТД» (код ЄДРПОУ 35300680) рахунок № НОМЕР_1 (ДОЛАР США), відкритий 26.08.2014 року, рахунок № НОМЕР_2 (ЄВРО), відкритий 26.08.2014 року, рахунок № НОМЕР_3 (українська гривня), відкритий 16.11.2010 року, рахунок № НОМЕР_4 (українська гривня), відкритий 16.11.2010 року, які відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 30529,9, код ЄДРПОУ 14360570), який розташований за адресою; м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, в частині видатку коштів, з обов`язковим зазначенням дати та часу ознайомлення з ухвалою, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи письмово про суми коштів, що знаходяться на цих рахунках за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення ухвали слідчого судді, відмовити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4