Рішення

від 31.08.2017 по справі 910/9094/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017Справа №910/9094/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/9094/17

За позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до житлово-будівельного кооперативу Зірка-2

про стягнення 62 482,94 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.М., довіреність № 582 від 05.05.2017р.;

від відповідача: Трамбовецький А.В., довіреність б/н 20.06.2017р.

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу Зірка-2 (далі - відповідач ) про стягнення 62 482,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за надані послуги за договором № 03182/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 07.10.2003р. в період з 01.03.2014р. по 31.12.2016р., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 35 333,13 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня - 271,45 грн., штраф - 1766,66 грн., 3% річних - 2395,85 грн., інфляційні втрати - 22 715,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. порушено провадження у справі № 910/9094/17 та розгляд справи призначений на 13.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017р. розгляд справи відкладено на 27.07.2017р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

25.07.2017р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли витребувані судом пояснення.

27.07.2017р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача - витребувані пояснення та докази.

Присутній у судовому засіданні 27.07.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та подав клопотання про витребування у ПАТ Київенерго довідки, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ПАТ Київенерго ЖБК Зірка-2 у період з 01.03.2014р. по 31.12.2016р. Як вказує позивач, вказана довідка необхідна для підтвердження обсягу отриманої ЖБК Зірка-2 питної води для виготовлення гарячої води та стоків гарячої води за спірний період.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.07.2017р. розгляд справи було відкладено на 31.08.2017р. та витребувано у публічного акціонерного товариства Київенерго довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ПАТ Київенерго ЖБК Зірка-2 (код ЄДРПОУ 22885393) у період з 01.03.2014р. по 31.12.2016р.

16.08.2017р. через загальний відділ господарського суду від ПАТ Київенерго отримано відповідь на запит суду, згідно якої не виявляється можливим надати інформацію щодо обліку обсягів наданої послуги з центрального постачання гарячої води з причин її відсутності.

Присутній у судовому засіданні 31.08.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, навчених у відзиві та поясненнях, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2003р. між ВАТ АК Київводоканал (перейменованим у публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , яке в свою чергу перейменовано у приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал ) (за договором - постачальник) та ЖБК Зірка-2 (за договором - абонент, відповідач) було укладено договір № 03182/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (надалі - Правила).

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874- 82 Вода питна ; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з підпунктами а) д) пункту 2.2 Договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору; при зміні своїх реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний строк.

Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг визначено договором у розділі 3, та, зокрема, в пункті 3.1 Договору, в якому зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідно до п. 3.4 Договору, абонент розраховується за послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п. 7.1 Договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 35 333,13 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за договором, позивачем було присвоєно відповідачу наступні абонентські коди:

- 5-255 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків;

- 5-50255 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб гарячого водопостачання - питна вода (вода)) та відповідний об'єм стоків гарячої води (питна вода (стоки)), а з 01.10.2014р. - лише за стоки гарячої води.

ПАТ "Київводоканал" надав розгорнутий розрахунок позовних вимог з розмежуванням за кодами абонента, зокрема, лише за кодом 5-50255.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за надані послуги з водопостачання та водовідведення становить та складається з наступних сум:

- за кодом 5-50255 за період з 01.03.2014р. по 31.12.2016р. було надано послуг на суму 81 444,37 грн., з яких сплачено 46 111,24 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за питну воду (гарячого водопостачання) у сумі 8138,96 грн. та водовідвідний об'єм стоків у сумі 27 194,17 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором № 03182/4-05 щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 35 333,13 грн. боргу за надані послуги з водопостачання і водовідведення, 271,45 грн. пені, 1766,66 грн. штрафу, 22 715,86 грн. інфляційних втрат та 2395,85 грн. 3% річних.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 03182/4-05 від 07.10.2003р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з приписами статей 16, 19 названого Закону, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Окрім цього, договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", сферу дії якого визначено статтею 2 Закону, відповідно до якої дія вказаного Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Водовідведення визначено приписами вказаного Закону як господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

При цьому, вода питна - це вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Як зазначено в даній статті Закону України "Про питну воду та водопостачання" підприємство питного водопостачання - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води.

Споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб/послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПІН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Таким чином, публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є виробником та постачальником послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а відповідач - споживачем таких послуг.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р. затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила № 190), які відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

Правила № 190 визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил № 190).

У пункті 1.2 Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Пунктами 3.1, 5.2 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002р. № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002р. за N 403/6691 (далі - Правила №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як унормовано п. 1.4 Правил №37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів);

Відповідно до п. 2.4 зазначених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті відповідачем на користь позивача.

Згідно з п.3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190, розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Разом з тим, серед наявних у справі документів відсутні докази перебування на балансі житлово-будівельного кооперативу Зірка-2 , а також у його господарському віданні чи оперативному управлінні, бойлерів, теплових пунктів або котелень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження обсягів наданих послуг за договором до справи судом залучені надані позивачем акти про зняття показань з приладів обліку, погоджені та підписані відповідачем, розшифровки рахунків абонента та реєстри дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 3.5. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити поважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідачем встановлений договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг виконано не було, та у встановлений договором строк не направлено свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння.

Таким чином, надані ПАТ Київводоканал послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації, відповідно до умов договору, вважаються прийнятими.

Разом з тим, договір №03182/4-05 від 07.10.2003р. не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.

При цьому, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів про те, що на балансі відповідача перебувають теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води. Також, матеріали справи не містять доказів і про те, що теплові пункти (котельні) передані позивачу в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Отже, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем за кодом 5-50255, як на підігрів для виготовлення гарячої води (питна вода (вода)), суд не вбачає. Нараховані на вказану суму заборгованості інфляційні втрати, 3% річних, пеня та штраф також не підлягають стягненню.

Аналогічна правова позиція була підтримана Вищим господарським судом України у постанові від 04.07.2017р. у справі № 910/20990/16.

Враховуючи вищезазначене, а також ст.ст. 525,526 ЦК України, суд дійшов висновку про правомірність та доведеність заявлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 27 194,17 грн., облікованої позивачем за кодом 5-50255 та зазначеної за цим кодом у розрахунку, за період з 01.03.2014р. по 31.12.2016р. за надані послуги з приймання стоків гарячої води.

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги згідно договору становить 27 194,17 грн.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем, проте під час розгляду справи доказів, які спростовуються наявність заборгованості за послуги з приймання стоків гарячої води суду не надав.

Водночас, судом враховано, що відповідач частково оплачував вказані послуги на підставі рахунків позивача та будь-яких яких претензії щодо обсягу наданих послуг не подавав. Також, зведеним актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Отже, судом встановлено порушення з боку відповідача взятих на себе зобов'язань з оплати наданих відповідачем послуг.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 27 194,17 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 271,45 грн. пені, 1766,66 грн. штрафу, 22 715,86 грн. інфляційних втрат та 2395,85 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.4.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг Абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку щодо його арифметичної вірності, законності та обґрунтованості.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок з урахуванням води, яка йде на підігрів, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок даних вимог.

Суд приходить до висновку, що підлягають стягненню 1359,71 грн. штрафу, 15 667,69 грн. інфляційних втрат та 1756,66 грн. - 3% річних.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути житлово-будівельного кооперативу Зірка-2 (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 5-А; код ЄДРПОУ 22885393) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 27 194 грн. 17 коп. - основного боргу, 271 грн. 45 коп. - пені, 1359 грн. 71 коп. - штрафу 1756 грн. 66 коп. - 3% річних, 15 667 грн. 69 грн. - інфляційні втрати та 1184 грн. 32 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.09.2017р.

Суддя А.І. Привалов