Рішення

від 30.08.2017 по справі 916/1677/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2017 р.Справа № 916/1677/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега Мітал Строй» про стягнення заборгованості в сумі 4217115,87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега Мітал Строй» про стягнення заборгованості за договором поставки № 64S17 від 13.12.2016 р. в сумі 4217115,87 грн., посилаючись на наступне.

13.12.2016 року між ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг (постачальник) та ТОВ Омега Мітал Строй (покупець) був укладений договір № 64S17, відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію, що виробляється постачальником, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість та якість товару узгоджуються сторонами в специфікації, що є невід'ємною частинами даного договору. Кількість товару, узгоджена специфікацією до договору, є орієнтовною.

Так, позивач вказує, що на виконання умов вказаного договору сторони підписали ряд специфікацій, в тому числі:

- специфікацію № 2 від 03.01.2017 р. про поставку товару на суму 9035088,00 грн. з умовами поставки в січні 2017 р. FCA склад АМКР Одеса;

- специфікацію № 3 від 03.02.2017 р. про поставку товару на суму 8660883,60 грн. з умовами поставки в лютому 2017 р. FCA склад АМКР Одеса;

- специфікацію № 4 від 03.03.2017 р. про поставку товару на суму 5126404,00 грн. з умовами поставки в березні 2017 р. FCA склад АМКР Одеса.

Згідно п. 5.1 договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару, узгодженого до поставки, в українській національній валюті. Оплата здійснюється на підставі наданих постачальником рахунків для попередньої оплати. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальниками (п.п. 5.2, 5.4 договору).

При цьому п.п. 4.1, 4.4 договору визначено, що вартість товару визначається на підставі цін, передбачених прейскурантами постачальника, діючими на момент зарахування грошових коштів покупця на відповідний розрахунковий рахунок постачальника. Повний розрахунок проводиться на підставі виданих постачальником рахунків-фактур.

За ствердженнями позивача, на виконання умов вказаного договору ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг протягом січня - березня 2017 р. здійснив поставку TОB Омега Мітал Строй товару на умовах вказаних вище специфікацій, про що свідчать наступні товарно-транспортні накладні: ТТН №ВП799 від 31.01.2017 року; ТТН №ВП94 від 24.02.2017 року; ТТН№ВП116 від 24.02.2017 року; ТТН №ВП9094 від 25.02.2017 року; ТТН №ВП117 від 27.02.2017 року; ТТН №ВП120 від 27.02.2017 року; ТТН №ВП122 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП127 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП125 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП131 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП143 від 03.03.2017 року.

Наразі позивач вказує, що за умовами поставок, визначених у специфікаціях до договору № 64S17, відвантаження продукції здійснювалось на умовах FCA склад АМКР Одеса, де від імені позивача відвантаження продукції здійснювалось ТОВ НВФ Дніпропроект на підставі договору № 1443 від 06.03.2015 р., відповідно до п. 1.1 якого позивач як вантажовласник доручає, а ТОВ НВФ Дніпропроект як виконавець приймає на себе зобов'язання організовувати переважування, перевалку (вивантаження з залізничного та/або автотранспорту, накопичування на складах, навантаження на орендований вантажовласником транспорт або на транспорт, що наданий покупцем металопродукції вантажовласника, охорону металопродукції вантажовласника, інформаційне обслуговування, документальне оформлення та зберігання вантажів вантажовласника за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/1, Україна. Також сторонами договору № 64S17 узгоджено, що окрема частина товару поставляється зі складу, що розташований в Дніпропетровській області, Криворізькій район, с. Вільне, ст. Червоний Шахтар, 1, де від імені позивача діяв виконавець - ТОВ Парк Плюс на підставі аналогічного договору № 2716 від 01.07.2014 р.

Разом з тим позивач зазначає, що виставив відповідачу 30 рахунків для здійснення останнім оплати поставленого за договором № 64S17 товару на загальну суму 4415864,46 грн. Однак, зі свого боку ТОВ Омега Мітал Строй в оплату вартості вказаного товару перерахував ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг» лише 198748,59 грн. Відтак, позивач стверджує, що станом на дату подання позову розмір заборгованості ТОВ Омега Мітал Строй перед ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг становить 4217415,87 грн., що заявлена до стягнення.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову. В обґрунтування вказаної заяви позивач послався на те, що відповідач ухиляється від сплати належних договірних сум, хоча останній неодноразово у направлених листах позивачу запевняв у погашенні заборгованості, але не вчинив ніяких дій, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідача. Крім того, заявник вказує, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно відповідача відкрито 4 виконавчі провадження. Наявні також в господарському суду Одеської області інші справи про стягнення з відповідача заборгованості, по 5 справам рішення суду вже набрали законної сили. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про погіршення фінансового стану відповідача та низький рівень розрахунків з контрагентами, що має наслідком звернення останніх до суду з позовами про стягнення заборгованості та накопичення значних сум такої заборгованості при відмові її погашення в добровільному порядку. Поряд з цим позивач зазначає, що представниками позивача у червні 2017 року було здійснено виїзд на місце розташування відповідача та встановлено відсутність металопродукції на його території, також проведення демонтажу виробничого обладнання (вантажопідіймальних кранів), що свідчить про ймовірне припинення відповідачем господарської діяльності. Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що у випадку задоволення позовних вимог з метою недопущення утруднення або неможливості виконання рішення господарського суду необхідно вжити відповідні заходи забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2017 р. позовну заяву ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1677/17, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 30.08.2017 р.

Подану разом з позовом вищевказану заяву про забезпечення позову судом залишено без задоволення з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Так, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Викладене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із змін. та доповн.).

Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оцінюючи ймовірність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову, оскільки посилання позивача на ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань та недобросовісну поведінку відповідача, а також наявність судових рішень відносно відповідача не свідчать про імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду з даного спору в разі невжиття таких заходів. Більш того, заявником не надано жодних доказів на підтвердження існування імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Отже, позивач не довів існування обставин для вжиття відповідних заходів. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення заявленого позову.

30.08.2017 р. позивачем були надані до суду додаткові пояснення по справі стосовно порядку поставки товару та узгодження обсягів поставки разом з засвідченими копіями товарно-транспортних накладних, які містять підпис відповідальної особи відповідача та відбиток печатки, що були повернуті вантажовідправникові відповідачем після прибуття вантажу.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, надіслана судом копія ухвали про порушення провадження у справі повернута до суду разом з поштовим конвертом та рекомендованим поштовим повідомленням без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою згідно довідки Укрпошти ф.20.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

13 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством „АрселорМіттал Кривий Ріг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Омега Мітал Строй» (покупець) був укладений договір № 64S17, відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію, що виробляється постачальником, іменовану надалі Товар , а відповідач як покупець - прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

В п. 2.1. договору зазначено, що номенклатурний перелік, асортимент, кількість та якість товару узгоджуються сторонами в специфікації(ціях), що є невід'ємною(ними) частинами даного договору. Кількість товару, узгоджена специфікацією(ціями) до договору, є орієнтовною.

Згідно п. 3.1. договору поставка товару здійснюється згідно специфікації:

- залізничним транспортом на умовах FCA (станція відправлення постачальника) та/або СРТ (склад покупця);

- автомобільним транспортом покупця/постачальника на умовах FCA (склад постачальника) та/або СРТ (станція призначення).

При транспортуванні товару автотранспортом на умовах СРТ (склад покупця) покупець зобов'язується прийняти доставлений товар, зробити відповідну відмітку в товарно-транспортній накладній і відшкодувати постачальнику вартість доставки товару на зазначений у відповідній специфікації склад. Базисні умови поставки визначаються згідно Інкотермс -2000, реквізити відвантаження можуть бути узгоджені листами, що підписані уповноваженими представниками сторін, які є невід'ємною частиною договору.

В п. 3.2 договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику всі витрати, що пов'язані з транспортуванням товару до станції призначення або до складу покупця, за рахунок грошових надходжень по даному договору. При поставці залізничним транспортом витрати по транспортуванню товару на умовах FCA не включаються у вартість товару і виділяються у рахунках-фактурах окремим рядком. На умовах СРТ витрати по транспортуванню включаються у вартість товару.

За умовами п. 3.3. договору у випадку використання під навантаження власного (орендованого) рухомого складу постачальника покупець зобов'язується сплачувати постачальнику вартість залізничного тарифу згідно Тарифного керівництва №1, схема 1, як за вагони загального парку Укрзалізниці з урахуванням підвищуючих коефіцієнтів, комісійну винагороду.

При відвантаженні автомобільним транспортом постачальника, покупець несе відповідальність за пошкодження автомобіля при вивантаженні товару на складі покупця. У разі пошкодження транспортного засобу, покупець компенсує всі витрати, пов'язані з його ремонтом. Покупець зобов'язаний вивантажувати товар, доставлений автотранспортом постачальника, не пізніше ніж через 24 години після прибуття на склад покупця.

Датою поставки є: при відвантаженні залізничним транспортом - дата штемпеля в залізничній накладній станції відправлення, при відвантаженні автотранспортом - дата приймання товару до перевезення, вказана в товарно - транспортній накладній (п. 3.6 договору).

В п. 4.1 договору визначено, що вартість товару визначається на підставі цін, передбачених прейскурантами постачальника, діючими на момент зарахування грошових коштів покупця на відповідний розрахунковий рахунок постачальника. У випадку зміни прейскурантів постачальника, відвантаження товару не здійснюється до письмового узгодження вартості товару (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору загальна вартість договору складається із вартості товару, поставленого за даним договором згідно погоджених сторонами письмових замовлень на поставку.

Відповідно до п. 4.4 договору повний розрахунок проводиться на підставі виданих постачальником рахунків-фактур.

В п. 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару, узгодженого до поставки, в українській національній валюті. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.2 договору).

За умовами п. 5.3 договору оплата за товар повинна здійснюватись покупцем, реквізити якого вказані в даному договорі.

Оплата товару здійснюється на підставі наданих постачальником рахунків для попередньої оплати. У випадку, коли в платіжному дорученні не вказано номер рахунку, номер та дату даного договору постачальник не несе відповідальності за використання грошових коштів до уточнення передплаченого сортименту товару (п. 5.4 договору).

П. 9.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з 13.12.2016 р. і діє по 31.12.2017 р., а в частині виконання грошових зобов'язань за даним договором - до повного виконання вказаних зобов'язань.

Як з'ясовано судом, на виконання умов договору №64S17 між сторонами були складені та підписані специфікації, в яких обумовлено строки поставки, сортамент товару, зокрема:

- специфікація №2 від 03.01.2017 року про поставку товару на суму 9035088,00 грн. з умовами поставки в січні 2017 року FCA склад АМКР Одеса;

- специфікація №3 від 03.02.2017 року про поставку товару на суму 8660883,60 грн. з умовами поставки в лютому 2017 року FCA склад АМКР Одеса;

- специфікація №4 від 03.03.2017 року про поставку товару на суму 5126404,00 грн. з умовами поставки в березні 2017 року FCA склад АМКР Одеса.

За ствердженнями позивача, на виконання умов вказаного договору ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг протягом січня - березня 2017 р. здійснив поставку TОB Омега Мітал Строй товару на умовах вказаних вище специфікацій, про що свідчать надані товарно-транспортні накладні: ТТН №ВП799 від 31.01.2017 року; ТТН №ВП94 від 24.02.2017 року; ТТН№ВП116 від 24.02.2017 року; ТТН №ВП9094 від 25.02.2017 року; ТТН №ВП117 від 27.02.2017 року; ТТН №ВП120 від 27.02.2017 року; ТТН №ВП122 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП127 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП125 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП131 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП143 від 03.03.2017 року. Однак відповідач всупереч умовам договору оплати за отриманий ним товар не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із заявленим позовом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір поставки №64S17, до якого застосовуються правила купівлі-продажу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Так, відповідно до відповідно до умов договору № 64S17 та умов поставок, визначених у вищевказаних специфікаціях № 2-4 до договору, відвантаження продукції мало здійснюватись на умовах FCA склад АМКР Одеса.

При цьому вказаний термін FCA "франко-перевізник» (..назва місця) згідно Інкотермс означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Як з'ясовано судом, відвантаження продукції здійснювалось на умовах FCA склад АМКР Одеса, де від імені позивача відвантаження продукції здійснювалось ТОВ НВФ Дніпропроект на підставі договору № 1443 від 06.03.2015 р. Відповідно до п. 1.1 договору № 1443 позивач як вантажовласник доручив, а ТОВ НВФ Дніпропроект як виконавець прийняв на себе зобов'язання організовувати переважування, перевалку (вивантаження з залізничного та/або автотранспорту, накопичування на складах, навантаження на орендований вантажовласником транспорт або на транспорт, що наданий покупцем металопродукції вантажовласника, охорону металопродукції вантажовласника, інформаційне обслуговування, документальне оформлення та зберігання вантажів вантажовласника за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/1, Україна. Також сторонами в договорі № 64S17 узгоджено, що окрема частина товару поставляється зі складу, що розташований в Дніпропетровській області, Криворізькій район, с. Вільне, ст. Червоний Шахтар, 1, де від імені позивача діяв виконавець - ТОВ Парк Плюс на підставі аналогічного договору № 2716 від 01.07.2014 р.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було здійснено обумовленого в специфікаціях № 2-4 товару, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних: ТТН №ВП799 від 31.01.2017 року; ТТН №ВП94 від 24.02.2017 року; ТТН №ВП116 від 24.02.2017 року; ТТН №ВП9094 від 25.02.2017 року; ТТН №ВП117 від 27.02.2017 року; ТТН №ВП120 від 27.02.2017 року; ТТН №ВП122 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП127 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП125 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП131 від 28.02.2017 року; ТТН №ВП143 від 03.03.2017 року, які містять підпис відповідальної особи відповідача, скріплений печаткою відповідача, що повністю оформлені після прибуття вантажу та повернуті вантажовідправникові.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем як постачальником своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором поставки № 64S17.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, здійснення позивачем на користь відповідача поставки товару та прийняття відповідачем цього товару є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити такий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як зазначає позивач, умовами договору №64S17 строк здійснення покупцем попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару не визначено, однак вказано, що така оплата здійснюється на підставі рахунку продавця.

Між тим, виходячи з умов договору поставки, сторонами було передбачено в п. 4.4. договору здійснення повного розрахунку на підставі виданих постачальником рахунків-фактур.

Як з'ясовано судом, для здійснення відповідачем як покупцем оплати вартості поставленого товару, позивачем були виставлені наступні рахунки:

Як з'ясовано судом, для здійснення відповідачем як покупцем оплати вартості поставленого товару, позивачем були виставлені наступні рахунки:

1) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП799 від 31.01.2017 р.:

- рахунок-фактура №9001149635 від 31.01.2017 р. на суму 433150,85 грн.;

- рахунок-фактура №9001149636 від 31.01.2017 р. на суму 61205,23 грн.;

2) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП94 від 24.02.2017 р.:

- рахунок-фактура №9001163841 від 24.02.2017 р. на суму 61621,62 грн.;

- рахунок-фактура №9001163843 від 24.02.2017 р. на суму 248167,72 грн.;

- рахунок-фактура №9001163835 від 24.02.2017 р. на суму 50388,00 грн.;

3) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП116 від 24.02.2017 р:

- рахунок-фактура №9001173496 від 24.02.2017 р. на суму 292392,00 грн.;

4) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП9094 від 25.02.2017 р.:

- рахунок-фактура №9001170622 від 25.02.2017 р. на суму 170932,80 грн.;

- рахунок-фактура № НОМЕР_1 від 25.02.2017 р. на суму 73574,42 грн.;

- рахунок-фактура № НОМЕР_2 від 25.02.2017 р. на суму 60801,60 грн.;

- рахунок-фактура №9001170630 від 25.02.2017 р. на суму 90 496,08 грн.;

5) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП 117 від 27.02.2017 р.:

- рахунок-фактура № НОМЕР_3 від 27.02.2017 р. на суму 171561,11 грн.;

- рахунок-фактура №9001165036 від 27.02.2017 р. на суму 242 516,30 грн.;

- рахунок-фактура №9001165037 від 27.02.2017 р. на суму 22127,40 грн.;

6) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП120 від 27.02.2017 р.:

- рахунок-фактура №9001165039 від 27.02.2017 р. на суму 123901,12 грн.;

- рахунок-фактура №9001165041 від 27.02.2017 р. на суму 147958,55 грн.;

- рахунок-фактура №9001165043 від 27.02.2017 р. на суму 130 477,91 грн.;

7) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП122 від 28.02.2017 р.:

- рахунок-фактура № НОМЕР_4 від 28.02.2017 р. на суму 168490,90 грн.;

- рахунок-фактура №9001165089 від 28.02.2017 р. на суму 283 620,24 грн.;

8) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП127 від 28.02.2017 р.:

- рахунок-фактура №9001165739 від 28.02.2017 р. на суму 439245,89 грн.;

9) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП125 від 28.02.2017 р.:

- рахунок-фактура №9001166526 від 28.02.2017 р. на суму 53 208,28 грн.;

- рахунок-фактура №9001166528 від,, 28.02.2017 р. на суму 32 299,45 грн.;

- рахунок-фактура №9001166530 від 28.02.2017 р. на суму 73923,00 грн.;

- рахунок-фактура №9001166531 від 28.02.2017 р. на суму 68146,45 грн.;

- рахунок-фактура №9001166532 від 28.02.2017 р. на суму 1088,34 грн.;

- рахунок-фактура № НОМЕР_5 від 28.02.2017 р. на суму 124266,60 грн.;

- рахунок-фактура №9001166535 від 28.02.2017 р. на суму 62937,38 грн.

10) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП131 від 28.02.2017 р.:

- рахунок-фактура №9001167415 від 28.02.2017 р. на суму 430 401,02 грн.;

11) на оплату поставленого товару згідно ТТН №ВП143 від 03.03.2017 р.:

- рахунок-фактура №9001175851 від 03.03.2017 року на суму 184410,90 грн.;

- рахунок-фактура №9001175852 від 03.03.2017 року на суму 62 988,98 грн.;

- рахунок-фактура №9001175853 від 03.03.2017 року на суму 49 564,32 грн.

Отже, всього за вказаними рахунками-фактурами відповідач мав здійснити оплату поставленого згідно вказаних вище товарно-транспортних накладних товару на загальну суму 4415864,46 грн . Так, за ствердженнями позивача, що не спростовано відповідачем, останній в оплату вартості вказаного товару перерахував позивачу лише 198748,59 грн., у т.ч. 31.05.2017 р. - 197348,59 грн. та 16.06.2017 р. - 1400,00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем склала в сумі 4217115,87 грн. (4415864,46 грн. - 198748,59 грн.).

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як покупцем поставленого позивачем товару по договору № 64S17 або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар по договору № 64S17 від 13.12.2016 р. в сумі 4217115,87 грн.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі ; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності та встановивши, що відповідачем були порушені умови договору щодо сплати за поставлений товар, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4217115,87 грн. відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега Мітал Строй» про стягнення заборгованості в сумі 4217115,87 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега Мітал Строй» (65031, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, 1/3, код ЄДРПОУ 38351387; р/р 260012003971 в ПАТ „Марфін Банк» м. Чорноморськ, МФО 328168) на користь Публічного акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська область, м. Кривій Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1; код ЄДРПОУ 24432974; п/р 26008200354222 в ПАТ „Сітібанк» , МФО 300584) заборгованість в розмірі 4217115/чотири мільйони двісті сімнадцять тисяч сто п'ятнадцять/грн. 87 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 63256/шістдесят три тисячі двісті п'ятдесят шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04 вересня 2017 р.

Суддя В.С. Петров