Рішення

від 07.09.2017 по справі 924/593/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2017 р. Справа № 924/593/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002", м. Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ансевіан", с. Соколівка, Ярмолинецький район

про стягнення 365741,00 грн. - основного боргу, 114437,83 грн. - пені, 39240,65 грн. - 10% річних, 22851,64 грн. - інфляційних нарахувань

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 09.11.2016 р. №09/11/1

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник

У судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 365741,00 грн. - основного боргу, 114437,83 грн. - пені, нарахованої за період з 01.06.2016р. по 20.06.2017р., 39240,65 грн. - 10% річних, нарахованих за період з 01.06.2016р. по 20.06.2017р., 22851,64 грн. - інфляційних нарахувань за січень - травень 2017р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання договору поставки №15/02/1 від 15.02.2016р. щодо розрахунку за поставлений товар.

У судовому засіданні представник позивача повідомив суд про часткову сплату боргу в сумі 125000,00 грн. та просив задоволити позовні вимоги з урахуванням зазначеної проплати.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги по суті не оспорив та підтвердив часткову сплату боргу.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

15.02.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (надалі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ансевіан" (надалі - покупець) укладено договір поставки №15/02/1.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця білково - мінерально - вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю і по позиціях вказується у видаткових накладних постачальником товару (пункт 2.1 договору).

В розділі 3 договору сторони визначили умови і термін поставки, а саме в пунктах 3.1 та 3.2 визначено, що поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії цього договору. Терміни поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання відповідних додаткових угод або здійсненням конклюдентних дій сторін, пов'язаних з передачею-прийманням товару.

Якщо інше не вказане в договорі (додаткових угодах до нього), поставка товару здійснюється на умовах EWX, Україна, Хмельницька область, Летичівський р-н, смт. Летичів, вул, 50 річчя Жовтня, 101, склад постачальника, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року (пункт 3.3 договору).

В пунктах 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються усі витрати постачальника згідно з базисом поставки. Загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до видаткових накладних постачальника.

Оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника (пункт 5.1 договору).

Відповідно до п. 8.3 договору у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Згідно з п. 10.3 договору для штрафних санкцій, передбачених умовами цього договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань.

Договір набирає чинності з 15.02.2016р. і діє по 31.12.2016р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 11.2 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 390855,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №Т-00001131 від 31.05.2016р., яка підписана представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток.

Відповідач оплатив поставлений відповідно договору товар частково в сумі 25114,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку ТОВ "Тандем-2002" від 18.08.2016р. на 20000,00 грн. та від 29.12.2016р. на 5114,50 грн.

01.06.2017р. позивач направив відповідачу вимогу №181 від 31.05.2017р., у якій просив відповідача погасити наявну заборгованість. Направлення відповідачу вимоги підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 01.06.2017р.

Відсутність оплати в розмірі 365741,00 грн. і стала підставою для звернення ТОВ "Тандем-2002" з даною позовною заявою до господарського суду.

Під час розгляду справи відповідачем здійснено проплату за поставлений товар в сумі 125000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №340 від 31.08.2017р.

Також, враховуючи невиконання зобов'язань щодо розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 114437,83 грн. - пені, нарахованої за період з 01.06.2016р. по 20.06.2017р., 39240,65 грн. - 10% річних, нарахованих за період з 01.06.2016р. по 20.06.2017р., 22851,64 грн. - інфляційних нарахувань за січень - травень 2017р.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі договору №15/02/1 від 15.02.2016р., характеризують ознаками купівлі-продажу та поставки.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач отримав товар на загальну суму 390855,50 грн.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про те, що відповідач сплатив частину суми за отриманий товар. Вчинення фактичних дій по оплаті товару дає підстави стверджувати про прийняття відповідачем договору поставки до виконання, а несплата в повному обсязі товару підтверджує те, що відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виник борг, що підлягає стягненню.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 365741,00 грн. боргу. Між тим, враховується часткова сплата суми боргу під час розгляду даної справи в сумі 125000,00 грн. і, відповідно, відсутність на час прийняття рішення по справі між сторонами спірних правовідносин в цій частині боргу.

Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пункті 4.4 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 240741,00 грн. - основного боргу підлягають задоволенню, а в частині стягнення 125000,00 грн. - основного боргу підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних у розмірі, який заявлено позивачем - 22851,64 грн.

Сторони у п. 8.3 встановили розмір процентів - 10% річних від простроченої до оплати суми.

Здійснивши перерахунок 10% річних, суд погоджується з нарахуваннями позивача в розмірі 39240,65 грн., вважаючи їх обґрунтованими.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати товару у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обумовивши при цьому, що штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань, а термін позовної давності складає три роки.

Таким чином, у даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України. Отже, нарахування позивачем пені за період більший, ніж шість місяців є правомірним.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд погоджується з даними розрахунками, тому позовна вимога про стягнення 114437,83 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 240741,00 грн. - основного боргу, 114437,83 грн. - пені, 39240,65 грн. - 10% річних, 22851,64 грн. - інфляційних нарахувань, а в частині стягнення з відповідача 125000,00 грн. основного боргу провадження належить припинити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги те, що частина боргу сплачена після подання позову, спір доведено до суду з вини відповідача, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002", м. Полтава до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ансевіан", с.Соколівка, Ярмолинецький район про стягнення 365741,00 грн. - основного боргу, 114437,83 грн. - пені, 39240,65 грн. - 10% річних, 22851,64 грн. - інфляційних нарахувань задовольнити частково .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ансевіан" (Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Соколівка, код 33167692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (м. Полтава, вул. Кондратенка, 6-А, код 32081777) 240741,00 грн. (двісті сорок тисяч сімсот сорок одну гривню 00 коп.) - основного боргу, 114437,83 грн. (сто чотирнадцять тисяч чотириста тридцять сім гривень 83коп.) пені, 39240,65 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті сорок гривень 65 коп.) - 10% річних, 22851,64 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят одну гривню 64 коп.) - інфляційних нарахувань, 8134,07 грн. (вісім тисяч сто тридцять чотири гривні 07 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення з відповідача 125000,00 грн. основного боргу провадження припинити.

Повне рішення складено 08 вересня 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.