Рішення

від 07.09.2017 по справі 925/837/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. Справа № 925/837/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильд"

про стягнення 1 106 552 грн. 85 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" звернулося в Господарський суд Черкаської області із позовною заявою, в якій позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильд" кошти в сумі 1106552 грн. 85 коп., зокрема 830263 грн. 68 коп. боргу за поставлений товар відповідно до договору № 37-к/2017 від 16.03.2017, 249079 грн. 10 коп. штрафу , 27210 грн. 07 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 21.05.2017 по 06.07.2017, а також просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на сплату судового збору.

Ухвалою від 12 липня 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 22 серпня 2017 року, зобов'язано сторони подати документи у справу.

07.08.2017 до господарського суду від представника позивача надійшло пояснення до позовної заяви на виконання ухвали суду від 12.07.2017, в якому позивач пояснив порядок та терміни поставки товару і строки його оплати.

Ухвалою суду від 22 серпня 2017 року задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 07 вересня 2017 року.

Відповідач не подав суду відзив на позов, не направив свого представника у жодне із засідань. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача та відзиву на позов за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, виходячи із такого. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 12.07.2017, від 22.08.2017 надіслані за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як судові повістки, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак вказані ухвали повернуті до суду без вручення з відміткою у довідці про причину повернення "за закінченням строку зберігання". В пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Отже, надіслання судом відповідачу ухвал за адресою, вказаною у ЄДР, є належним повідомленням відповідача про час і місце розгляду справи. Для забезпечення повідомлення відповідачу про час і місце розгляду справи (у зв'язку з неотриманням судової повістки у поштовому відділенні) після повернення до суду вказані ухвали були повторно надіслані на адресу відповідача простою кореспонденцією, ці ухвали до суду не повернулися.

Суд приходить до висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві та у поясненні до неї, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача кошти в заявлених сумах, пояснив, що станом на день розгляду спору борг не змінився, кошти від відповідача не надходили.

У судовому засіданні 07 вересня 2017 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд приходить до такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильд" (Покупець) уклали договір поставки № 37-к/2017 від 16.03.2017, далі - Договір, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у встановлений строк товар у власність Покупцю, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що предметом постачання є засоби захисту рослин, далі - ОСОБА_2, виробник, асортимент, вартість та кількість яких передбачаються в Додатках до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

В пункті 5.2 Договору вказано, що поставка ОСОБА_2 може здійснюватися як окремими частинами (партіями) згідно кожного Додатку, укладеного до цього Договору, так і в цілому по Договору, за умови, що не будуть порушуватися терміни поставки товару, передбачені окремими Додатками до Договору.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що в разі прострочення розрахунку за поставлений ОСОБА_2, на вимогу Продавця, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого ОСОБА_2 за кожен день прострочки.

В пункті 10.4 Договору сторони передбачили сплату штрафу та в абзаці 3 цього пункту вказали, що в разі прострочення виконання грошового зобов'язання Покупцем за цим Договором та відповідними Додатками до нього понад тридцять календарних днів, окрім пені, передбаченої пунктом 10.3 цього Договору, Покупець на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі тридцять відсотків від вартості неоплаченого ОСОБА_2.

Сторони підписали Додатки до Договору № 1, № 2 від 16.03.2017, № 3 від 21.03.2017, № 4 від 23.03.2017, № 5 від 30.03.2017, № 6, № 7, № 8 від 05.04.2017, № 9 від 07.04.2017, № 10 від 12.04.2017, № 11 від 20.04.2017, в яких погодили найменування, асортимент ОСОБА_2, місце, строк поставки, загальну вартість ОСОБА_2, суми та строки його оплати.

Відповідно до поданих позивачем документів позивач передав відповідачу, а останній отримав ОСОБА_2 за видатковими накладними № 988 від 24.03.2017 на суму 1288706 грн. 04 коп. з урахуванням ПДВ, № 1702 від 06.04.2017 на суму 2193300 грн. 60 коп., № 1970 від 12.04.2017 на суму 1118246 грн. 40 коп., № 2274 від 20.04.2017 на суму 465936 грн., що підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до позовної заяви позивача та додаткових пояснень, поданих позивачем на вимогу суду, позовні вимоги позивача стосуються лише неналежно виконаних грошових зобов'язань за частиною з цих Додатків до Договору поставки, а саме Додатку № 1 від 16.03.2017, Додатку № 7 від 05.04.2017, Додатку № 10 від 12.04.2017, Додатку № 11 від 20.04.2017 р. до

Договору поставки, по яких строк оплати ОСОБА_2 настав 20 травня 2017 року. В одній видатковій накладній на ОСОБА_2 могло бути вказано асортимент і кількість ОСОБА_2, що підлягав поставці на підставі декількох Додатків до договору поставки, тобто позивачем не складалися окремі видаткові накладні на ОСОБА_2 по кожному окремому Додатку.

На підставі видаткової накладної № 988 від 24.03.2017 на загальну суму 1228706,04 грн. позивач передав відповідачу ОСОБА_2, поставка якого передбачена Додатками № 1, № 2, № 3 і № 4 до Договору поставки. Відповідно до умов Додатку № 1 від 16.03.2017 відповідач зобов'язався сплатити 20% вартості отриманого ОСОБА_2, вказаного в цьому Додатку, до 20 травня 2017 - це сума 85732,22 грн.

На підставі видаткової накладної № 1702 від 06.04.2017 на загальну суму 2193300,60 грн. позивач передав відповідачу ОСОБА_2, поставка якого передбачена Додатками № 6, № 7, № 8. Відповідно до умов Додатку № 7 від 05.04.2017 відповідач зобов'язався сплатити 20% вартості отриманого ОСОБА_2, вказаного в цьому Додатку, до 20 травня 2017 - це сума 427694,98 грн.

На підставі видаткової накладної № 1970 від 12.04.2017 на суму 1118246,40 грн. позивач передав відповідачу ОСОБА_2, поставка якого передбачена Додатком № 10 від 12.04.2017, за яким відповідач зобов'язався сплатити 20% вартості отриманого ОСОБА_2, вказаного в цьому Додатку, до 20 травня 2017 - це сума 223649,28 грн.

На підставі видаткової накладної № 2274 від 20.04.2017 на суму 465936 грн. позивач передав відповідачу ОСОБА_2, поставка якого передбачена Додатком № 11 від 20.04.2017, за яким відповідач зобов'язався сплатити 20% вартості отриманого ОСОБА_2, вказаного в цьому Додатку, до 20 травня 2017 - це сума 93187,20 грн.

Таким чином, до 20 травня 2017 року відповідач зобов'язався перерахувати позивачу кошти в загальній сумі 830263 грн. 68 коп. за ОСОБА_2, отриманий у позивача відповідно до Додатків № 1, № 7, № 10, № 11 до Договору поставки.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором у строк, вказаний в цих Додатках, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду та просить стягнути з відповідача основний борг, пеню та штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору поставки.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

Договір № 37-к/2017 від 16.03.2017, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки. Він підписаний повноважними представниками товариств, підписи скріплені печатками, містить всі істотні умови для договорів даного виду. Дійсність Договору сторонами не оспорюється.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем доведено і матеріалами справи підтверджено факти надання відповідачу і отримання його представником ОСОБА_2 по вказаних вище видаткових накладних за відповідними довіреностями. Із матеріалів справи вбачається, що згідно Додатків № 1, № 7, № 10, № 11 до Договору поставки відповідач зобов'язався сплатити позивачу 20% від вартості отриманого згідно цих Додатків ОСОБА_2. Судом встановлено, що належна до сплати до 20 травня 2017 року загальна сума від вартості отриманого відповідачем ОСОБА_2 складає 830263 грн. 68 коп. Ця сума заявлена позивачем у позовній заяві.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором поставки, наявність та розмір заборгованості перед позивачем за отриманий ОСОБА_2 не заперечив.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 830263 грн. 68 коп. за поставлений ОСОБА_2 відповідно до Договору поставки № 37-к/2017 від 16.03.2017 та Додатків до нього є законною, обґрунтованою, підтвердженою належними доказами у справі та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до пункту 10.3 Договору позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає суму 27210,07 грн. за прострочення розрахунку в період з 21.05.2017 по 06.07.2017. Однак в результаті перерахунку заявленої суми пені встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку в кількості днів прострочення в заявленому ним періоді, яка складає 42 дні, а не 43, як це вказано у розрахунку. Тому з відповідача належить до стягнення пеня за прострочення розрахунку у вказаний позивачем період в сумі 26841 грн. 40 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 249079 грн. 10 коп. підлягає задоволенню як така, що ґрунтується на умовах Договору, факт прострочення сплати відповідачем вартості отриманого у позивача ОСОБА_2 більше 30 днів підтверджений наявними у справі доказами, не спростований і не заперечений відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що одночасне застосування пені та штрафу не заборонено чинним законодавством. Верховний суд України в постановах від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/10522011 вказав, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 16592 грн. 76 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильд" (18007, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 41014109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6 а, ідентифікаційний код 31109157) - 830263 грн. 68 коп. (вісімсот тридцять тисяч двісті шістдесят три гривні 68 копійок) боргу, 26841 грн. 40 коп. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок одну гривню 40 копійок) пені, 249079 грн. 10 коп. (двісті сорок дев'ять тисяч сімдесят дев'ять гривень 10 копійок) штрафу, 16592 грн. 76 коп. (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 76 копійок) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 08.09.2017.

Суддя А.Д. Пащенко