Рішення

від 07.09.2017 по справі 924/579/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2017 р.Справа № 924/579/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ Медікал", м. Київ

до Хмельницької комунальної міжлікарняної аптеки "Лік-Фарм", с. Ружичанка, Хмельницький район

про стягнення 7259,75 грн., з яких 3850,00 грн. - основного боргу, 2295,01 грн. - пені, 198,00 грн. - 3% річних, 916,74 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 7259,75 грн., з яких 3850,00 грн. - основного боргу, 2295,01 грн. - пені, 198,00 грн. - 3% річних, 916,74 грн. - інфляційних втрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині оплати поставленого товару. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних та інфляційні втрати - з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, письмовий відзив на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за реєстраційною адресою, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

09.01.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "Лізоформ Медікал", як постачальник, уклало з Хмельницькою комунальною міжлікарняною аптекою "Лік-Фарм", як покупцем, договір поставки №35, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах обговорених у даному договорі (п. 1.1).

Згідно п. 2.4 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання накладної на товар.

Покупець здійснює оплату за поставлений товар, згідно п. 4.2 договору, шляхом банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту постачання товару.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3850,00 грн., про що свідчить підписана між сторонами видаткова накладна №14777 від 25.08.2015р.

Оплату поставленого товару відповідач не здійснив.

Позивач надсилав претензію про сплату боргу за вих. №02-02\04/177 від 06.04.2017р., про що свідчить опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 11.04.2017р. Однак, претензія залишена без відповіді та задоволення.

У пункті 5.2 договору встановлено відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за поставлений товар за кожний день невиконання своїх зобов'язань.

За порушення строків оплати товару, позивач, з посиланням на п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 2295,01 грн. за період з 25.09.2015р. по 13.06.2017р.

Також, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 198,00 грн. - 3% річних (з 25.09.2015р. по 13.06.2017р.) та 916,74 грн. - інфляційних втрат (за вересень 2015 року - травень 2017 року).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Укладений у даній справі правочин, з якого виникли взаємні права та обов'язки, за своїм змістом і правовою природою підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (ст. ст. 655 - 712).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

За вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту умов укладеного договору поставки вбачається, що позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість у строк, встановлений договором.

Факт належного виконання позивачем умов договору в частині поставки відповідачу товару підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною, як це передбачено пунктом 2.4 договору. У свою чергу, жодних доказів оплати поставленого товару матеріали справи не містять.

Відтак, відповідач, являючись боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити заявлену до стягнення суму боргу. Тобто, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3850,00 грн. - основного боргу обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України, передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з періодом нарахування, оскільки розрахунок здійснено поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому зауважується, що умовами договору не було передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені.

Приймається до уваги те, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд, врахувавши приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та кількість днів у році, за який нараховується пеня, здійснив перерахунок пені та вважає правомірно заявленою сумою пені 843,62 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд погоджується з нарахуваннями позивача. Натомість, суд частково не погоджується з періодом нарахування інфляційних втрат, а саме, нарахуванням інфляційних за вересень 2015 року.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи те, що прострочка в оплаті поставленого товару виникла 25.09.2015р., а нарахування індексу інфляції можливе лише на борг, який існував не менше як один місяць, нарахування інфляційних втрат можливе з жовтня 2015 року.

Таким чином, перерахувавши інфляційні, без врахування неповного місяця прострочки (вересня 2015 року), обгрунтовано заявленою сумою інфляційних втрат є 809,57 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 3850,00 грн. - основного боргу, 843,62 грн. - пені, 198,00 грн. - 3% річних, 809,57 грн. - інфляційних втрат.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1451,39 грн. - пені та 107,17 грн. - інфляційних втрат необхідно відмовити.

При цьому, судом враховується, що на дату прийняття рішення по справі відповідач, знаходячись у стані припинення, наділений відповідними правами та обов'язками та може нести господарську-правову відповідальність за спірними правовідносинами, оскільки суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності згідно ч. 7 ст. 59 ГК України.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ Медікал", м. Київ до Хмельницької комунальної міжлікарняної аптеки "Лік-Фарм", с. Ружичанка, Хмельницький район про стягнення 7259,75 грн., з яких 3850,00 грн. - основного боргу, 2295,01 грн. - пені, 198,00 грн. - 3% річних, 916,74 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Хмельницької комунальної міжлікарняної аптеки "Лік-Фарм" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Ружичанка, обласний госпіталь інвалідів ВВВ; код 21343862) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ Медікал" (м. Київ, Печерський район, вул. Євгена Коновальця, 31, офіс 314; код 36257034) 3850,00 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) - основного боргу, 843,62 грн. (вісімсот сорок три гривні 62 коп.) – пені, 198,00 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 00 коп.) - 3% річних, 809,57 грн. (вісімсот дев'ять гривень 57 коп.) - інфляційних втрат, 1256,50 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят шість гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1451,39 грн. – пені та 107,17 грн. інфляційних втрат відмовити.

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Київ, Печерський район, вул. Євгена Коновальця, 31, офіс 314),

3 - відповідачу (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Ружичанка, обласний госпіталь інвалідів ВВВ).