Постанова

від 04.09.2017 по справі 826/2898/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2017 року 16 год. 41 хв. № 826/2898/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі судового засідання Борсуковської А.О., за участю: представника позивача - Глухенького В.О., представника відповідача - Полякової С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом представництва АС Олайнфарм до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося представництво АС Олайнфарм (далі по тексту - позивач, Представництво) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2016 року №0024571406, №1509140303 і №1510140303; визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.12.2016 року за №1511140303 та від 23.01.2017 року за №0084140303.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 18.11.2016 року №1065/2615-14-06-04/26601116 Про результати документальної виїзної планової перевірки Представництва АС Олайнфарм , код 26601116 (Латвійська Республіка) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року . Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про заниження ним об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік на 399 073 грн. та про надання своїм працівникам додаткового блага у вигляді оплати послуг міжнародного роумінгу за перевіряємий період, яке підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором і єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний соціальний внесок).

У відповідному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю, а представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи наведені в тексті його заперечень.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Упродовж періоду з 31.10.2016 року по 11.11.2016 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року. За результатами такої перевірки складений акт від 18.11.2016 року №1065/2615-14-06-04/26601116 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем наступних норм:

- п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого Представництвом занижено об'єкт оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік на суму 2 100 373 грн. та відповідно податок на прибуток на 399 071 грн. Суть зазначеного правопорушення, на думку перевіряючих, полягає у тому що, протягом періоду з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року представництво АС Олайнфарм фактично здійснювало свою діяльність як постійне представництво головної компанії АТ Олайнфарм (Латвійська Республіка). При цьому, отримані доходи від головної компанії за той період податком на прибуток не оподатковувало. Представництво одержало від ДПІ у Деснянському районі м. Києва довідку про взяття на облік як платника податків від 01.08.2013 року №1326520200001;

- пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, пп. а п. 171.2 ст. 171, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого Представництвом занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, всього на 8 471,71 грн. (в тому числі за 2013 рік на 67,90 грн., за 2014 рік - 1 000,39 грн., за 2015 рік - 5 461,96 грн., за півріччя 2016 року - 1 941,46 грн.);

- пп. 1.1 п. 16-1, пп. 1.6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. а п. 171.2 ст. 171 цього ж Кодексу, в результаті чого Представництвом занижено податкове зобов'язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 707,98 грн. (в тому числі за 2015 рік на 546,20 грн., за півріччя 2016 року - 161,79 грн.);

- ст. 7, 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме зменшено розмір єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті, на суму 14 676,05 грн. (в тому числі за 2014 рік на 1 606,29 грн., за 2015 рік на 11 123,32 грн. та за 2016 рік на 1 946,44 грн.).

Суть зазначених останніх епізодів правопорушень, на думку перевіряючих, полягає у тому, що Представництво не утримало податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та нарахувало єдиний внесок з сум коштів (додаткового блага), всього 54 320,89 грн., виплачених своїм працівникам, які протягом періоду з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року не перебували у відрядженнях, у формі оплати за послуги міжнародного роумінгу.

13.12.2016 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла оспорювані у справі рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0024571406 (форми Д ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 498 839 грн., в тому числі 399 071 грн. за основним платежем, 99 768 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за податкове повідомлення-рішення №1509140303 (форми Д ), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14 777,22 грн., в тому числі 8 471,71 грн. за основним платежем, 6 305,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за податкове повідомлення-рішення №1510140303 (форми Д ), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 1 151,03 грн., в тому числі 707,98 грн. за основним платежем, 443,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- рішення №1511140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким Представництву відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування донарахувало єдиного соціального внеску у сумі 14 676,05 грн. та визначило суму штрафних санкцій у розмірі 7 338,03 грн.

Крім того, 23.01.2017 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки та рішення про результати розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2017 року №730/6/99-99-11-02-02-25 прийняла рішення №0084140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким Представництву відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування донарахувало єдиного внеску у сумі 14 676,05 грн. та визначило суму штрафних санкцій у розмірі 7 338,03 грн. (тобто, аналогічне за змістом рішенню №1511140303 від 13.12.2016 року).

Вважаючи ці податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, а, відтак, такими, що є протиправними та підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи справу по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У свою чергу, нерезиденти, у розумінні положень податкового законодавства - це:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України (пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Нормами п. 133.2 ст. 133 ПК України визначено, що платниками податку з числа нерезидентів є:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників..

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (пункт 133.3 статті 133 ПК України).

Як вбачається з тексту акта перевірки, контролюючим органом у межах спірних правовідносин встановлено, що представництво АС Олайнфарм було взято на облік в ДПІ як постійне представництво компанії АТ Олайнфарм (Латвійська Республіка) з 01.08.2013 року. Основним видом діяльності головної компанії згідно наданого до перевірки додатку до ліцензії АТ Олайнфарм по виробництву ліків є виробництво, продаж фармацевтичних препаратів. Згідно довідки статистики заявлені види діяльності представництва - 74.13.0 дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки. Відповідно до Положення про представництво, представництво АС Олайнфарм здійснювало наступні види діяльності: територіальне розширення сфери діяльності Головної компанії, ефективне сприяння розвитку торгово-економічних відносин і суспільних зв'язків в Україні, здійснення захисту, представлення інтересів головної компанії в Україні; вивчення, аналіз ринку України, реклама, маркетинг продукції головної компанії в Україні; дослідження можливостей інвестиційної діяльності в Україні; сприяння комерційній діяльності, що проводить Головна компанія на території України, розвиток ділових контактів головної компанії з партнерами, пошук контрагентів і ведення переговорів від імені головної компанії; контроль за виконанням -підписаних головною компанією контрактів. Забезпечення виконавської дисципліни і своєчасної оплати поставленої по укладеним контрактам продукції, згідно затвердженим головною компанією планом реалізації; реєстрація, перереєстрація лікарських засобів виробництва АТ Олайнфарм , Латвійська Республіка і товарних знаків на ім'я АТ Олайнфарм відповідно встановленого в Україні порядку в належні терміни; організація пост маркетингових клінічних досліджень в медичних закладах України; регулярне інформування про нормативні акти України по питаннях, що мають значення для успішного здійснення діяльності АТ Олайнфарм в Україні; своєчасне урегулювання можливих суперечок та претензій.

Представництвом згідно з банківських виписок та оборотно-сальдових відомостях по рахунку 312 та 48 за отримано за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року від головної компанії кошти на загальну суму 4 111 484 євро грн. (в тому числі за 2013 рік - 1 220 134 євро, що в еквіваленті на національну валюту України 12 936 633 грн.) в якості фінансування витрат представництва.

Згідно наданих до перевірки первинних документів перевіряючими встановлено, що представництво витрачало одержане фінансування на заробітну плату і нарахування неї, автотранспортні витрати, оренду офісу, представницькі витрати, друковані рекламні матеріали, медичні семінари та конференції, придбання основних засобів та МШП, зв'язок, інтернет.

Упродовж періоду з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року представництво АТ Олайнфарм подавала розрахунки оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом, в тому числі розрахунок з 2013 рік (реєстр. №9090725091 від 26.04.2014 року), де задекларувало об'єкт оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 813 418 грн. та податок на прибуток у сумі 344 549 грн.

Контролюючий орган встановив, що фактично Представництво декларувало та сплачувала податок на прибуток за 2013 рік лише за період з 01.08.2013 року по 31.12.2013 року, оскільки разом з розрахунком податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво Представництво подавало ДПІ відомості про доходи, що звільнені від оподаткування. Тобто, отримане від головної компанії податок на прибуток Представництво сплачувало з дати отримання довідки про взяття на обліку від 01.08.2013 року.

На переконання контролюючого органу, за період 2013 рік представництво неправомірно користувалося перевагами Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (дата набрання чинності для України 21.11.1996 року), то користувалося пільгою з податку на прибуток. З урахуванням викладеного, контролюючим органом зроблено висновок, що представництво АТ Олайнфарм в період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року є постійним представництвом, а тому з метою оподаткування у тому періоді прирівнюється до платників податку і суми їх прибутків (в даному випадку суми отриманого фінансування від головної компанії) оподатковуються у загальному порядку.

Згідно з пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін постійне представництво включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер .

Відповідно до п. 1 розд. V Порядку розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 115 (далі - Порядок №115), який набрав чинності 11.04.2011 року та втратив чинність 06.08.2013 року, тобто, діяв станом на період, який перевірявся контролюючим органом, загальний порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування (далі - міжнародні договори) стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 розділу II Кодексу. Згідно з вказаним порядком підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 розділу II Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Нерезиденти, які мають право на звільнення від оподаткування відповідно до міжнародного договору окремих видів доходів, які отримуються через постійне представництво, разом з податковою звітністю заповнюють і подають до органу державної податкової служби Відомості (п. 2 розд. V Порядку №115).

Розділи I - IV Відомостей передбачені для видів діяльності, доходи від яких, отримані постійним представництвом, звільняються від оподаткування в Україні відповідно до міжнародного договору. Кожен з розділів Відомостей заповнюється з урахуванням таких особливостей (п. 3 розд. V Порядку №115).

Відповідно до п. 4 розд. V Порядку №115, розділ I Відомостей заповнюється у випадку, коли постійне представництво нерезидента провадить у звітному (податковому) періоді виключно види діяльності, при здійсненні яких відповідно до міжнародних договорів не утворюється постійне представництво.

Види діяльності, стосовно яких постійне представництво отримало або йому було нараховано доходи, вказуються у цьому розділі так, як вони визначені у самому міжнародному договорі. Вказуються також інші види діяльності, які носять допоміжний або підготовчий характер.

Будь-який з вказаних у цьому розділі видів діяльності або сукупність всіх вказаних видів діяльності не повинні складати основну діяльність або один з видів основної діяльності нерезидента. При цьому, під основною діяльністю розуміється діяльність нерезидента, визначена у його статутних документах, яка є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний (податковий) період.

З огляду на викладене вище вбачається, що до постійних представництв, зокрема, не відносяться ті представництва, які здійснюють для материнського підприємства будь-яку діяльність підготовчого чи допоміжного характеру, тобто, діяльність, яка не визначена у статутних документах нерезидента та є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний (податковий) період.

Як вбачається зі змісту статуту компанії АТ Олайнфарм , предметом діяльності останнього є: виробництво основних фармацевтичних речовин, виробництво фармацевтичних препаратів, виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин, виробництво інших основних органічних хімічних речовин, виробництво мінеральних добрив і азотних сполук; виробництво пестицидів і інших агрохімічних препаратів, виробництво некласифікованих хімічних речовин, оптова торгівля фармацевтичною продукцією, оптова торгівля хімічними речовинами, видобуток води, очищення і забезпечення, збір і очищення сточних вод, перевезення вантажів автодорогами, некласифікований сухопутний пасажирський транспорт, надання в оренду та управління власним та орендованим нерухомим майном, інші послуги харчування, збереження та складське господарство.

Проаналізувавши зміст розд. 2 Положення про представництво АТ Олайнфарм в Україні суд встановив, що представництво безпосередньо не здійснює види діяльності, що перелічені в статуту головної компанії. Натомість діяльність представництва носить підготовчого та допоміжного характеру.

В матеріалах справи наявна копія розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби за 2013 рік, поданого Представництвом до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві разом з додатком - відомості про доходи (прибуток), що звільнені від оподаткування на підставі міжнародних договорів України. В розд. І цього додатку до розрахунку зазначено, що Представництво здійснювало діяльність допоміжного або підготовчого характеру - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Крім того, позивачем до матеріалів справи була надана довідка-підтвердження статусу компанії АТ Олайнфарм як податкового резидента Латвійської Республіки у 2013 році (вих. №02/381 від 22.02.2013 року).

Жодні документальні докази на підтвердження провадження позивачем видів діяльності головної компанії (зокрема, в період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року), в тому числі копії статуту компанії АТ Олайнфарм у іншій редакції, ніж та яка надана позивачем до матеріалів справи, копій договорів укладених між Представництвом та суб'єктами підприємницької діяльності, первинних і розрахункових документів до таких договорів, відповідач (суб'єкт владних повноважень) до суду не подав та причини відсутності у нього таких документів суду не повідомив.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що представництво АТ Олайнфарм не відповідає поняттю постійного представництва , викладеного у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Особливості оподаткування нерезидентів викладені у с. 160 ПК України.

Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (п. 160.1 ст. 160 ПК України).

При цьому, згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Враховуючи, що позивач у межах спірних правовідносин не являється постійним представництвом, то обмеження, зазначені у пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи , розповсюджуються на нього.

Відповідно до п. 160.8 ст. 160 ПК України, суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому, таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва.

Таким чином, враховуючи те, що наявними матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про те, що позивач в період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року мав статус постійного представництва нерезидента, то обов'язку з оподаткування доходів (фінансування), отриманих від головної компанії за вказаний період, у останнього не виникало.

Що стосується другого епізоду правопорушення, пов'язаного з неутриманням податкових платежів та єдиного соціального внеску з виплачених позивачем фізичним особам (працівникам представництва) за послуги роумінгу, то суд встановив наступне.

З точки зору податкового законодавства, кошти, матеріальні та нематеріальні цінності або послуги, які виплачуються чи надаються платнику податків і такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний із виконанням обов`язків трудового найму, вважається додатковим благом (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України), що також передбачає утримання із суми вартості наданого блага податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.

Підпункт 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України містить декілька категорій додаткового блага, до яких відносяться, зокрема: вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартість майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

В розумінні норм пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, ст. 18, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ цього ж Кодексу, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач (роботодавець) відповідальний за утримання з нарахованої та виплаченої на користь своїх працівників заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (в тому числі додаткове благо), податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та нараховувати на такі суми єдиний соціальний внесок.

При цьому, суд вважає, що у випадку одержання фізичною особою (працівником) певних благ у вигляді оплачених за неї товарів (робіт, послуг) такі не можуть розцінюватися як отримання додаткового блага, якщо надання останніх, перш за все, зумовлено інтересом підприємства, а не метою переважного задоволення особистих потреб такої фізичної особи. Та обставина, що в результаті надання особі оплачених благ у певній мірі задовольняються і особисті потреби такої особи, не є достатньою для висновку про належність таких благ до додаткового блага (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 року №К/800/6133/16).

Таким чином, додаткове благо пов`язане із виробничими силами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку) не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок.

Надаючи правову кваліфікацію розглядуваним витратам представництва суд встановив, що в тексті акта перевірки зафіксовано, що представництвом не утриманий податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з доходів працівників представництва у формі оплати за послуги мобільного зв'язку (послуги міжнародного роумінгу). Загальна сума, сплачена представництвом за послуги міжнародного роумінгу за своїх працівників за період з 01.01.2013 року (листопад 2013 року) по 30.06.2016 року складає 54 320,89 грн.

При цьому, як пояснив позивач у тексті свого позову, головна компанія АТ Олайнфарм не є резидентом України, створена та діє у Латвійській Республіці. Відповідно до Статуту АТ Олайнфарм , Товариство призначає на посаду Голову Представництва АС Олайнфарм , якому останній і повинен звітувати про процес здійснення діяльності/функціонування представництва.

З цією метою на мобільний номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2, який надано Представництвом АС Олайнфарм голові Представництва ОСОБА_3, було підключено послуги роумінгу.

На підтвердження витрат Представництва на послуги мобільного зв'язку (роумінгу) позивач надав копії договорів про надання послуг мобільного зв'язку, укладених між ЗАТ Український мобільний зв'язок і Представництвом, наказу Представництва № 2013-01-02-1 від 02.01.2013 року Про використання мобільного зв'язку , згідно з яким за Головою Представництва ОСОБА_3 та іншими працівниками представництва закріплені певні номери мобільного зв'язку. Також в зазначеному Наказі позивача чітко визначено, що працівники мають використовувати картки (номери) мобільного зв'язку тільки з виробничої потреби і не допускати використання в особистих цілях.

За таких обставин виконання функцій Представництвом АС Олайнфарм передбачає необхідність зв'язку з нерезидентами для вирішення поточних питань діяльності товариства та звітування перед головною компанією АТ Олайнфарм , для чого працівниками представництва може використовуватись мобільний зв'язок (роумінг).

З огляду на викладене, суд погоджується з позицією позивача про те, що оскільки нерезидент (компанія АТ Олайнфарм ) є засновником Представництв і здійснення його діяльності передбачає необхідність зв'язку з першим/іншими нерезидентами, то витрати на роумінг є витратами представництва в розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, абз. г пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України та не відносяться до витрат, спрямованих на фінансування особистих потреб фізичних осіб (працівників представництва), а тому не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та відповідно нарахуванню на них сум єдиного соціального внеску.

Таким чином, виходячи з того, що висновки акта перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску в ході розгляду справи свого нормативного та документального підтвердження не знайшли, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.12.2016 року, рішень про застосування штрафних санкцій від 13.12.2016 року і від 23.01.2017 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов представництва АС Олайнфарм задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.12.2016 року №0024571406, №1509140303 і №1510140303.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.12.2016 року за №1511140303 та від 23.01.2017 року за №0084140303.

4. Присудити на користь представництва АС Олайнфарм (код ЄДРПОУ 26601116) судові витрати у розмірі 8 051,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов