Ухвала

від 06.09.2017 по справі 814/2901/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2901/16

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта Кочубей О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року Державна податкова інспекція у Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" про стягнення податкового боргу в сумі 1 019 042,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром" має податковий борг, який є узгодженим, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто кошти з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" у банках у сумі 1 019 042,58 грн. на користь Держави.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області з 2108.2006року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром", згідно із довідкою про стан заборгованості зі сплати податків і зборів має загальну заборгованість згідно карток особових рахунків на суму 1 019 042,58 гри. з яких:

- 241874,35 грн. з податку на додану вартість (з урахуванням переплати у розмірі 82695,65 грн.), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 0000092201 від 25.03.2016, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216380,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 108190,00 грн.;

- 771168,23 грн. з податку на прибуток (з урахуванням переплати у розмірі 18395,00 грн.), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 0000072201 від 25.03.2016, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 447531,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 111883,00 грн., та пені в сумі 236149,23 грн., що підтверджується розрахунком пені (а.с. 20).

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що в судовому порядку податкові повідомлення-рішення № 0000072201 від 25.03.2016 та № 0000092201 від 25.03.2016 р. та вимога від 26.10.2016 року № 6955-17 не оскаржені, а тому є чинними.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Приписами п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно вимог п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи встановлено, що на адресу відповідача надіслано корінець податкової вимоги форми "Ю" від 26.10.2016 № 6955-17 а суму 1019042,58 грн.

Також щодо доводів апелянта, що ним оскаржувались податкові повідомлення-рішень № 0000072201 від 25.03.2016 та № 0000092201 від 25.03.2016 до ДФС України, одник не було отримано відповіді, а тому відповідно до п. 56.9 Податкового кодексу України, скарга вважається задоволеною, податкові повідомлення-рішення скасовані, а податкова вимога від 26.10.2016 року № 6955-17, яка сформована на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень є неправомірною, судова колегія вважає їх недоведеними та зазначає наступне,

В матеріаліалах справи наєвне рішення про результати розгляду скарги (а.с 22-23), в якому зазначено, що за результатами розгляду скарги ТОВ Уніпром на податкові повідомлення-рішення № 0000072201 від 25.03.2016 та № 0000092201 від 25.03.2016 до ГУ ДФС у Миколаївській області та ДФС України скарги залишено без задоволення (рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 01.06.2016 року № 1788/10/14-29-10-01-10, рішення ДФС України від 23.08.2016 № 18217/99-99-11-01-01-25).

Рішення ДФС України від 23.08.2016 № 18217/99-99-11-01-01-25 направлялося до ТОВ Уніпром та 24.09.2016 повернуто після закінчення строку зберігання у зв'язку з неможливістю вручення з інших причин.

Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме на запит суду апеляційної інстанції ДПІ в Інгульському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області надано лист управління досудового врегулювання спорів з окремих питань, з якого вбачається, що рішення ДФС України від 23.08.2016 № 18217/99-99-11-01-01-25, поштовим відправленням було здано на поштове відділення зв'язку Київ-53 за номером 0405329844668 та повернуто ДФС з відміткою: за закінчення встановленого строку зберігання , копії переліку поштових відправлень, повідомлення про вручення поштового відправлення та журнал вхідної кореспонденції також надані позивачем до суду в підтвердження своєї позиції (а.с.152-157).

Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Також за наслідками адміністративного оскарження податкової вимоги від 26.10.2016 року № 6955-17 ГУ ДФС у Миколаївській області прийняло рішення, яким скаргу залишено без задоволення (а.с. 22-25).

З огляду на викладене судова колегія суду апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу, оскільки податкові повідомлення-рішення №0000072201 від 25.03.2016 та №0000092201 від 25.03.2016 та вимога від 26.10.2016 року № 6955-17 в судовому порядку відповідачем не оскаржувались та є чинними.

З огляду на викладене постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим в запереченнях до адміністративного позову, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.09.2017 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик