Постанова

від 27.07.2006 по справі 3/179ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/179ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.07.06                                                                                 Справа № 3/179ад.

Судова колегія у складі суддів Доманської  М.Л., Калашник Т.Л., Ворожцова А.Г., при секретарі судового засідання Буймирській О.В., розглянувши матеріали справи  за позовом

ЛЗАТ "Побутрадіоантентехніка", м. Луганськ

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, м. Луганськ

про визнання протиправними та скасування  вимоги і рішення

в присутності представників сторін:

від позивача –Нізкодубов А.М.,

від відповідача –Слєсарєва І.А. (дов. від 14.02.06 № 2089/07),

                             Євдокіменко В.К. (дов. від 29.08.05 № 550/06),

в с т а н о в и в:

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу визнати протиправною та скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська від 23.02.06 № Ю-185 про сплату боргу у сумі 18474 грн. 00 коп.; визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська від 28.02.06 № 90 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом пенсійного фонду України.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 01.09.05, до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості відповідача виступає суб'єкт  владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

          У судовому засіданні оголошувались перерви з 08.06.06 до 14.06.06, з 14.06.06 до 26.07.06, з 26.07.06 до 27.07.06.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 14.06.06 для розгляду справи № 3/179 ад призначено колегію  у складі суддів Доманської М.Л. - головуючої,  Калашник Т.Л., Ворожцова А.Г..

          Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05.05.06 № 6492/07, зданому до суду 06.05.06, у додаткових поясненнях від 07.06.06 № 8689/07 проти позову заперечує, з наступних підстав:

          - з 01.01.04 введено в дію Закон України від 09.07.03 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058); Закон  № 1058 є спеціальним законом; відповідно до п.15 Перехідних положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно –правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону”; ст. 5 Закону № 1058 визначено, що саме він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;  дія інших нормативно –правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно Законом № 1058 (п.2 ст.5) визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, а також порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

- страхувальниками відповідно до п. 1 ст. 14 Закону № 1058   є: роботодавцi: пiдприємства, установи i органiзацiї, створенi вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання, об'єднання громадян, профспiлки, полiтичнi партiї (у тому числi фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли зазначених пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єднань громадян, профспiлок, полiтичних партiй, якi мають окремий баланс i самостiйно ведуть розрахунки iз застрахованими особами), фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi та iншi особи (включаючи юридичних та фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi обрали особливий спосiб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фiксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент), якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивiльно-правового характеру, - для осiб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статтi 11 цього Закону;

- згідно зі ст.15 Закону № 1058 підприємства, які сплачують єдиний податок є платниками страхових внесків від фонду оплати праці найманих працівників;   

- відповідно до п. 1 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР);

- з метою уникнення подвійного оподаткування при сплаті страхових внесків за найманих працівників платниками єдиного податку ( у зв'язку з одночасною дією Закону та Указу) сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини (42%) ставки єдиного податку, у 2004 році зараховувалася в рахунок сплати страхових внесків за відповідні звітні періоди (листи ПФУ №2654/04 від 19.03.04; №27304/г -6  від 09.12.04; №16515/03-30 від 21.12.05 та ін.); даний порядок сплати та зарахування відновлено з 31.03.05 за  п.4 р.. ІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”  та деяких інших законодавчих актів України” і продовжено з 01.01.06 ст.47 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”;

          - посилання позивача на  норми Закону України "Про систему оподаткування"  як   підставу для несплати внесків у даному випадку є безпідставними, оскільки Закон України № 1058 визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового пенсійного страхування; зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону;

          - відповідно до ст. 18 Закону  № 1058   "страховi внески є цiльовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всiй територiї України в порядку, встановленому цим Законом.  Страховi внески не включаються до складу податкiв, iнших обов'язкових платежiв, що складають систему оподаткування. На цi внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пiльги з нарахування та сплати страхових внескiв або звільнення вiд їх сплати."

          - застосування до даних правовідносин Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.99, Закону України "Про державну підтримку підприємництва" № 2063-ІІІ від 19.10.00 та Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 № 1251-ХІV не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.03  набрав чинності з 01.01.04 та має переважну юридичну силу за часом дії нормативних та законодавчих актів;

          - вимога від 23.02.06 № Ю-185 про сплату боргу у сумі 18474 грн. 00 коп. (донараховані внескі за січень-грудень 2004, квітень-грудень 2005 та січень 2006) надіслана підприємству відповідно до ч.2 та ч.3 ст.106 Закону № 1058;

          - рішення від 28.02.06 № 90 про застосування фінансових санкцій (за донарахування внесків за період з 01.04.05) прийняте на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону № 1058 з урахуванням положень Розпорядження Кабінету Міністрів України № 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування”;

          - зміст порушень викладений у акті перевірки від 23.02.06;

          -  у разі узгодження вимоги на суму 18474 грн. 00 коп. в рахунок сплати донарахованих внесків буде зараховано 42% сплаченого підприємством єдиного податку за січень-листопад 2004, квітень –грудень 2005 та січень 2006 в сумі 4856 грн. 03 коп. (додаток 4 до акту перевірки); доплатити потрібно буде кошти у сумі 13617 грн. 97 коп. (18474 грн. 00 коп. –4856 грн. 03 коп.);

          - скаргу підприємства щодо скасування вимоги від 23.02.06 було розглянуто згідно з п.1.3 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладання штрафу, нарахуванням пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.01 № 21-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.04 за № 81/8680 (далі-Порядок); до винесення рішення за кримінальною справою скаргу залишено без розгляду; скарги на рішення про застосування фінансових санкцій № 90 та № 91 від 28.02.06 відповідно до п.1.7 та п.1.3 Порядку направлено для розгляду за належністю до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яким ці скарги залишені без задоволення;

- вимога від 23.02.06 № Ю-185 про сплату боргу у сумі 18474 грн. 00 коп. та рішення від 28.02.06 № 90 про застосування фінансових санкцій відповідають вимогам чинного законодавства, а позовна заява  позивача не підлягає задоволенню.

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд дійшов до наступного.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступне:

- Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська 23.02.06 була проведена перевірка правильності обчислення, повноти нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ЛЗАТ „Побутрадіоантентехніка";

- за результатами перевірки був складений акт від 23.02.06, за висновками якого відповідачем були донараховані позивачеві за період з 01.01.04 страхові внески у розмірі 32%, 32,3% та 31,8%;

- на підставі акту перевірки від 23.02.06 управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська було нараховано зобов'язання по сплаті заборгованості страхових внесків у розмірі 18474 грн. та 28.02.06  позивачеві пред'явлена вимога від 23.02.06 № Ю - 185   про сплату цієї заборгованості;

-  управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська в особі начальника Грузінової Н.Д. було винесене рішення від 28.02.06 № 90 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 2470 грн. 42 коп. за донарахування відповідачем вищевказаної заборгованості;

-  вимога від 23.02.06 № Ю - 185   про сплату боргу, а також рішення від 28.02.06 № 90 про застосування фінансових санкцій в розмірі 2470 грн. 42 коп. безпідставні, незаконні та такі, що порушують законні права та інтереси ЛЗАТ „Побутрадіоантентехніка";

- відповідач згідно з Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 №746/99 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами від 22.12.03 №2788 та від 17.12.04 № 3439, від 14.12.05 № 4204 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою;

- відповідно до п.6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 платник єдиного податку не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає положенням ст.11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" № 2063-ІІІ;

- ч.1 ст.18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1V передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників та застрахованих осіб за результатом актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечити надання особам пенсійних виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття  адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- ці положення не можуть бути застосовані до спірних право відношень,  у зв'язку з тим, що Верховна Рада України не встановила розмір страхових внесків, як це передбачено ч. 1 ст.18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- до спірних правовідношень слід застосовувати п. 1 ч.8 розділу XV "Заключні положення" Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено, що до набрання чинності закону про направлення частини страхових внесків в Накопичувальний фонд страхові внески, які перераховуються у солідарну систему (крім страхових внесків, які перераховують особи, вказані у п.3 та 4 ст. 11 та у ст.12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також страхових внесків, які виплачуються за осіб, вказаних у п.п. 8, 13, 14 ст. 11 цього Закону), виплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України " Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

-  п. 1 ч.8 розділу XV "Заключні положення" Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює розмір страхових внесків тільки для тих страхувальників, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

-  Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не визначає коло осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не змінює порядок їх визначення, тому визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень Закону України " Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва";

- у ст. 11 Закону України " Про державну підтримку малого підприємництва" зазначено, що спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків та зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку,  Законом України " Про систему оподаткування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) ( п. 17 ч.1 ст. 14 цього Закону);

- відповідно до п.15 глави XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, яка не протирічить цьому Закону, але Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не є нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків, зокрема, він не встановлює пільги з нарахування та сплати страхових внесків чи звільнення від їх сплати.

- з другого боку, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок визначення платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цей Закон не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування; тому Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не протирічить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і підлягає застосуванню до спірного правовідношення;

- оскільки ЛЗАТ "Побутрадіоантентехніка" не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, то воно не повинно сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; це підтверджено також листом ГНАУ № 5600/7/24-1117 від 1.04.04, листом Комітету ВР України № 06-10/11-1091 від 1.11.05, розпорядженням КМУ № 58-р від 10.03.05, оглядовим листом Вищого господарського суду України № 01-8/775 від 5.05.05 зі змінами від 7.10.05; вищевикладене підтверджується судовою практикою, зазначеною у постанові Вищого господарського суду України від 4.03.05 № 28/228-06-4611;

- за таких обставин, навіть самі перевірки місцевих управлінь Пенсійного фонду є незаконними.

З матеріалів справи вбачається , що 23.02.06 відповідачем була проведена перевірка обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ в ЛЗАТ "Побутрадіоантентехніка.

За результатами перевірки був складений акт  від 23.02.06, за яким ЛЗАТ "Побутрадіоантентехніка” за період січень-грудень 2004, квітень-грудень 2005 та січень 2006 донараховані страхові внески у розмірі 32%, 32,3% та 31,8% на фонд оплати праці найманих працівників. За висновками акту 23.02.06 (з урахуванням змін до акту за результатами звірення від 24.05.06) донараховано внесків на суму 18474 грн.01 коп.

На підставі вказаного акту УПФУ в Ленінському районі м. Луганська було прийнято рішення від 28.02.06 № 90 про застосування до позивача у справі фінансових санкцій у розмірі 2470 грн. 42 коп. за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за квітень – грудень 2005, січень 2006 за ставкою 32,3% та 31,8% на суми фонду оплати праці .

Також на підставі акту перевірки від 23.02.06 та згідно зі ст. 106 Закону № 1058 відповідачем позивачеві надана вимога про сплату боргу від 23.02.06  Ю-185 на суму 18474 грн. 00 коп..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому чинним законодавством порядку звернувся  до відповідача зі скаргами про скасування вказаної вимоги від 23.02.06  Ю-185 та про перегляд рішення від 28.02.06 № 90. Скаргу щодо скасування вимоги від 23.02.06 було розглянуто згідно з п.1.3 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладання штрафу, нарахуванням пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.03 № 21-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.04 за № 81/8680 (далі-Порядок): до винесення рішення за відповідною кримінальною справою скаргу залишено без розгляду; скаргу на рішення від 28.02.06 № 90 відповідачем відповідно до п.1.7 та п.1.3 Порядку направлено для розгляду за належністю до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яким ця скарга залишена без задоволення.

Позивач вважає, що вимога відповідача про сплату недоїмки та рішення про застосування фінансових санкцій протирічать Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 №746/99, оскільки він є спеціальним нормативним актом, у сфері регулювання правовідносин суб'єктів малого підприємництва , як окремої категорії суб'єктів підприємництва та державного пенсійного фонду. При цьому він вважає, що норми даного Указу мають перевагу перед нормами загального нормативного акту у сфері регулювання правовідносин суб'єктів підприємництва та державного пенсійного фонду.

Таким чином, позивач вважає, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку, тому у позовній заяві просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська від 23.02.06 № Ю-185 про сплату боргу у сумі 18474 грн. 00 коп.; визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська від 28.02.06 № 90 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом пенсійного фонду України.

Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених вище.

Оцінивши обставини справи та доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону 1058 страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є  роботодавці :   підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України,  незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об‘єднання  громадян,   профспілки,   політичні  партії (у тому числі  філії, представництва,   відділення  та  інші  відокремлені  підрозділи   зазначених підприємств,    установ,    організацій,    об'єднань    громадян,    профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки їх застрахованими  особами),   фізичні  особи  -   суб'єкти  підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,   які  обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований  податок,   єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору  (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону  тощо.

Підпунктом 6 пункту 2 статті 17 Закону № 1058 встановлено, що страхувальник зобов‘язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески .

Розділом 4  Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління  ПФУ від 19.12.03 № 21-1 та  затвердженої  в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 64/8663 (далі –Інструкція), передбачено, що розміри страхових внесків на загальнообов‘язкове  державне пенсійне страхування  встановлюються відповідно  до Закону України від 26.06.97 № 400/97-ВР «Про збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування»та  для  платників, зазначених  у пункті 1 статті 14 Закону № 1058 (підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції) становить 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату  праці.

Відповідно до пункту 6 статті  20 Закону № 1058  та підпункту 5.1.4 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції страхувальники зобов‘язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний  базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктами 3,4,6 статті 18 Закону 1058 встановлено, що

- страхові внески є цільовим загальнообов‘язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом;

- страхові внески не включаються до складу податків, інших обов‘язкових платежів, що  складають систему оподаткування; на ці  внески не поширюється податкове законодавство;  

- законодавством не можуть  встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

В той же час  слід визначити, що відповідно до п.17 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнообов'язкових податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Посилання позивача на застосування Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 №746/99 (далі - Указ) до норм Закону № 1058 помилкове, оскільки Указ являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини. Закон 1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески визначено п.6 ч.2 ст. 17 Закону 1058. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, законом не надано.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених Законом 1058, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч. 4 ст. 18 даного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування на ці внески не поширюється податкове законодавство.  

Згідно з пунктом 15 прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові  акти застосовуються в частині, що суперечить цьому Закону.

Аналізуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, необхідно зазначити, що стаття 6 Указу встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття «підприємницька діяльність»дається у статті 42 ГК України. За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність –це безпосередня самостійна систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.

Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом, а є об'єктом регулювання іншого правового акту –Закону № 1058.

Названий же Закон № 1058 не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.

           Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено відповідачем, від сплаченого позивачем за відповідний період єдиного податку до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська надійшло 4856 грн. 03 коп. (42 % від сплаченого єдиного податку).

Проте, дана сума не врахована відповідачем при встановлені спірної недоїмки, яка визначена пунктом 2 статті 106 Закону 1058 як сума страхових внесків своєчасно не нарахованих та / або не сплачених страхувальниками у встановлені строки.

За таких обставин, недоїмка позивача по сплаті страхових внесків до ПФУ за період січень-грудень 2004, квітень-грудень 2005 та січень 2006 (донараховані страхові внески у розмірі 32%, 32,3% та 31,8% на фонд оплати праці найманих працівників з урахуванням змін до акту від 23.02.06 за результатами звірення від 24.05.06) складає 13617 грн. 98 коп. (18474 грн. 01 коп. - 4856 грн. 03 коп.).

У зв'язку з цим та відповідно до норм Закону 1058 вимогу від 23.02.06 № Ю-185, що оспорюється, слід визнати недійсною частково, у сумі 4856 грн. 02 коп. недоїмки. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково.

В решті вимога від 23.02.06 № Ю-185 та рішення від 28.02.06 № 90 про застосування фінансових санкцій відповідають вимогам чинного законодавства, тому в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.94  Кодексу адміністративного судочинства України позивачеві слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у сумі 01 грн. 70 коп.. Крім того, позивачеві слід повернути з ДП „Судовий інформаційний центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за платіжним дорученням від 12.04.06 № 63 зайве сплачений судовий збір у сумі 81 грн. 60 коп..

Відповідно до ст.89 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір, сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, що сплатила цей збір. Такого клопотання до суду не надано.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління пенсійного фонду

України у Ленінському районі м. Луганська від 23.02.06 № Ю-185 про сплату боргу у сумі 18474 грн. 00 коп. в частині недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 4856 грн. 02 коп..

3.          Повернути з державного бюджету України до ЛЗАТ "Побутрадіоантентехніка", м.

Луганськ, вул.Інтернаціональна,17, код 24194351, судовий збір ("державне мито") у сумі 01 грн. 70 коп., сплачене за платіжним дорученням від 12.04.06 № 63.

          Підставою для повернення судового збору ("державного мита") є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою суду.

4.          Повернути з ДП „Судовий інформаційний центр”, м.Київ, до ЛЗАТ

"Побутрадіоантентехніка", м. Луганськ, вул.Інтернаціональна,17, код 24194351, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., сплачені за платіжним дорученням від 12.04.06 № 64, яке видати з матеріалів справи.

5.          В решті позовних вимог відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 28.07.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                               М.Л.Доманська

Суддя                                                                                                Т.Л.Калашник

          Суддя                                                                                                           А.Г.Ворожцов