Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
30 серпня 2017 р. № 820/1691/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Кононової О.О..
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Фролова Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування акту і розрахунку,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати акт управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач, управління) № 0005317 від 01.10.2016 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 733, що є додатком до акту № 0005317 від 01.10.2016 р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що він не мав до транспортного вантажу жодного відношення, тому позивача не можна вважати суб'єктом спірних відносин, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, погодженням маршруту. Вказав на невірність відповідачем розрахунку відстані з місця відправлення автомобіля до пункту призначення. Також зазначає, що органами Національної поліції не складався протокол про адміністративне правопорушення, автомобіль не був направлений до штраф майданчику, як того вимагає чинне законодавство.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначив, що дії відповідача щодо проведення перевірки та винесення у зв'язку з цим відповідних рішень відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови КМУ № 442 від 10.09.2014 р. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади , Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У відповідності до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області.
Розпорядженням КМУ № 1378-р від 16.12.2015 Питання Державної служби з безпеки на транспорті здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
З огляду на викладене, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
Частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. (далі - Порядок №1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Пунктом 20 Порядку № 879 встановлено, що за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01.10.2016 р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка 716 км.+405 було проведено зважування транспортного засобу марки FREIGHTLINER COLUMBIA, реєстраційний номер НОМЕР_2, який, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить на праві власності - ОСОБА_4 з причепом SREM KAISER S3803С реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4, виданого 02.06.2007 року та якому відповідачем у спірних правовідносинах надано статус перевізника.
Після проходження габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було встановлено, що повна маса транспортного засобу фактично складала 40,50 т., що є допустимою та такою, що не перевищувала норми, визначені чинним законодавством України - 44,0 т.
Факт допустимої маси вантажу підтверджено посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області під час складання акту, що оскаржується (пункт 8 акту), а навантаження на осі становило: 1-5,26; 2-14,96; 3-8,3; 4-5,72; 5-6,26, про що складено акт від 01.10.2016 року № 0005317 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
На підставі вищевказаного акту посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області було оформлено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.10.2016 р. (далі по тексту - розрахунок), в якому зазначено, що навантаження на строєну вісь перевищує нормативно-встановлені параметри на 3,96 т.
В той же час, як вбачається з акта від 01.10.2016 р. № 0005317 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, фактична маса транспортного засобу складає 40,50 т.
Згідно вищевказаного розрахунку ОСОБА_3, було нараховано плату у розмірі еквівалентному 1347,75 євро.
Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).
Таким чином, суд дійшов висновку про здійснення перевезення двома перевізниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а не одним перевізником - ОСОБА_3 до якого був застосований штраф.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до форми товарно-транспортної накладної обов'язковою графою для заповнення визначено автомобільного перевізника.
Як вбачається, з міжнародної товарно-транспортної накладної від 30.09.2016 року та на момент проведення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області автомобіль з причіпом знаходилися у користуванні Приватного підприємства А7 ТРАНС код ЄДРПОУ 23215499, а вантажовідправником зазначено ТОВ ГЕПОНІК . В якості автомобільного перевізника зазначене Приватне підприємство А7 ТРАНС код ЄДРПОУ 23215499.
Таким чином під час перевезення вантажу 01.10.2016 транспортний засіб позивача - причіп-контейнеровоз-Е SREM KAISER S3803С реєстраційний номер НОМЕР_1 фактично використовувався іншою юридичною особою, в зв'язку із чим позивач - ОСОБА_3 не повинен нести відповідальність за результати господарської діяльності цієї особи - Приватного підприємства А7 ТРАНС код ЄДРПОУ 23215499.
В свою чергу відповідач - Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області нараховуючи позивачу плату за проїзд великовагових транспортних засобів керувався припущенням, що власник транспортного засобу - причіпу-контейнеровозу - Е SREM KAISER S3803С реєстраційний номер НОМЕР_1 одночасно є перевізником.
За таких обставин суд дійшов висновку, що транспортний засіб, який перевірявся, знаходився у користуванні Приватного підприємства А7 ТРАНС код ЄДРПОУ 23215499, тому позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", що в свою чергу призвело до безпідставного складання стосовно ОСОБА_3 розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту № 0005317 від 01.10.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів.
За таких обставин суд відзначає, що складені щодо позивача оскаржувані акт та розрахунок містять невірно визначеного перевізника до якого можуть бути застосовані фінансово-господарські санкції у відповідності до приписів Порядку № 879.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 733, що є додатком до акту № 0005317 від 01.10.2016 р., складного посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, суд зазначає наступне.
У відповідності до п.21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.
В свою чергу п.22 Порядку визначено, що в разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При дослідженні оскаржуваного позивачем розрахунку плати за проїзд суд встановив, що в графі перевищення параметрів від нормативу, % вказано, що таке перевищення становить 36%. Таким чином, у відповідності до вищевказаних положень Порядку, подальший рух транспортного засобу та здійснював перевезення, повинен був бути забороненим до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування, чого зроблено не було, що є на думку суду порушенням процедури здійснення габаритно-вагового контролю та підставою для скасування оскаржуваного розрахунку.
Крім того, відповідно до пункту 27 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Пунктом 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів.
Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Згідно з пунктом 31 Порядку № 879 при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.
Приписами пункту 31 1 Порядку № 879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Суд не погоджується також із порядком визначення відповідачем відстані - 599 км, яка була врахована ним при розрахунку штрафу, оскільки в міжнародній товарно-транспортній накладній, вказано лише пункт завантаження та пункт розвантаження (м. Краснокутськ, Харківська обл., - Южний, Одеська обл.).відомості щодо відстані перевезення відсутні.
Судом досліджено в судовому засіданні оскаржуваний розрахунок, в який покладена відстань перевезення вантажу (у даному випадку - м. Краснокутськ, Харківська обл., - Южний, Одеська обл., 599 км.).
На запитання суду яким саме способом встановлена відстань перевезення вантажу для проведення оскаржуваного розрахунку, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відстань визначена відповідно до відомостей електронної карти Електрона бізнес карта. Україна автодорожня , згідно даних, наведених у міжнародній товарно-транспортній накладній, оскільки нормативно-правовий акт, який би встановлював механізм визначення відстані перевезень для застосування при здійсненні розрахунку, відсутній.
Однак, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на дані, наведені у міжнародній товарно-транспортній накладній, оскільки остання містить відомості лише щодо пункту завантаження та пункту розвантаження, а відомості щодо відстані перевезення відсутні.
Таким чином, твердження відповідача щодо відстані перевезення вантажу документально не підтверджено.
Застосування відповідачем інформації із електронної карти Електрона бізнес карта. Україна автодорожня при проведенні розрахунку від 01.10.2016 № 733 у зв'язку з відсутністю нормативно-правового акту, який би встановлював механізм визначення відстані перевезень, є необґрунтованими, оскільки такий підхід до вчинення дій (складання розрахунку) суб'єктами владних повноважень є неприйнятним. Суд вважає, що визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб'єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані.
Водночас, вчинення юридично значущих дій і прийняття рішень виключно на підставі закону, так само як і неухильне дотримання юридичної процедури їх прийняття є проявом принципу законності і має суттєве значення передусім для забезпечення прав особи, стосовно якої суб'єкт владних повноважень вчиняє такі дії або приймає рішення.
Дотримання принципу законності є гарантією недопущення свавілля з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що є однією з передумов дотримання принципу верховенства права, який відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.
Принцип законності гарантовано частиною 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень. І саме це положення Конституції України фактично забороняє приймати рішення в такий спосіб, як це зробив відповідач.
Перш за все, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України для дій чи рішень суб'єктів владних повноважень має бути визначена законом підстава. Саме ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб'єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Закон, в свою чергу, визначає, який юридичний факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб'єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.
Конструкція в межах повноважень у розумінні статті 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність владних суб'єктів діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та Закони України. Це означає, що суб'єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.
На окрему увагу заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб'єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб'єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.
Таким чином, форма розрахунку плати за проїзд може бути затверджена актом відповідного центрального органу виконавчої влади. Натомість, механізм встановлення відстані перевезень вантажів для проведення розрахунку повинен відповідно до положень статті 19 Конституції України бути визначений тільки на рівні закону.
Водночас, відсутність спеціального закону, який визначає механізм реалізації цих повноважень владного суб'єкта також не означає, що такий суб'єкт має право діяти на власний розсуд або відповідно до інформаційного ресурсу.
Як вбачається з оскаржуваного розрахунку, позивач зобов'язаний протягом 30 календарних з моменту визначення плати сплатити 1347,75 євро, тобто позивачу визначено відповідне грошове зобов'язання.
За таких обставин, складений розрахунок плати за проїзд у відношенні ОСОБА_3 у розмірі 1347,75 євро підлягає скасуванню, як такий, що складений з порушенням норм чинного законодавства України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України додаткове грошове обтяження особи державою є втручанням держави у право власності, гарантоване кожному статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Європейської Конвенції).
Як зазначив Європейський суд з прав людини, перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржене втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
З огляду на те, що втручання у право власності ОСОБА_3 було здійснено без дотримання встановленого законом механізму визначення відстані перевезення вантажу, має місце підтвердження висновок про те, що складання оскаржуваного розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0005317 у спосіб здійснений посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області не відповідає принципу верховенства права.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування акта № 0005317 від 01.10.2016 р. суд зазначає, що дії суб'єкта владних повноважень щодо складання вказаних вище документів, зокрема, акти та довідки не породжують ніяких правових наслідків та не зобов'язують суб'єкта господарювання до дотримання певної правової поведінки.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування акту № 0005317 від 01.10.2016 р., складених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Положеннями частини 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідач під час судового засідання не довів правомірності складання розрахунку № 733 від 01.10.2016 р., отже, судом встановлено, що розрахунок, який є предметом оскарження не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а за таких обставин є протиправним і підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування акту і розрахунку - задовольнити частково.
Скасувати розрахунок № 733 від 01.10.2016 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0005317 від 01.10.2016 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бадюков Ю.В.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.08.2017 |
Оприлюднено | 11.09.2017 |
Номер документу | 68751305 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Бадюков Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні