Рішення

від 06.09.2017 по справі 908/1489/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/105/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017 Справа № 908/1489/17

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний 133)

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області, (72503, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Зелена, буд. 13)

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1053 від 12.12.2016;

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Запорізької області 19.07.2017 звернулось публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації про стягнення 20916,52 грн. заборгованості - компенсації, нарахованої за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги за період з січня по грудень 2016 року.

Ухвалою суду від 19.07.2017 порушено провадження у справі № 908/1489/17, присвоєно справі номер провадження 4/105/17, судове засідання призначене на 06.09.2017.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 06.09.2017.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог позивач посилався на статтю 63 Закону України Про телекомунікації , ст. ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2017), Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, ст.ст. 509, 526, 530, 614, 625 ЦК України, ст.ст. 144, 174, 193, 218 ГК України. В обґрунтування вимог вказував, що у період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у Розівському районі Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Загальна сума, нарахована за надання передбачених законодавством пільг з оплати з споживачам телекомунікаційних послуг за вказаний період, склала 20916,52 грн. Всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачем не здійснена оплата позивачу вартості телекомунікаційних послуг в обсязі наданих абонентам пільг з оплати за послуги зв'язку, внаслідок чого утворилася основна заборгованість на загальну суму 20916,52 грн. за період з січня 2016 року по грудень 2016 року. В період з лютого по квітень 2016 року позивачем направлялися відповідачу з супроводжувальними листами розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (акти форми 2-пільга ) за період надання послуг пільговикам з січня по березень 2016 року. Потворно акти форми 2-пільга за період з січня по березень 2016 року направлені рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальним листом № 32/2-3-336від 21.06.2017. акти форми 2-пільга за період з квітня по грудень 2016 року направлялися відповідачу рекомендованою поштою з супровідними листами. Листи позивача залишені відповідачем без задоволення, фінансування заборгованості відповідачем не здійснено з причин відсутності коштів, про що позивача повідомлено відповідними листами. Позивач вважає, що відповідач не дотримується чинного законодавства, ухиляється від компенсації позивачу вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги.

В додаткових поясненнях № 12/454 від 22.08.2017 позивач зазначив, що норми матеріального права, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не ставили фінансування відповідних пільг за послуги зв'язку в залежність виключно від наявності субвенцій з державного бюджету, а передбачали можливість їх фінансування за рахунок місцевих бюджетів та міжбюджетних трансферів. Також, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладенні договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо її законів України. У взаємовідносинах з позивачем відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних управлінських рішень щодо розрахунків, а лише реалізує функціональний (а не владний) механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Позивач просив стягнути з відповідача 20916,52 грн. заборгованості.

В судове засідання 06.09.2017 відповідач свого представника не направив, клопотав про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов, направленому до суду, зазначив, що відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2016 рік та Закону України Про Державний бюджет на 2017 рік субвенція щ державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг. Відповідно, рішенням сесії Запорізької обласної ради від 28.01.2016 № 10 Про обласний бюджет на 2016 рік обсяг вищезазначеної субвенції Розівського району не передбачався та, в свою чергу, рішенням сесії Розівської районної ради Запорізької області від 24.12.2015 № 1 Про районний бюджет на 2016 рік бюджетні призначення по головному розпоряднику коштів - управління соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області на надання пільг з послуг зв'язку на 2016 рік не були передбачені. Рішенням сесії Розівської районної ради Запорізької області від 24.12.2015 року № 1 Про районний бюджет на 2016 рік коштів в місцевому бюджету для покриття витрат у 2016 році за послуги зв'язку не було виділено. Договір про відшкодування пільг за телекомунікаційні послуги громадянам пільгових категорій відповідачем та позивачем на 2016 рік не укладався. Відповідач не мав права взяти бюджетні зобов'язання, що не забезпечені бюджетними асигнуваннями, відповідно до п. 10 ст. 78 Бюджетного кодексу України. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Згідно статті 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Закону України Про жертви нацистських переслідувань , Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку , Закону України Про соціальний захист дітей війни , Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Закону України Про охорону дитинства , Закону України Про прокуратуру , Закону України Про Національну поліцію , Закону України Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні , Кодексу Цивільного захисту України, Закону України Про Службу безпеки України , Закону України Про освіту , Закону України Про позашкільну освіту , Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу , Закону України Про культуру , Закону України Про музеї і музейну справу , Закону України Про захист рослин та Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Як свідчать вивчені матеріали, у період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у Розівському районі Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складено за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга» , та «Інструкції про порядок її заповнення» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 № 1172/14439, та в паперовому та електронному вигляді направлялись щомісячно ОСОБА_1 соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг (належним чином засвідчені копії надано до матеріалів справи).

Позивачем понесені витрати на надання послуг зв'язку визначеним категоріям пільговиків на загальну суму 20916,52 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за відповідні періоди (форми № 2-пільга) (а.с. 44-75).

Як вказує позивач, понесені ним витрати внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 20916,52 грн. у період з січня 2016 року по грудень 2016 року відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок видатків місцевих бюджетів № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 цього Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (ч.1 п.8 Порядку).

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 вказаного Положення, Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1-пільга , в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга .

У відповідності до п. 11 Положення, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

Зауважень та розбіжностей, коригувань до актів форми « 2-пільга» за період за період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачу відповідачем не надано, акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» протягом цього періоду відповідачем не складалися, на підпис позивачу не надсилалися, до розпорядників коштів вищого рівня для фінансування не доводилися.

Отже, складання актів встановленої форми, надання їх позивачу та надсилання до державних органів для виділення фінансування відноситься відповідно до вимог законодавства до обов'язків відповідача, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, які останній не виконав.

Позивачем направлялись на адресу відповідача акти форми 2-пільга в період надання послуг рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку.

Листами від 08.02.2016 № 33, від 21.06.2016 № 01-04/148, від 19.08.2016 № 01-04/197, від 20.09.2016 № 01-04/223, від 19.10.2016 № 01-04/260 відповідач повідомляв позивача відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуги окремим категоріям громадян. Також, з посиланням на п. 10 ст. 78 Бюджетного кодексу України відповідачем в листах зазначено, що останній не має прав взяти бюджетні зобов'язання, що не забезпечені бюджетними асигнуваннями.

Заперечення відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування суд вважає безпідставними та зазначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Крім того, приписами ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» прямо визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів з відповідача.

Вимогами ст. 3 вказаного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання та відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» .

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і це не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Посилання відповідача на обов'язковість укладання договору, суд вважає безпідставним. Надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачена вимогами чинного законодавства України. Відсутність договору про надання послуг електрозв'язку громадянами пільгових категорій в 2016 році та актів звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог чинного законодавства України.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем зобов'язання щодо компенсації позивачу вартості наданих телекомунікаційних послуг у період з січня 2016 року по грудень 2016 року в розмірі 20916,52 грн. у встановленому законом порядку не виконані, що свідчить про порушення зобов'язання. Оскільки відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачем понесених витрат, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 20916,52 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається відповідача. При цьому, слід зазначити, що згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області (70301, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Зелена, 13, ідентифікаційний код 20476845) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, 133, ідентифікаційний код 21560766, на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851) 20916,52 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 52 коп.) вартості наданих телекомунікаційних послуг та 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 11 вересня 2017 року.

Суддя Н.Г.Зінченко