Ухвала

від 07.09.2017 по справі 913/614/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07 вересня 2017 року Справа № 913/614/17

Провадження №4/913/614/17

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» , с. Новоганнівка Краснодонського району Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос» , с. Комісарівка Краснодонського району Луганської області

про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 5 від 29.08.2011

Суддя господарського суду Луганської області - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання - Рочняк Т.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №152 від 01.02.2017;

від відповідача - ОСОБА_2О, посвідчення адвоката № 1136 від 07.11.2014;

від третьої особи - ОСОБА_2О, посвідчення адвоката № 1136 від 07.11.2014.

В С Т А Н О В И В :

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос» за якою позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 5 від 29.08.2011, укладеного між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Колос» звернути стягнення на майно, яке передане в іпотеку відповідно до іпотечного договору № 5/21 від 29.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Краснодонського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого у реєстрі за № 773, а саме: автозаправочний комплекс загальною площею 406,1 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, Краснодонський район, с. Новоганнівка, вул. Советська, буд. 1-а, та складається з: цегляної основної будівлі автозаправочного комплексу, під літерою А; ганком, під літерою а; цегляною вбиральнею, під літерою Б; ємкості, під №№ 1,2; заправочних колонок, під літерами №№ 3,4; вимощення, під літерами І,І,І., який на праві власності належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» .

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Закону України «Про виконавче провадження » з початковою ціною реалізації, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.

В судовому засіданні 07.09.2017 присутні представники сторін.

На адресу Господарського суду Луганської області 04.09.2017 (згідно штампу вхідний № 5561/17) від представника позивача надійшли письмові пояснення № 110.20-12/4359 від 04.09.2017, за якими позивач, зокрема, зазначає, що заборгованість позичальника за договором кредитної лінії № 5 від 29.08.2011 за відсотками за користування кредитом за період з 07.07.2014 по 17.07.2017 складає 1129453 грн. 46 коп., в обґрунтування поданих пояснень позивач надає розрахунок заборгованості ПСП Колос перед філіїєю - Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк» . Вказані пояснення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи з усіма доданими документами.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2017 надав відзив на позовну заяву № б/н від 07.09.2017, за яким просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі у зв'язку із необґрунтованістю. В обґрунтування відповідач, зокрема, зазначає, що між позивачем та третьою особою - Приватним сільськогосподарським підприємством «Колос» був укладений договір кредитної лінії № 5 від 29.08.2011, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами: № 1 від 18.04.2012, № 2 від 20.08.2012, № 3 від 31.01.2014.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 5 від 28.08.2011 між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» 29.08.2011 було укладено іпотечний договір № 5/21, посвідчений приватним нотаріусом Краснодонського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого у реєстрі за № 773, до умов якого СТОВ Агросвіт є майновим поручителем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що відповідно до ст. 11 Закону Уураїни Про іпотеку від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон України № 898-IV від 05.06.2003) майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно листа Верховного Суду України від 01.03.2015 суб'єктами іпотечних правовідносин визначає іпотекодавця та іпотекодержателя.

Відповідно до визначень, що містяться в ст. 1 Закону України № 898-IV від 05.06.2003, іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Деякі суди ототожнюють майнового поручителя з поручителем як стороною договору поруки і, як наслідок, застосовують до іпотечних правовідносин за участі майнових поручителів нормативні положення, що регулюють поруку (§ 3 гл. 49 ЦК України).

Вирішуючи це питання, суди повинні враховувати, що згідно зі ст. 546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов'язань. Поручитель і майновий поручитель є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як порука, а майновий поручитель є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання зобов'язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосередного застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов'язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 гл. 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення § 3 гл. 49 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі № 3-43гс12).

Потрібно мати на увазі, що боржник за основним зобов'язанням та майновий поручитель - іпотекодавець не є солідарними боржниками. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (ст. 541 ЦК України).

Законом України № 898-IV від 05.06.2003, по-перше, солідарної відповідальності боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя у разі порушення боржником зобов'язання не передбачено. По-друге, ч. 1 ст. 11 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тобто обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв'язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе.

Враховуючи вищезазначене, на думку відповідача, до майнового поручителя не можуть бути застосовані положення ч. 1 ст. 543, ст. 554 ЦК України.

До іпотечних правовідносин також не застосовуються положення ч. 4 ст. 559 ЦК України стосовно строку пред'явлення вимог до поручителя.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 у разі задоволення вимог іпотекодержателя майновим поручителем за рахунок предмета іпотеки відносини між іпотекодержателем, який є кредитором, та іпотекодавцем припиняються, а в майнового поручителя при цьому виникає право регресу до боржника, отже, права кредитора за основним зобов'язанням набуває майновий поручитель. Ця норма узгоджується із п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що прохальна частина позовної заяви не відповідає вимогам які викладені в листі Верховного суду України від 01.03.2015.

Відповідач також вказує на те, що майно, яке передане в іпотеку відповідно до іпотечного договору № 5/21 від 29.08.2011 частково знищено в результаті обстрілів, на час розгляду даної справи підприємство не працює, оскільки захоплене бойовиками, платіжна система не працює, у зв'язку з чим у підприємство позбавлене можливості перераховувати грошові кошти за спірним договором. Вказаний відзив судом розглянутий та долучений до матеріалів справи з усіма доданими до нього документами.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2017 надав клопотання № б/н від 07.09.2017 щодо призначення оціночно-будівельної експертизи спірного нерухомого майна у справі № 913/614/17.

В обґрунтування відповідач зокрема зазначає, що згідно із ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку № 898-IV від 05.06.2003 ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 27.05.2015 у справі №6-61 цс 15 роз'яснено, положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно приписів п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів , якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК України вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003 початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

У відповідності до ч.1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003 у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі чого, відповідач просить суд призначити у справі № 913/614/17 оціночно-будівельну експертизу нерухомого майна, а саме: Автозаправочного комплексу загальною площею 406, 1 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, Краснодонський район, с. Новоганнівка, вул. Советська, буд. 1а, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 29 серпня 2011 року, укладеного між ПАТ " Державний ощадний банк України" в особі філіїї - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" та СТОВ Агросвіт .

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2017 проти задоволення клопотання відповідача щодо призначення оціночно-будівельної експертизи спірного нерухомого майна у справі № 913/614/17 заперечував в повному обсязі.

Суд клопотання відповідача щодо призначення оціночно-будівельну експертизу нерухомого майна у справі № 913/614/17, що є предметом експертизи за іпотечним договором № 5/21 від 29.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Краснодонського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого у реєстрі за № 773 залишає без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (відповідач у справі) зареєстроване за адресою: 94470, Луганська область, Сорокинський район, село Новоганнівка, вул. Радянська, будинок 1.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно із ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території Луганської області, зокрема, Луганська область, Сорокинський район, село Новоганнівка є загальновідомим фактом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно підприємства відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» до теперішнього часу знаходиться на території Луганської області.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При визначенні початкової ціни предмету іпотеки в порядку, визначеному ст. 39 Закону, суд виходить з наступного.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 зазначено, що резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» . При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з п. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України, цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Враховуючи наведене, суд вважає, що альтернативне визначення початкової ціни предмету іпотеки, в порядку, визначеному ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, буде відповідати загальним засадам цивільного законодавства (справедливості, добросовісності й розумності (ст. 6 ЦК України), оскільки буде в змозі ефективно захистити права та інтереси сторін у даній справі, враховуючи, що на даний час існують об'єктивні та суб'єктивні перешкоди в виконанні судового рішення по даній справі (перебування предмету іпотеки на тимчасово окупованій території, фактична неможливість визначення її оцінки, законодавча заборона на реалізацію майна, що є предметом іпотеки, тощо). Після ж усунення перешкод для фактичного виконання судового рішення, можуть істотно змінитися обставини, що в т.ч. можуть вплинути на початкову ціну предмету іпотеки.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 23.12.2015 у справі № 6-1205цс15.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконання рішення суду фактично пов'язане із закінченням антитерористичної операції, яка проводиться на території Луганської та Донецької областей, оскільки рухоме майно відповідача знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території - Луганської області.

Також представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2017 в порядку ст. 22 ГПК України надав клопотання № б/н від 07.09.20117, за яким просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату, тим самим надати відповідачу можливість підготувати документи витребувані ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.08.2017 та від 14.08.2017 у справі № 913/614/17. Вказане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2017 в порядку ст. 22 ГПК України надав клопотання № б/н від 07.09.2017, за яким просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату, тим самим надати позивачу можливість підготувати заперечення на відзив відповідача та документи для визначення вартості предмета іпотеки. Вказане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, з урахуванням клопотань представників сторін про відкладення розгляду даної справи, неподанням сторонами всіх витребуваних ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.08.2017 та від 14.08.2017 у справі № 913/614/17 документів, що унеможливлює вирішення спору по суті, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, розгляд справи слід відкласти.

Відповідно до п. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у разі неподання витребуваних доказів.

Керуючись ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Розгляд справи відкласти на 26 вересня 2017 року о 12 год. 40 хв.

2. Судове засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, пр. Науки, 5, в каб. № 205 /суддя Старкова Г.М./.

3. Зобов'язати позивача надати :

- заперечення на відзив відповідача, документальне підтвердження і нормативне обґрунтування викладених у запереченнях доводів;

- розширений розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії № 5 від 29.08.2011, яка стягнута за рішенням Господарського суду Луганської області від 24.12.2015 у справі № 913/1039/15, з зазначенням періоду нарахування, сум сплати та залишку заборгованості (таблиця, чітко визначити суму боргу, суму строкових відсотків за кредитом, прострочених відсотків за кредитом, 3% річних за прострочення сплати кредиту, 3% річних за прострочення сплати відсотків за кредитом, інфляційні нарахування за прострочення сплати кредиту, інфляційні нарахування за прострочення сплати відсотків за кредитом).

- докази погашення позичальником заборгованості за рішенням Господарського суду Луганської області від 24.12.2015 у справі № 913/1039/15 (якщо таке має місце, оригінали відповідних платіжних документів - для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії - до матеріалів справи);

- у разі наявності докази сплати позичальником заборгованості за договором кредитної лінії № 5 від 29.08.2011.

4. Зобов'язати відповідача надати:

- відзив на позовну заяву викладений відповідно до вимог ст. 59 ГПК України, документальне і нормативне підтвердження викладених у відзиві доводів, докази направлення копії відзиву позивачу;

- уставні документи підприємства відповідача (Статут, свідоцтво про державну реєстрацію, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оригінали - до огляду у судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - до справи);

- належним чином засвідчені копії документів на підтвердження права власності на спірне нерухоме майно, у разі неможливості письмові пояснення з цього приводу (оригінали для огляду в судовому засіданні);

- у разі наявності, листування з позичальником стосовно невиконання ним взятих на себе зобов'язань за договором кредитної лінії № 5 від 29.08.2011.

5. Зобов'язати третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надати:

- пояснення на позовну заяву, документальне і нормативне підтвердження викладених у поясненнях доводів, докази направлення пояснень позивачу;

- уставні документи підприємства (Статут, свідоцтво про державну реєстрацію, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оригінали - до огляду у судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - до справи);

- докази погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Луганської області від 24.12.2015 у справі № 913/1039/15 (якщо таке має місце, оригінали відповідних платіжних документів - для огляду у судовому засіданні, належним чином засвідчені копії - до матеріалів справи);

- письмові пояснення щодо стадії виконання рішення Господарського суду Луганської області від 24.12.2015 у справі № 913/1039/15, належні та допустимі докази на підтвердження викладених у поясненнях доводів;

- у разі наявності докази сплати позичальником заборгованості за договором кредитної лінії № 5 від 29.08.2011.

Явка представників сторін в судове засідання на їх розсуд.

Звернути увагу учасників судового процесу на необхідність дотримання вимог ч.2 ст.36 Господарського процесуального кодексу України про подання письмового доказу в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Крім того, пунктом 5.27 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом» , назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Зобов'язати сторін надати витребувані судом матеріали до канцелярії суду за три дні до дати судового засідання.

Довести до відома позивачу , що у разі ненадання господарському суду без поважних причин витребуваних документів або нез'явлення його представника у судове засідання, позов відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.

Роз'яснити відповідачу що у разі ненадання відзиву на позов та витребуваних судом документів, справа згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Довести до відома сторін , що відповідно до п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд має право стягнути в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону.

Інформація про дату та час судового засідання додатково розміщена на сторінці суду офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет ( http://lg.arbitr.gov.ua/ ).

Суддя Г.М. Старкова