Рішення

від 06.09.2017 по справі 910/9283/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017Справа №910/9283/17

За позовом Публічного акціонерного товариства БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Паламарчука Віталія Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАН-ТРЕЙДІНГ Україна

про визнання нікчемного правочину недійсним

від позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 109 від 21.07.17

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 06.09.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Банк національний кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Паламарчука В.В. звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАН-ТРЕЙДІНГ Україна про визнання нікчемного правочину недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.03.2015 року між сторонами було укладено договір № DU1329/2014-1 про депозитний вклад, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАН-ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (надалі - відповідач) передав, а Публічне акціонерне товариство "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (надалі - позивач) прийняв на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн. в національній валюті. За доводами позивача Договір № DU1329/2014-1 є нікчемним на підставі п. 1ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9283/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.07.2017. Так, відповідач стверджує, що відсутні докази проведення позивачем перевірки спірного правочину на предмет його нікчемності та докази прийняття рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування щодо визнання нікчемним Договору про внесення змін б/н від 19.03.15р. в межах своїх повноважень.

Крім того, відповідач звертає увагу, що спірний правочин не суперечить положенням ст. 203 ЦК України та іншим нормам чинного законодавства України.

26.07.17р. через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.17 відкладено розгляд справи за клопотанням позивача.

09.08.17р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.

09.08.17р. через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд:

- визнати недійним Договір про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015.

- визнати недійним Договір про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015.

У судове засідання, призначене на 09.08.2017, з'явився представник позивача, який підтримав подану заяву про збільшення позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103041732311, з якого вбачається, що представник відповідач отримав ухвалу суду 02.08.2017р. Клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Ухвалою суду від 09.08.2017 прийняти заяву Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" Паламарчука Віталія Віталійовича про зміну підстав позову № 04-08/1100 від 09.08.2017 до розгляду, розгляд справи відкладено до 06.09.2017.

У судове засідання, призначене 06.09.2017 з'явився представник позивача вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач вкотре не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0160205359688.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТАН-ТРЕЙДІНГ Україна (надалі - відповідач, вкладник) був укладений договір про депозитний вклад Індивідуальний строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1329/2014-1 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1 якого, вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 2615.5.123546.002/980 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн. в національній валюті, на умовах цього договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що депозит розміщується на строк з 12.03.2015 р. до 15.03.2016 р. включно; банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22.00% річних (п. 2.3).

За змістом п. 3.7 Договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26004123546001 в Банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

12 березня 2015 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ТОВ МЕТАН-ТРЕЙДІНГ Україна було укладено Договір про внесення змін №1 (надалі - Договір про внесення змін) до Депозитного договору, яким було змінено п.3.7. Депозитного договору та викладено в наступній редакції:

"3.7. Вкладник має право після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1280/1-1 від 27.06.2014р. звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту та нарахованих процентів Вкладнику.

Після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1705/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 13.03.2015р. Банк повертає суму Депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання Вкладником заяви про дострокове розірвання Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Вкладника".

Крім того, пункт 4.4.1 депозитного договору було викладено в наступній редакції: вкладник має право звернутись з проханням про дострокове розірвання договору і повернення договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом банківського операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів, але тільки після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1705/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 12.03.2015 р.

Депозитний договір було доповнено п.2.1.1 наступного змісту: майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов'язань вкладником (що також виступає позичальником) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-10ю/2015/2-1 від 012.03.1.06.2015, який укладений між банком та вкладником.

19.03.2015 сторони уклали договір про внесення змін до договору банківського вкладу № DU1329/2014-1, відповідно до умов якого виклали п.3.7 договору в наступній редакції: "вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою 22 процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання Депозитного договору, в зв'язку з чим 19.03.15 р. банком були перераховані вкладнику грошові кошти: 3 000 000,00 грн. депозиту та 10 849,32 грн. нарахованих відсотків, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит".

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015 р. №563 розпочата процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит".

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 159 від 28.08.2015 р. та на виконання Постанови Правління Національного Банку України від 28.08.2015 року № 563, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.

З моменту запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи, тобто з початком процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку і його ліквідації, до правовідносин з банком слід застосовувати положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись лише в тій частині, що не суперечать положенням цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено лист вих. № 04-08/2828 від 07.12.2015 року щодо встановлення факту нікчемності правочину , в якому повідомлено відповідача, що уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено перевірку Договору про внесення змін до Договору банківського вкладу № DU1329/2014-1 від 12.03.2015, укладеного відповідачем та ПАТ "Банк національний кредит" та виявлено, що вказаний договір є нікчемним, з підстав, визначених п.1.ч.3 ст. 38 закону, у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою, у зв'язку з чим банк відмовився від власних майнових прав, що потягло за собою виплату відповідачеві грошових коштів в розмірі 9 279,91 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсними договору про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору та договору про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору позивач вказує на те, що такі правочини є нікчемними, тобто такими, недійсність якого встановлена приписами ч 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підпунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Таким чином, укладення договору про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору та договору про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за заниженою відсотковою ставкою (2%) потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів за відсотковою ставкою 22,00%.

Аналогійна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.08.2017 у справі № 910/1574/16.

За таких обставин суд дійшов висновку про існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність договору про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору та договору про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

На підставі викладеного та враховуючи висновок суду про нікчемність договору про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору та договору про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору, позовні вимоги про визнання недійсними таких договорів є правомірним та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним нікчемний Договір про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАН-ТРЕЙДІНГ Україна та Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит".

3. Визнати недійсним нікчемний Договір про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТАН-ТРЕЙДІНГ Україна та Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАН-ТРЕЙДІНГ Україна (03065 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела/Академіка/Каблукова, б. 51/16; ідентифікаційний код 39458762) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; ідентифікаційний код 20057663) судовий збір у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2017

Суддя Пукшин Л.Г.