Рішення

від 04.09.2017 по справі 908/1536/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/124/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017 Справа № 908/1536/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 124, кв.1, код ЄДРПОУ 22123832)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69050, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1)

про стягнення 56 963 грн. 15 коп.

Суддя Азізбекян Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Дробна О.М., довіреність б/н від 15.07.2017 р.;

від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос" звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 56 963 грн. 15 коп. за договором оренди нежитлового приміщення № 22 від 16.02.2011р., яка складається із заборгованості по орендній платі, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2017 р., справу визначено для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 26.07.2017р. за поданими позовними матеріалами порушено провадження № 24/124/17, розгляд господарської справи № 908/1536/17 призначений на 04.09.2017р. об 11-30 год.

В судовому засіданні 04.09.2017 р. судом перевірені повноваження представника позивача.

У відповідності до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача судом роз'яснені права та обов'язки сторони.

Відводів складу суду не заявлено.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки.

Ухвала суду від 26.07.2017р. про порушення провадження у справі № 908/1536/17, яка направлена на адресу відповідача, повернулась з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання та неявкою адреса за отриманням".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (станом на час розгляду справи в суді), місцезнаходженням відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) є 69050, АДРЕСА_2.

В судовому засіданні 04.09.2017 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань з перерахуванням орендної плати за користування переданим приміщенням, що підтверджується відповідними документами.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, відповідач або представник відповідача в судове засідання за викликом суду не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на час розгляду справи в суді), місцезнаходженням відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) є 69050, АДРЕСА_2. Саме на цю адресу судом направлялась ухвала суду. Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕЙМОС (орендодавцем, позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем, відповідачем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 22 від 16 лютого 2011 року (надалі - договір).

Договором передбачено його пролонгацію.

Згідно розділу першому договору, предметом договору є передача від орендодавця до орендаря в строкове платне користування нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 69,2 кв.м. на першому поверсі.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.4, 4.5 договору орендна плата сплачується в повному обсязі готівкою на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 25 числа кожного наступного місяця. Розмір орендної плати за приміщення, що орендується, складає 3876 за місяць. Орендар відшкодовує витрати за опалення, холодне та гаряче водопостачання, споживання електроенергії та телефон, розмір витрат яких, визначається кожного місяця на підставі показників лічильників, використаного об'єму телефонних розмов та розміру абонентської плати.

17.02.2011 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі приміщення до договору.

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.03.2014 року в період часу з 01.03.2014 року по

01.11.2014 року встановлюється орендна плата за приміщення, що орендується в розмірі 2000 грн. 00 коп. гривень за місяць з урахуванням витрат за опалення, холодне та гаряче водопостачання, споживання електроенергії.

Згідно додаткової угоди № 2 від 01.11.2014 року в період часу з 01.11.2014 року по 01.05.2015 року встановлюється орендна плата за приміщення, що орендується в розмірі 2000 грн. 00 коп. за місяць з урахуванням витрат за опалення, холодне та гаряче водопостачання, споживання електроенергії.

Згідно додаткової угоди № 3 від 01.02.2016 року з 01 лютого 2016 року встановлюється орендна плата за приміщення, що орендується в розмірі 3 500 грн. 00 коп. за місяць з урахуванням витрат за опалення, холодне та гаряче водопостачання, споживання електроенергії.

Враховуючи не сплату відповідачем орендної плати, позивачем був складений акт звірки взаємних рахунків станом на 11.01.2017 року, де зафіксована дебіторська заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ ДЕЙМОС у розмірі 52 000 грн. 00 коп. з 01.01.2016 р. по 30.12.2016 р. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний з боку відповідача, чим була підтверджена спірна заборгованість перед ТОВ ДЕЙМОС .

24.01.2017 позивачем до відповідача була надіслана претензія від 17.01.2017 року вих. №17/01/17, якою була виставлена вимога про сплату заборгованості по договору оренди нежитлового приміщення у розмірі 52000 грн. 00 коп. та наданий місячний строк з моменту отримання претензії для сплати заборгованості. Також було попереджено про негативні наслідки у вигляді відповідальності, передбачено ст.625 Цивільного кодексу України в разі не виконання вимог претензії.

Позивачем відповіді на претензію не отримано. Відповідачем оплати заборгованості не здійснено.

Стягнення з відповідача на користь позивача 52 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором зі сплати орендної плати, 4 134 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 829 грн. 15 коп. 3% річних, було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін врегульовані договором оренди № 22 від 16.02.2011 р. та додатковими угодами до нього.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати орендних платежів своєчасно та у повному обсязі, не виконав.

Порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати орендних платежів підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами та актом звіряння, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Позивачем доведено належними доказами наявна у відповідача перед позивачем сума заборгованості за договором та правомірність заявлення до стягнення з відповідача на користь позивача 52 000 грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати. Відповідачем наявність спірної заборгованості не спростовано.

Отже, позов в цій частині є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних на суму боргу 52 000 грн. 00 коп. за період з 11.01.2017 р. по 24.07.2017 р. в сумі 829 грн. 15 коп.

З урахуванням заявлених позивачем строків початку та закінчення нарахування 3% річних на суму заборгованості, суд здійснив перерахунок 3% річних та визнав обґрунтованими позовні вимоги в цій частині.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 829 грн. 15 коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає наступне:

Так, згідно розрахунку інфляційних збитків, позивач нарахував інфляційні втрати від суми боргу 52 000 грн. 00 коп. за період січень 2017 року - червень 2017 року в сумі 4 134 грн. 00 коп.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку сум інфляційних втрат за допомогою ІПС Законодавство , з урахуванням рекомендацій Вищого господарського суду України щодо нарахування інфляційних втрат та Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, беручи до уваги суму простроченого боргу, що існував протягом визначеного позивачем періоду: січень-червень 2017 року, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в сумі 4 132 грн. 96 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 52 000 грн. 00 коп. основного боргу, 829 грн. 15 коп. 3 % річних та 4 132 грн. 96 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат суд відмовляє.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69050, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 124, кв.1, код ЄДРПОУ 22123832) 52 000 (п'ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 829 (вісімсот двадцять дев'ять) грн. 15 коп. 3 % річних, 4 132 (чотири тисячі сто тридцять дві) грн. 96 коп. інфляційних втрат та 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання чинності цим судовим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 11.09.2017 р.

Суддя Т.А.Азізбекян