Рішення

від 07.09.2017 по справі 910/10022/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2017Справа №910/10022/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО"

про стягнення 8140,30 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Іващенко О.В. (за дов.)

від відповідача Душин О.В. (за дог.)

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

До Господарського суду м. Києва звернулось з позовом публічне акціонерне товариство "Київенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО" про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 8140,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.05.2016 по 01.06.2016, яка станом на 01.05.2017 становить 7097,04 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 212,91 грн та втрати від інфляції у розмірі 830,35 грн за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 23.06.2017 порушення провадження у справі № 910/10022/17 та призначено до розгляду на 19.07.2017.

Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, для можливості врегулювання спору мирним шляхом.

19.07.2017 представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 19.07.2017 продовжено строк вирішення спору, в судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2017.

В судовому засіданні 07.09.2017 представник відповідача не заперечував проти інсування боргу та його суми. Крім того, заявив усне клопотання про розстрочення сплати суми заборгованості та просив стягувати з відповідача суму боргу частинами, по 1000,00 грн щомісячно.

Так, п.п. 3, 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; розстрочити виконання рішення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не подано суду жодних належних доказів на підтвердження заявлених обставин - відсутності у нього грошових коштів та того, що вони з'являться, та що розстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.

Відсутність грошових коштів у відповідача не є підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Суд розглянув клопотання відповідача та відмовив у його задоволенні.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (згідно статуту товариства Акціонерна енергопостачальна організація "Київенерго" змінила найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою "ТМО" (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 910825, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. (п. 1.1 договору).

Договором (п. 2.2.1) енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатками № 1 до цього договору. При зміні тарифів повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження державної адміністрації и. Києва про їх зміну.

Пунктом 2.3.2 договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 7 до договору.

Згідно п. 5.1, 5.5 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. При відсутності приладів обліку кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток розрахунковим способом.

До матеріалів справи долучені додатки до договору: № 1 "Обсяги постачання теплової енергії абоненту", підписаний 01.03.2001 та підписаний 04.07.2011, № 2 "Тарифи на теплову енергію", підписаний 04.07.2011, № 4 "Порядок розрахунків за теплову енергію", підписаний 01.04.1999, № 5 "Схема абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі абонента", підписаний 01.04.1999, № 6 "Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін", підписаний 01.04.1999, № 7 "Умови припинення подачі теплової енергії", підписаний 01.04.1999, № 8 "Довідка дані по будинках (спорудах) ТОВ "ТМО", опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж постачальника станом на 01.12.2009, № 9 "Довідка про теплові навантаження об'єктів теплопостачання ТОВ "ТМО" на 01.12.2009"

Згідно тарифів на теплову енергію вартість кожної відпущеної Гкал без урахування ПДВ становить 563,46 грн. Вказано про можливість зміни тарифів в період дії договору.

Згідно порядку розрахунків за теплову енергію абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформляє договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплатити теплову енергію, що споживається. Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим. Абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 4 за адресою: вул. Лепсе, буд № 22 а, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період , акт звірки абонент повертає в РВТ.

Згідно довідки (додаток № 8) фізкультурно-оздоровчий комплекс у м. Києві по вул. Шепелева, 4-а площа госпрозрахункових споживачів становить 1759,0 кв. м, ТОВ "Комунікаційні Мережі-Сервіс" - 93,0 кв. м, ТОВ "ТМО" - 1666,0 кв. м.

Згідно довідки (додаток № 9) теплове навантаження в приміщенні по вул. Шепелева, 4-а всього по опаленню становить 0,023 Гкал/год.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

До матеріалів справи додано облікову картку за березень 2016 року за договором № 910825, згідно якої ТОВ "ТМО" за адресою по вул. Шепелєва, 4-а нараховано за фактичне споживання теплової енергії для потреб: у кількості 658 годин роботи, спожито 5,472836 Гкал, шифр тарифу 10, нараховано 7071,83 грн без ПДВ, 8486, 20 грн з ПДВ. Шифр 10 - 1292,17 грн за 1 Гкал.

Відповідач не сплатив вартість наданих позивачем за період з вересня 2014 по червень 2016 послуг на суму 14622,44 грн.

Згідно довідки про стан розрахунків за спожиту від ПАТ "Київнерего" теплоенергію ТОВ "ТМО" з березня 2016 по лютий 2017 за відповідачем станом на березень 2016 обліковувалась переплата у розмірі 1389,16 грн. В зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманої у березні 2016 теплової енергії (опалення) у розмірі 8486,20 грн станом на лютий 2017 за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 7097,04 грн з урахуванням наявної переплати.

Отже, у відповідача перед позивачем існує заборгованість з оплати отриманої теплової енергії в березні 2017 року у розмірі 7097,04 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (зі змінами та доповненнями) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно вказаного закону відповідач є споживачем теплової енергій у гарячій воді (опалення).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1, 2 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на: приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Судом встановлено, що відповідач був приєднаний до теплової мережі, він являється споживачем теплової енергії, а тому у нього виник обов'язок оплачувати її вартість.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, тарифи на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджений Постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця , що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором у березні 2016 року на загальну суму 8486,20 грн., а відповідач в порушення умов договору та норм законодавства України не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за цей період у повному обсязі, в зв'язку з чим в останнього станом на день розгляду справи існує заборгованість у розмірі 7097,04 грн.

Отже, суд приходить до висновку про те, що у спірному періоді відповідач був стороною договору, яка фактично отримувала надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення. Відтак, відповідач має нести відповідальність за невиконання господарського зобов'язання та зобов'язаний оплатити вартість послуг, спожитих за договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7097,04 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 830,35 грн. та 3% річних у розмірі 212,91 грн. за період з 01.05.2016 по 01.05.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої позивачем теплової енергії, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд перевірив розрахунки позивача та вважає їх обґрунтованими та арифметично вірними, суму втрат від інфляції у розмірі 830,35 грн та 3% річних у розмірі 212,91 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі..

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою. Відповідальністю "ТМО" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 4-А, ідентифікаційний код 05581881) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) основний борг за теплову енергію для потреб "інші" у розмірі 7097 (сім тисяч дев'яносто сім) грн 04 коп. зарахувати на поточний рахунок № 260393030201 - ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго", код ЄДРПОУ 00131305.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою. Відповідальністю "ТМО" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 4-А, ідентифікаційний код 05581881) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) втрати від інфляції 830 (вісімсот тридцять) грн 35 коп., 3% річних у розмірі (212 (двісті дванадцять) грн 91 коп., судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. зарахувати на поточний рахунок № 26000306201 - ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго", код ЄДРПОУ 00131305.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.09.2017

Суддя І.В.Усатенко