Рішення

від 07.09.2017 по справі 923/723/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 року Справа № 923/723/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Ковтун В.І., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект"

до Приватного підприємства "Південьгазмонтаж"

про стягнення 46693,49 грн,

за участі представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.08.2017 суддею у справі визначено ОСОБА_1, якою 07.08.2017 порушене провадження у даній справі.

В подальшому у зв'язку з хворобою судді на підставі розпорядження керівника апарату суду № 282 від 06.09.2017 здійснено її повторний автоматизований розподіл. На підставі протоколу повторного розподілу від 06.09.2017 суддею у справі визначено ОСОБА_2

За таких обставин, та, з урахуванням приписів статті 61 Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає прийняттю до власного провадження.

За текстом позовної заяви позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до від-повідача, про стягнення 46693,49 грн, з яких: 35048,67 грн основної заборгованості, 1737,65 грн пені, 561,12 грн інфляційних, 206,66 грн річних, 2000 грн штрафу, 7139,39 грн річних за користування товарним кредитом; нарахованих у зв'язку з невиконанням зобов'язань по своєчасній сплаті вартості реалізованого товару за договором купівлі-продажу № 03/01/13-03 від 03.01.2013. Поряд з цим позивач простить покласти на відповідача його витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн та витрати на оплату на правову допомогу в розмірі 2500 грн.

Відповідачем відзив на позов не наданий, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи проведено в судовому засіданні, яке відбулося 07.09.2017 без участі представників сторін, оскільки в засідання вони не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Крім викладеного судом встановлено, що 03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Эффект" та Приватним підприємством "Південьгазмонтаж" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов'язався реалізувати товар, найменування якого, ціна, кількість, асортимент та номенклатура зазначаються в рахунках-фактурах або в інших додатках до договору, а відповідач зобов'язався сплатити його вартість протягом 14 днів з дати поставки.

В пункті 8 договору сторонами обумовлено, що він діє до 31.12.2013 та пролонгуєця автоматично на кожний наступний календарний рік, якщо сторонами не висловлено наміру до його припинення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № ЭФ-0000122 від 22.03.2017 на суму 6148,80 грн, № ЭФ-0000144 від 31.03.2017 на суму 3074 грн, № ЭФ-0000203 від 27.04.2017 на суму 8497,30 грн, № ЭФ-0000205 від 28.04.2017 на суму 570,56 грн, № ЭФ-0000218 від 12.05.2017 на суму 7091,12 грн, № ЭФ-0000271 від 29.05.2017 на суму 6535,64 грн, № ЭФ-0000309 від 09.06.2017 на суму 7602,49 грн.

В свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим заборгував 35048,67 грн, що підтвердив в акті звірки взаємних розрахунків станом на 23.06.2017.

Аналіз тексту договору, докази на його виконання та правовідносини, які існували між сторонами, свідчать, що між ними укладено договір, який за своєю юридичною природою є договором поставки.

Зокрема, згідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а останній зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несвоєчасна оплата вартості поставленого товару є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару позивачем на підставі статті 625 ЦК України нараховані 561,12 грн інфляційних та 206,66 грн річних за кожною накладною відповідно до наданих розрахунків.

Вирішуючи обґрунтованість та підставність нарахування інфляційних та річних, суд зазначає, що у відповідності до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Положення статті 625, як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, під-лягають застосування поза межами договірних відносин, не потребують додаткового договірного врегулювання, оскільки інфляційні нарахування, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати, а річні - також, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічне сприйняття правових приписів статті 625 ЦК України надане в пунктах 3.1. та 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Перевіривши розрахунки інфляційних, суд зазначає, що вони розраховані правомірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас нарахування річних в цій сумі є неправомірним, оскільки пунктом 5.4. договору сторонами визначено інший розмір процентів, а саме зазначено, що за невиконання прийнятих на себе зобов'язань в терміни, встановлені в пункті 3.3. договору, покупець сплачує продавцю за користування товарним кредитом 100 відсотків річних від вартості несплаченого товару. Зокрема, на підставі цього пункту позивачем нараховано 7139,39 грн річних.

Перевіривши розрахунок цієї суми суд зазначає про його правомірність, а тому констатує, що вимоги щодо стягнення 7139,39 грн річних підлягають задоволенню, а вимоги щодо стягнення 206,66 грн річних є безпідставними.

Позивачем також нараховані 1737,65 грн пені та 2000 грн штрафу, виходячи з положень пункту 5.2. договору, за яким за порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 2000 грн.

Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд зазначає, що за статтею 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 того ж Кодексу визначено що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем спірної суми в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір у розмірі 1592,92 грн покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з 99,56 % задоволених вимог від суми заявленої до стягнення.

Щодо вимог позивача про компенсацію його витрат на правову допомогу суд зазначає, що у відповідності до статті 44 ГПК України до судових витрат відносяться лише витрати на послуги адвоката, а не інших осіб, і таких доказів позивачем не надано, а тому ці вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Південьгазмонтаж (73000 м. Херсон, вул. Комкова, буд. 89, ідентифікаційний код 32267824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Эффект (73000 м. Херсон, Острівске шосе, 1, ідентифікаційний код 14120587) - 35048,67 грн основної заборгованості, 1737,65 грн пені, 561,12 грн інфляційних, 2000 грн штрафу, 7139,39 грн річних та 1592,92 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення - 08.09.2017

Суддя М.К. Закурін