Рішення

від 05.09.2017 по справі 918/523/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2017 р. Справа № 918/523/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Приватне підприємство "Луцьк-Ріелт"

до відповідача 1 Рівненська міська рада

до відповідача 2 Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Рівнеголовпостач"

про зміну умов договору

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2М

від відповідача 1: представник ОСОБА_3

від відповідача 2: ОСОБА_4

від третьої особи: не з'явився

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Луцьк-Ріелт" (надалі Позивач, Підприємство, ПП "Луцьк-Ріелт") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради (Відповідач-1, Рада) в якому просить змінити сторону в Договорі купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який було посвідчено 10 жовтня 2008 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, а саме встановити, що ВАТ "Рівнеголовпостач" вибуває з договору, а ПП "Луцьк-Ріелт" набуває всіх прав та обов'язків Покупця за Договором. Встановити, що ПП "Луцьк-Ріелт" зобов'язане протягом десяти днів здійснити остаточну оплату вартості земельної ділянки у сумі 283 633,00 гривень на рахунок Рівненської міської ради. Внести наступні зміни до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який було посвідчено 10 жовтня 2008 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу:

1.1. Пункт 1.1. викласти в наступній редакції: "1.1. Продавець зобов'язується продати у власність Покупцеві земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 3497 (три тисячі чотириста дев'яносто сім) кв.м., кадастровий номер 5610100000:01:010:0038, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Рівненської міської ради за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16 (шістнадцять), для обслуговування торгового павільйону без права облаштування в ньому залу гральних автоматів та грального бізнесу. Продаж цієї ділянки здійснюється на підставі рішення Рівненської міської ради №1511 від 11.04.2008 року".

1.2. пункт 8.2. викласти в наступній редакції: "8.2. Право власності на Земельну ділянку Покупець набуває після нотаріального посвідчення цього договору та здійснення оплати за ним. Для реєстрації права власності на земельну ділянку Покупець надає нотаріусу заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та підтвердження сплати суми, передбаченої цим договором (достатнім підтвердженням вважається засвідчене банківською установою платіжне доручення про перерахування коштів з відміткою банку про списання коштів або довідка Продавця)".

Позовні вимоги мотивовані наступним.

29 липня 2016 року Позивачем було набуто право власності на торговий павільйон, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16 на підставі Договору купівлі-продажу (Договір), посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 У пункті 1.4. договору зазначається, що предмет договору (торговий павільйон) розташований на земельній ділянці площею 0, 3497 га, кадастровий номер 5610100000:01:010:0038, власником якої є територіальна громада м. Рівне. Оскільки попереднім власником земельної ділянки площею 0, 3497 га, кадастровий номер 5610100000:01:010:0038 було ВАТ "Рівнеголовпостач" (відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.10.2008 року), Позивач після погодження з останнім додаткової угоди щодо заміни сторони у вказаному вище договорі звернувся листом б/н від 21.06.2017 року до Рівненської міської ради щодо підписання додаткового договору, однак Позивачем було отримано відмову від підписання з огляду на те, що в раніше прийнятому Рівненською міською радою рішенні, на підставі якого укладався договір, зазначено про продаж земельної ділянки саме ВАТ "Рівнеголовпостач".

Ухвалою суду від 09.08.2017 до участі у справі у якості Відповідача-2 залучено Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Рівненська міська рада надала суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечує посилаючись на те, що в прийнятому рішенні Рівненської міської ради № 1511 від 11.04.2008 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою м. Рівне, вул. Степова, 16" зазначено про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 3 497 м.кв. саме Відкритому акціонерному товариству Рівнеголовпостач . Іншого рішення Рівненською міською радою прийнято не було.

У поданому суду відзиві Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради проти вимог ПП "Луцьк-Ріелт" заперечило пославшись на те, що Позивач не обгрунтував належним чином необхідність внесення, запропонованих ним змін, відповідно до наведеної норми Цивільного кодексу. Розгляд вимоги про внесення змін у п.1.1 та 8.2 договору можливий за умови задоволення позовної вимоги щодо заміни сторони у договорі купівлі-продажу.

Третя особа - ОСОБА_1 акціонерне товариство "Рівнеголовпостач" у відзиві на позов вимоги Позивача визнала в повній мірі, однак явку представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №33013 0861134 6.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради (Продавець) та ВАТ "Рівнеголовпостач" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який було посвідчено 10 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 5130 (надалі Договір купівлі-продажу).

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу Відповідач 2 зобов'язується продати у власність ВАТ "Рівнеголовпостач" земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 3497 м.кв. за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16, для обслуговування торгового павільйону без права облаштування в ньому залу гральних автоматів та грального бізнесу.

Вартість земельної ділянки, відповідно до звіту про експертну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення станом на 30 квітня 2008 року становить 501 833, 00 грн. (п.2.1. Договору купівлі-продажу).

Відповідно до пункту 8.2. Договору купівлі-продажу право власності на придбану земельну ділянку виникає після одержання Державного акта на право власності на земельну ділянку, який видається Покупцю за умови сплати ним повної вартості земельної ділянки.

Пунктом 2.2. Договору зазначено, що Покупцем мала бути сплачена ціна земельної ділянки у сумі 501 833,00 грн. шляхом перерахування в термін не пізніше 30-ти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

ВАТ "Рівнеголовпостач" сплатив за дану земельну ділянку 218 200,00 грн.

17 грудня 2008 року між сторонами Договору купівлі-продажу було підписано Додатковий договір щодо надання розстрочки платежу (в сумі 375 833, 00 грн. рівними долями щомісячно) Покупцю земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 3497 м 2 з 10.11.2008 року по 25.12.2009 року.

Водночас 24 грудня 2009 року між сторонами Договору купівлі-продажу було підписано Додатковий договір щодо дозволу провести погашення суми розстроченого платежу, а саме 375 833, 00 грн. одноразово в повному обсязі до 25.12.2009 року.

Постановою господарського суду Рівненської області від 22.10.2014 року №9/36 ВАТ "Рівнеголовпостач" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим належне йому нерухоме майно (торговий павільйон) було продане.

29 липня 2016 року Приватне підприємство Луцьк-Ріелт , код ЄДРПОУ 40317984, набуло право власності на торговий павільйон, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16 (шістнадцять) на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_6 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу. У пункті 1.4. цього договору зазначається, що Предмет договору (тобто нерухоме майно) розташований на земельній ділянці площею 0,3497 га, кадастровий номер 5610100000:01:010:0038, власником якої є територіальна громада м. Рівне.

Виходячи з наведеного вище, у ВАТ Рівнеголовпостач відпала погреба у земельній ділянці, яка придбавалась ним за Договором. Окрім того, як зазначалось, ВАТ Рівнеголовпостач знаходиться у стані стійкої неплатоспроможності і, відповідно, не може виконати своє зобов'язання щодо оплати вартості земельної ділянки.

У той же час, Приватне підприємство Луцьк-Ріелт як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, має зацікавленість у придбанні у власність цієї земельної ділянки. При цьому Приватне підприємство Луцьк-Ріелт готове гарантувати оплату залишку вартості земельної ділянки у найкоротші строки після отримання гарантій того, що після оплати земельна ділянка перейде до нього у власність.

З огляду на зазначене, ПП Луцьк-Ріелт звернулося до Сторін Договору щодо заміни сторони у зобов'язанні (за яким ПП Луцьк-Ріелт отримало б права та обов'язки сторони-покупця у Договорі). При цьому результатом заміни сторони досягався б вигідний для всіх сторін результат - ПП Луцьк- Ріелт , як власник будівлі, отримало б у власність також земельну ділянку, на якій розташована будівля, а продавець земельної ділянки отримав би грошові кошти за цю земельну ділянку.

За результатами розгляду звернення між ПП Луцьк-Ріелт та ВАТ Рівнеголовпостач було досягнуто згоди щодо заміни сторони у Договорі відповідно до описаної вище схеми, у зв'язку з чим уповноваженими від імені цих двох сторін було підписано відповідний Додатковий договір до Договору купівлі-продажу землі.

Після погодження між ПП Луцьк-Ріелт та ВАТ Рівнеголовпостач згаданого вище Додаткового договору, вони звернулися до Рівненської міської ради щодо підписання Договору про заміну сторони у Договорі купівлі-продажу земельної ділянки, що підтверджується листом б/н від 21.06.2017 р.. Проте від Рівненської міської ради було отримано відмову від підписання зазначеного документу з огляду на те, що в раніше прийнятому Рівненською міською радою рішенні, на підставі якого укладався договір, зазначено про продаж земельної ділянки саме ВАТ Рівнеголовпостач .

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав (частина 3 вищенаведеної статті).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

З урахуванням положень статті 3 ЗК України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у ЦК України. У вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 ГК України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі". Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124, 125 ЗК України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Частинами 1 - 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Окрім того, пунктом "е" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Отже, право власності на житловий будинок, будівлю, споруду є безумовною підставою для виникнення права користування земельною ділянкою під відповідним нерухомим майном.

Як встановлено судом, у ПП "Луцьк-Ріелт" на підставі цивільно-правової угоди виникло право власності на нерухомість, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.Степова 16, то, останній має законодавчо визначене право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, що спростовує твердження відповідачів про безпідставне користування відповідачем вказаним майном.

Сама по собі відсутність оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість позивача у справі (користувача земельною ділянкою) не може бути підставою для позбавлення його такого права, оскільки право на користування земельною ділянкою, в силу Закону набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці.

В той же час недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права позивача, як власника нерухомості, на користування нею, та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 7 статті 128 Земельного кодексу України документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Відтак твердження Відповідачів про те, що у ВАТ "Рівнеголовпостач" (попереднього землекористувача) не виникло право на отримання державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16, так як останнє не сплатило повної її вартості, суперечить зазначеній нормі Земельного кодексу України.

У ВАТ "Рівнеголовпостач" (попереднього землекористувача) виникло право на отримання державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16, так як останнє сплатило перший платіж, який був передбачений договором купівлі-продажу земельної ділянки.

За таких обставин, коли зібраними у справі доказами підтверджується, що Позивач з 29.07.2016 року є власником торгового павільйону, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16 та до набуття останнім у власність нерухомого майна за ВАТ "Рівнеголовпостач" (яке було попереднім власником вищевказаного нерухомого майна) було закріплено право володіння та користування земельною ділянкою (на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.10.2008 р.), площею 3497 кв.м., то відповідно з моменту набуття права власності на торговий павільйону до ПП "Луцьк-Ріелт" (позивача у справі) перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення Договору купівлі-продажу торгового павільйону, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16 (шістнадцять) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Зазначеними положеннями не передбачається право нового власника нерухомого майна автоматично замінити сторону у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, на якій це майно розташоване. Прямо це питання також не регулюється будь-якими іншими нормами законодавства України.

Відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України "Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються типи правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)".

Відповідно до правової природи та суті відносин найближчими до відносин, які виникли між сторонами цього спору, є наведені правові норми статті 120 Земельного кодексу України. Відтак, оскільки Позивач набув право власності на будівлю, яка розташована на земельній ділянці, у Позивача виникло право на те, щоб він вступив до Договору у якості Покупця земельної ділянки, на якій розташоване його нерухоме майно (будівля).

Щодо вимоги позивача про внесення змін до договору суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Земельного кодексу України встановлюється, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити кадастровий номер земельної ділянки. Зазначена вимога була внесена до законодавства України у 2009 році, тобто вже після підписання договору. Проте з огляду на вказану вище норму існує формальна вимога щодо визначення кадастрового номеру земельної ділянки в договорі, а відсутність цього номеру може утруднити реєстрацію права власності за покупцем земельної ділянки.

Земельна ділянка, яка відчужувалась за Договором, має кадастровий номер 5610100000:01:010:0038. Цей номер, зокрема, міститься в Договорі, за яким ПП "Луцьк-Ріелт" набуло право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.

З огляну на зазначене правомірною є вимога Позивача про внесення змін до Договору щодо фіксації в ньому кадастрового номеру земельної ділянки, а саме викласти пункт 1.1. Договору у наступній редакції:

"1.1. Продавець зобов'язується продати у власність Покупцеві земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 3497 (три тисячі чотириста дев'яносто сім) кв.м., кадастровий номер 5610100000:01:010:0038, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Рівненської міської ради за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16 (шістнадцять), для обслуговування торгового павільйону без права облаштування в ньому залу гральних автоматів та грального бізнесу. Продаж цієї ділянки здійснюється на підставі рішення Рівненської міської ради №1511 від 1 1.04.2008 року".

У пункті 8.2. Договору зазначається, що право власності на придбану земельну ділянку виникає після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки. Порядок реєстрації встановлюється Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. за № 1127, відповідно до пункту 6 якого державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Зазначені вище положення були внесені в законодавство після підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки. З урахуванням цього є потреба внести зміни у договір, оскільки в інакшому випадку Покупець не зможе зареєструвати право власності на земельну ділянку. У зв'язку з цим пункт 8.2. Договору підлягає викладенню в наступній редакції:

"8.2. Право власності на Земельну ділянку Покупець набуває після нотаріального посвідчення цього договору та здійснення оплати за ним. Для реєстрації права власності на земельну ділянку Покупець надає нотаріусу заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та підтвердження сплати суми, передбаченої цим договором (достатнім підтвердженням вважається засвідчене банківською установою платіжне доручення про перерахування коштів з відміткою банку про списання коштів або довідка Продавця)".

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Згідно з частиною 3 цієї ж статті Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Також відповідно до частини 4 загаданої статті у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як було зазначено, Позивач звертався до ВАТ "Рівнеголовпостач" та Рівненської міської ради щодо зміни сторони та внесення відповідних змін до Договору. При цьому ВАТ "Рівнеголовпостач" погодилось на відповідні зміни, але Рівненська міська рада відмовилась від підписання змін до Договору.

Суд зазначає, що свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. Зазначене неодноразово підтверджувалося вищими судовими інстанціями України (зокрема, така правова позиція міститься у справі 6-1 10 цс 12 (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року).

У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. З ст. 6 ЦК України). Окрім того, відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Так, з наведених вище положень статті 120 Земельного кодексу України випливає, що право користування та право класності на земельну ділянку нерозривно слідує за правом власності на нерухоме майно, яке розташоване на цій земельній ділянці. Таким чином, правові підстави для продажу земельної ділянки ВАТ Рівнеголовпостач повністю відпали, проте вони виникли у ПП "Луцьк-Ріелт" у зв'язку з набуттям останнім права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці. З огляду на це Рівненська міська рада не вправі продати земельну ділянку, на якій розташована будівля ПП "Луцьк-Ріелт", нікому, окрім власника цієї будівлі - ПП "Луцьк-Ріелт", що фактично робить укладення договору з ПП "Луцьк-Ріелт" для Рівненської міської ради щодо продажу земельної ділянки обов'язковим у розумінні статті 179 Господарського кодексу України.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Змінити сторону в Договорі купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який було посвідчено 10 жовтня 2008 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, а саме встановити, що ВАТ "Рівнеголовпостач" вибуває з договору, а ПП "Луцьк-Ріелт" набуває всіх прав та обов'язків Покупця за Договором. Встановити, що ПП "Луцьк-Ріелт" зобов'язане протягом десяти днів здійснити остаточну оплату вартості земельної ділянки у сумі 283 633,00 гривень на рахунок Рівненської міської ради.

3. Внести наступні зміни до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який було посвідчено 10 жовтня 2008 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу:

пункт 1.1. викласти в наступній редакції: "Продавець зобов'язується продати у власність Покупцеві земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 3497 (три тисячі чотириста дев'яносто сім) кв.м., кадастровий номер 5610100000:01:010:0038, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Рівненської міської ради за адресою: м. Рівне, вул. Степова, 16 (шістнадцять), для обслуговування торгового павільйону без права облаштування в ньому залу гральних автоматів та грального бізнесу. Продаж цієї ділянки здійснюється на підставі рішення Рівненської міської ради №1511 від 11.04.2008 року".

пункт 8.2. викласти в наступній редакції: "Право власності на Земельну ділянку Покупець набуває після нотаріального посвідчення цього договору та здійснення оплати за ним. Для реєстрації права власності на земельну ділянку Покупець надає нотаріусу заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та підтвердження сплати суми, передбаченої цим договором (достатнім підтвердженням вважається засвідчене банківською установою платіжне доручення про перерахування коштів з відміткою банку про списання коштів або довідка Продавця)".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано "11" вересня 2017 року.

Суддя Марач В.В.