Рішення

від 04.09.2017 по справі 922/2465/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р.Справа № 922/2465/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "ОСОБА_1 пошта" м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Будар-Агро", с. Руські Тишки про стягнення коштів у розмірі 274 444,99 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, за дов. б/н від 07.08.2017 року.

відповідача - не з'явився

в порядку ст. 74-1 ГПК України участь представника позивача в судовому засіданні проводиться в режимі відео-конференції, серійний номер носія відеозапису DVDX-00532, який є додатком до протоколу судового засідання; за відсутності клопотання технічна фіксація не здійснюється

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Будар-Агро", про стягнення 239 054,29 грн. основної заборгованості, 13 137,59 грн. пені, 15 580,40 грн. 30% річних та 6 672,71 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором № 134373 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 21 березня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 липня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2465/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 14 серпня 2017 року. 14 серпня 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкладено розгляд даної справи до 04 вересня 2017 року; ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2017 року задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 27332 від 23 серпня 2017 року), судове засідання у справі № 922/2465/17 призначено провести в режимі відеоконференції. Судом долучено до матеріалів справи супровідний лис позивача з доданими документами (вх. № 28021 від 01 вересня 2017 року).

Під час судового засідання 04 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив; про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання", "немає такого підприємства" (арк. спр. 43-46, 68-72).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 62440, Харківська обл., Харківський р-н, с. Руські Тишки, вул. Щорса, буд. 28, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали. Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 04 вересня 2017 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 березня 2017 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 134373 про надання послуг з організації перевезення відправлень. Згідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором. Експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора navaposhta.ua. Прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора. Загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури. Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником. Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів надання послуг експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг (п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору). Відповідальність замовника, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. п. 6.3, 6.3.1 договору). Згідно п. 8.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань з цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з організації перевезення на загальну суму 239 054,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № НП/4-0014348 від 10 квітня 2017 року на суму 3 495,50 грн.; № НП/4-0015844 від 20 квітня 2017 року на суму 79 211,38 грн.; № НП/4-0017519 від 30 квітня 2017 року на суму 107 341,25 грн.; № НП/4-0018199 від 30 квітня 2017 року на суму 5 252,00 грн.; № НП/4-0019155 від 10 травня 2017 року на суму 17 863,56 грн.; № НП/4-0020607 від 20 травня 2017 року на суму 20 527,50 грн.; № НП/4-0022315 від 31 травня 2017 року на суму 5 363,10 грн., підписаними з боку позивача та відповідача. Як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем вартість вказаних послуг не оплачено, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Згідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 9 вказаного Закону). За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст. ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, з огляду на умови п. 5.1 договору та наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд дійшов висновку вмотивованості та підставності позовних вимог позивача у розмірі 239 054,29 грн. заборгованості за надані послуги транспортного експедирування, позов в цій частині є обґрунтованим, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 13 137,59 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 6.3.1 договору № 134373 від 21 березня 2017 року сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня, після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Пеня має нараховуватися за кожний місяць окремо - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, враховуючи п. 6.3.1 договору, приписи ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що позивачем, при здійсненні нарахування пені, не враховано умови п. 5.1 договору (а саме, не враховано, що відповідач має сплатити вартість отриманих послуг на протязі 2 банківських (а не календарних, як визначено позивачем у розрахунку) днів, отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 842,38 грн. (за періоди з 13.04.2017 року по 20.07.2017 року; з 25.04.2017 року по 20.07.2017 року; з 05.05.2017 року по 20.07.2017 року; з 15.05.2017 року по 20.07.2017 року; з 24.05.2017 року по 20.07.2017 року; з 05.06.2017 року по 20.07.2017 року) є обґрунтованими та такими, що задовольняються судом. В решті позову в частині стягнення пені у розмірі 295,21 грн. суд відмовляє, як в безпідставно заявленій та необґрунтованій з вказаних підстав (невірний обрахунок строку).

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 15 580,40 грн. 30% річних та 6 672,71 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Водночас, умовами п. 6.3.1 договору сторонами передбачено інший розмір річних, а саме - 30% від суми заборгованості. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. В пунктах 3.1 та 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши зроблені позивачем розрахунки 30% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що вказані розрахунки суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору через недотримання позивачем п. 5.1 договору, про що викладено вище в даному рішенні суду. Водночас, допущена позивачем помилка по проведенню розрахунку інфляційних не призвела до їх невірного обрахунку. Відповідно, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 672,71 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення річних підлягають задоволенню у розмірі 15 239,42 грн., в решті позову - стягнення 340,98 грн. річних суд відмовляє позивачу через безпідставність (внаслідок невірного визначення початку періоду нарахування).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4 107,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 74-1, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Будар-Агро" (62440, Харківська обл., Харківський р-н, с. Руські Тишки, вул. Щорса, буд. 28, код ЄДРПОУ 38398179) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, код ЄДРПОУ 31316718) 239 054,29 грн. основного боргу, 6 672,71 грн. інфляційних втрат, 15 239,42 грн. 30% річних, 12 842,28 грн. пені та 4 107,13 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 11.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/2465/17