Рішення

від 08.09.2017 по справі 924/661/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2017 р.Справа № 924/661/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ", м. Старокостянтинів

про стягнення 37260,50 грн., з яких 22800,00 грн. - основного боргу, 9442,79 грн. - пені, 960,78 грн. - 3% річних, 4056,93 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 07.08.2017р., ОСОБА_2 - за довіреністю від 07.08.2017р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні, згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 37260,50 грн., з яких 22800,00 грн. - основного боргу, 9442,79 грн. - пені, 960,78 грн. - 3% річних, 4056,93 грн. - інфляційних втрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №09/11-2015 від 09.11.2015р. в частині оплати наданих послуг. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних та інфляційні втрати - з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

07.09.2017р. позивачем надано заяву, в якій повідомлено про сплату відповідачем 22800,00 грн. - основного боргу.

Присутні у судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог з урахуванням здійсненої проплати.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, письмовий відзив на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за реєстраційною адресою, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

09.11.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ", як замовник, уклало з товариством з обмеженою відповідальністю "Бікор", як виконавцем, договір №09/11-2015 на надання послуг машинами та механізмами, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги гусеничним краном МКГ 25БР, реєстраційний №3942, по виконанню робіт по механізації будівництва на об'єкті будівництва, а замовник зобов'язався розрахуватися за наданий механізм (п. 1.1).

Вартість експлуатації гусеничного крану сторони погодили у п. 1.2 договору в сумі 120 грн./машино-година, в т.ч. ПДВ 20%, без обліку вартості використаних паливо-мастильних матеріалів.

Порядок розрахунків сторони визначили у розділі 3 договору. Так, згідно п. 3.1, замовник перед початком робіт проводить передплату за перебазування крану у розмірі 30000,00 грн. При цьому, як встановлено у п. 3.4 договору, вартість перебазування автомобільного крана оплачується замовником окремо згідно наданого виконавцем рахунку протягом п'яти днів з часу його отримання.

Також, у пункті 3.1 договору обумовлено, що повний розрахунок проводиться до 5 числа наступного за відпрацьованим місяця після підписання акту виконаних робіт станом на 1 число наступного місяця на розрахунковий рахунок виконавця.

30.04.2016р. позивач та відповідач підписали акт №АГ 04/16 здачі-прийняття робіт (надання послуг), з якого вбачається прийняття відповідачем наданих позивачем послуг гусеничного крану за 232 год., загальною вартістю 27840,00 грн. з ПДВ. У вказаному акті сторони засвідчили, що претензій по наданим послугам не мають.

В матеріалах справи міститься підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором №09/11-2015 від 09.11.2015р. за період з 01.11.2015р. по 12.06.2017р., згідно якого вбачається, що загальна до сплати сума за вказаним договором становила 157680,00 грн., в тому числі 30000,00 грн. - за перебазування крану, 99840,00 грн. за надані послуги в минулі періоди та 27840,00 грн. - за актом 30.04.2016р. Відповідач сплатив позивачу загалом кошти в розмір 134880,00 грн. з яких 12.11.2015р. 30000,00 грн. - за перебазування крану та 104880,00 грн. у період з 15.01.2016р. по 27.04.2017р. за надані послуги. Остання проплата проведена 27.04.2017р. в сумі 5000,00 грн.

Борг відповідача, згідно акту звірки, станом на 17.03.2017р. складав 22800,00 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем було сплачено 22800,00 грн. боргу, про що свідчить платіжне доручення №3530-96030 від 06.09.2017р.

У пункті 3.7 договору встановлено відповідальність відповідача за порушення строків оплати наданих послуг у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день несплати, а також відповідно індексу інфляції за весь час несплати та 3% річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати наданих послуг за актом від 30.04.2016р. позивач, з посиланням на п. 3.7 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 9442,79 грн. Також, позивач заявив до стягнення 960,78 грн. - 3% річних та 4056,93 грн. - інфляційних втрат. Всі розрахунки проведено позивачем за період з 06.05.2016р. по 13.07.2017р.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту умов укладеного між сторонами договору вбачається, що позивач зобов'язався надати відповідачу послуги гусеничним краном на об'єкті будівництва, а відповідач зобов'язався розрахуватись за надані послуги у строки, встановлені договором.

Факт належного виконання позивачем умов договору в частині надання послуг відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг). Послуги були прийняті відповідачем без зауважень у розмірі вказаному в акті.

З врахуванням погодженого у пункті 3.1 договору строку виконання зобов'язань з оплати наданих послуг, остаточний строк оплати за актом від 30.04.2016р. настав 04.05.2016р. Між тим, відповідачем до звернення позивача з позовом до суду проведено лише часткову оплату послуг, про що, поміж іншого, свідчить підписаний між сторонами акт звірки розрахунків.

Таким чином, позивачем правомірно заявлялося до стягнення з відповідача 22800,00 грн. - основного боргу. Між тим, враховується сплата відповідачем суми боргу під час розгляду даної справи в сумі 22800,00 грн. і, відповідно, відсутність на час прийняття рішення по справі між сторонами спірних правовідносин в цій частині боргу.

Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пункті 4.4 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22800,00 грн. основного боргу підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати наданих послуг у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з періодом нарахування, оскільки розрахунок здійснено поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому зауважується, що умовами договору не було передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені.

Приймається до уваги те, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд, обмеживши період нарахування пені шістьма місяцями (з 06.05.2016р. по 04.11.2016р.), врахувавши розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розмір боргу, кількість днів у році, за який нараховується пеня, здійснив перерахунок пені, та вважає правомірно заявленою сумою пені 4533,02 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, з врахуванням розміру боргу, кількості днів у роках, за які нараховуються 3% річних, суд вважає обгрунтованою сумою 3% річних 958,36 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі, який заявлено позивачем.

Підсумовуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 4533,02 грн. - пені, 958,36 грн. - 3% річних, 4056,93 грн. - інфляційних втрат.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22800,00 грн. провадження належить припинити.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 4909,77 грн. - пені та 2,42 грн. - 3% річних необхідно відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ", м. Старокостянтинів про стягнення 37260,50 грн., з яких 22800,00 грн. - основного боргу, 9442,79 грн. - пені, 960,78 грн. - 3% річних, 4056,93 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ" (м. Старокостянтинів, вул. Жовтнева, 31, бокс 4; код 31328477) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор" (АДРЕСА_1; код 21637291) 4533,02 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять три гривні 02 коп.) - пені, 958,36 грн. (дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 36 коп.) - 3% річних, 4056,93 грн. (чотири тисячі п'ятдесят шість гривень 93 коп.) - інфляційних втрат, 1389,07 грн. (одну тисячу триста вісімдесят дев'ять гривень 07 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22800,00 грн. провадження припинити.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 4909,77 грн. - пені та 2,42 грн. - 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 11 вересня 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (м. Старокостянтинів, вул. Жовтнева, 31, бокс 4).