АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2017 року,-
В с т а н о в и л а:
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14254753109, право приватної власності зареєстрована за ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 56,30 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1206182280000, право приватної власності зареєстрована за ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ).
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2017 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що суд неналежним чином дослідив обставини кримінального правопорушення та взагалі не врахував правову кваліфікацію кримінального правопорушення, а тому постановив незаконну ухвалу про накладення арешту на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Так, на думку апелянта, вказане майно ні як предмет іпотеки, ні після припинення іпотеки не може бути предметом злочину, а також доказом у кримінальному провадженні №420151000000000795, оскільки не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, вказане майно не містить на собі слідів кримінального правопорушення, не може бути використана як доказ обставин способу вчинення злочину чи інших обставин, передбачених ст. 92 КПК України. Крім того, вказане майно не може бути предметом конфіскації та не є майном, за рахунок якого має бути задоволений цивільний позов.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то враховуючи, що розгляд клопотання проводився без виклику власника майна, апелянт просить поновити зазначений строк.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 16.06.2017 року було постановлено без виклику представника власника майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Як вважає колегія суддів, вказані норми закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Так, відповідно до наданих апеляційному суду матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням СБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100000000795 від 02.07.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 218-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України.
14.06.2017 рокустарший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, в тому числі квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14254753109, право приватної власності зареєстрована за ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
16.06.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено.
Оскільки дана ухвала оскаржена тільки представником власника майна ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_6 в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14254753109, право приватної власності зареєстровано за ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначеної особи, а щодо інших осіб, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №42015100000000795, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення сторони обвинувачення, та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14254753109, право приватної власності зареєстроване за ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вказане майно, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні №42015100000000795 від 02.07.2015, спричинити втрату інформації, яка має доказове значення в ході здійснення досудового розслідування.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень прав власника майна та необґрунтованого обмеження прав власності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі,не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14254753109, право приватної власності зареєстроване за ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а:
Поновити представнику власника майна ОСОБА_7 адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14254753109, право приватної власності зареєстрована за ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/4483/2017 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2017 |
Оприлюднено | 08.03.2023 |
Номер документу | 68773554 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Апеляційний суд міста Києва
Рибак Іван Олексійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні