Рішення

від 27.03.2012 по справі 1512/1336/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа№1512/1336/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Грановському Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилається на те, що 01 червня 2001 року він разом з ОСОБА_3 створили ТОВ з іноземною інвестицією Автолюкс-центр , код ЄДРПОУ: 31501988. Згідно п. 3.1 статуту товариства, статутний фонд товариства встановлювався у розмірі 1.227.035 гривень 44 копійки. Відповідно до п. 3.2 статуту ТОВ Автолюкс-центр розмір та склад вкладів та розмір часток учасників є наступним : ОСОБА_3 - 50% статутного фонду, що становить 6.000 гривень у вигляді грошових коштів, ОСОБА_1 - 50% статутного фонду, що становить 6.000 гривень у вигляді грошових коштів, вексель (залік) на 3.700 німецьких марок, що становить 26.707 гривень та 167.191, 06 німецьких марок, що становить 1.188.328 гривень 44 копійки у вигляді майнових коштів, а саме обладнання, зазначеного у списку обладнання, внесеного ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ

Автолюкс-центр .

Свій внесок до статутного фонду підприємства ОСОБА_1 вніс у вигляді іноземної інвестиції, яку він зареєстрував в Україні у встановленому законом порядку.

До іноземної інвестиції ОСОБА_1 входили збірно-розбірні конструкції станцій технічного обслуговування та магазинів для торгівлі автозапчастинами, а також обладнання для них. З цих конструкцій та обладнання були побудовані нежитлові будівлі магазинів автозапчастин та автомобільних аксесуарів, які розташовані за адресою: місто Одеса, проспект Маршала Жукова, будинок № 65-Б, а також за адресою: місто Одеса, Миколаївська дорога,будинок № 315 -А.

У зв'язку з вказаним, ОСОБА_1 вважає, що він повністю виконав своє зобов'язання щодо внеску грошових коштів та обладнання до статутного фонду ТОВ Автолюкс-центр .

14 квітня 2005 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім'я

ОСОБА_2 на представництво інтересів у діяльності товариства, довіреність передбачала можливість укладення угод по відчуженню частки

ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ Автолюкс-центр .

08 вересня 2006 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Автолюкс-центр . Згідно договору ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_4 купила - 99,51 % часток у статутному капіталі ТОВ з іноземною інвестицією Автолюкс-центр , що в грошовому еквіваленті складає 1. 221.035 гривень 44 копійки.

Згідно п. 3.2 договору купівлі-продажу від 08 вересня 2006 року, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 1.221.040 гривень, які

ОСОБА_1 не передала, про вчинення вказаної угоди ОСОБА_2

не повідомила ОСОБА_1.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 причинила йому матеріальні збитки, у зв'язку з чим просить суд стягнути з

ОСОБА_2 на свою користь матеріальні збитки у розмірі 1.221.040 гривень з урахуванням інфляції за весь час прострочення у розмірі 1.221.040 гривень, а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 194.797 гривень 70 копійок, а всього 2.636.877 гривень 70 копійок, а також судові витрати.

Крім того, ОСОБА_1 просить суд поновити йому строк для звернення до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а саме: 08 червня 2011 року рішенням Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з

01 жовтня 2003 року визнаний недієздатним внаслідок того, що він весь цей період страждає стійким психічним захворюванням. Через свою хворобу ОСОБА_1 не міг давати об'єктивної оцінки фактичним обставинам справи та приймати адекватні рішення.

ОСОБА_5 став опікуном ОСОБА_1 лише 09 серпня 2010 року, після винесення Київським районним судом м. Одеси відповідного рішення. Опікун ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом в межах трирічного строку, а тому вважає, що строк позовної давності може бути поновлений судом.

У судовому представник позивача позов підтримав та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позов

не визнав, надав суду заперечення на позов, в яких просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15 липня 2011 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ Автолюкс-Центр , а також визнано нікчемною довіреність від 14 травня 2005 року, на підставі якої ОСОБА_2 укладала від імені ОСОБА_1 зазначений договір

Таким чином, представник відповідачки ОСОБА_2 вважає, що обов'язок передати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1.221.040

гривень, який мав виникнути у ОСОБА_2 на підставі довіреності від 14 травня 2005 року та договору купівлі-продажу від 08 вересня 2006 року, не виник у неї у зв'язку з недійсністю зазначених правочинів з моменту їх вчинення та відповідно не існує на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідачки

ОСОБА_2 стверджував суду, що ОСОБА_2 повернула вказані грошові кошти ОСОБА_1, однак ніяких документів суду не надав.

Крім того, представник відповідачки ОСОБА_2 у запереченнях посилається на те, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходяться інші дві цивільні справи за позовами позивача, а саме: про визнання права власності на майно та відшкодування збитків у розмірі вартості вказаного майна, у зв'язку з чим, представник відповідачки

ОСОБА_2 вважає, позивач зловживає своїми процесуальними правами.

У судовому засіданні судом встановлено, що 01 червня 2001 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 створили ТОВ з іноземною інвестицією Автолюкс-центр , код ЄДРПОУ: 31501988. Згідно п. 3.1 статуту товариства, статутний фонд товариства встановлювався у розмірі 1.227.035 гривень 44 копійки (а. с. 7-17).

14 квітня 2005 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім'я

ОСОБА_2 на представництво інтересів у діяльності товариства, довіреність передбачала можливість укладення угод по відчуженню частки

ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ Автолюкс-центр ( а. с. 18).

08 вересня 2006 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Автолюкс-центр . Згідно договору ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_4 купила - 99,51 % часток у статутному капіталі ТОВ з іноземною інвестицією Автолюкс-центр , що в грошовому еквіваленті складає 1. 221.035 гривень 44 копійки ( а. с. 19-20).

Однак, ОСОБА_2 не віддала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1. 221.035 гривень 44 копійки, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

На підставі ст. 257 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 червня 2011 року ОСОБА_1 визнаний недієздатним з 01 жовтня 2003 року

( а. с. 21-24).

09 серпня 2010 року рішенням Київського районного суду м. Одеси над ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена опіка, опікуном ОСОБА_1 призначений ОСОБА_5 ( а. с. 25-28 ).

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2012 року опікун ОСОБА_1 -- ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом.

У зв'язку з вказаним, суд вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, так як суд вважає, що ОСОБА_1 не міг звернутись до суду із даним позовом внаслідок своєї хвороби, а ОСОБА_5 не міг звернутись до суду з позовом, оскільки він став опікуном ОСОБА_1

лише у 2010 році.

З урахуванням вказаного і на підставі ч. 1 ст. 73 ЦПК України, суд вважає, що слід поновити ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з даним позовом.

На підставі ст. 238 ЦПК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦПК України, за договором доручення одна сторона ( повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони ( довірителя) певні юридичні дії.

Згідно ст. 1006 ЦПК України, повірений зобов'язаний :

1.) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2.) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3.) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

На підставі п.3.2 договору купівлі-продажу від 08 вересня 2006 року, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 1.221.040 гривень, однак вказані грошові кошти ОСОБА_1 не передала, про вчинення угоди купівлі-продажу частки ОСОБА_1 у статутному капіталі,

ОСОБА_2 не повідомила ОСОБА_1, хоча відповідно до ст. 1006 ЦПК України, ОСОБА_2 зобов'язана була повідомити ОСОБА_1 про вчинення угоди купівлі-продажу його частки, а також ОСОБА_2 зобов'язана була негайно передати ОСОБА_1 все одержане у зв'язку з виконанням доручення, а саме грошові кошти.

Ст. 610 ЦПК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Пунктом 4 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В результаті неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язань повіого ОСОБА_1, яке виражається в тому, що ОСОБА_2

не передала грошові кошти, отримані від відчуження частки

ОСОБА_1, у статутному капіталі своєму довірителю, суд вважає, що позивачу дійсно завдані матеріальні збитки у розмірі 1.221.040 гривень, які на думку суду підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1.

Відносно позовних вимог позивача стосовно стягнення з відповідачки суми інфляції та 3 % річних, суд вважає, що вказані вимоги підлягають

задоволенню з наступних підстав.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що до нинішнього часу ОСОБА_2 не повернула

ОСОБА_1 грошові кошти, отримані від відчуження частки у статутному капіталі, суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми з наступних розрахунків:

Індекс інфляції за весь час прострочення складає : 1,02 х 1,026 х1,018 х

1, 009 ( індекси за 2006 рік) х 1, 66 ( індекс за 2007 рік) х 1, 223 ( індекс за 2008 рік) х 1, 123 ( індекс за 2009 рік) х 1, 091 ( індекс за 2010 рік) х 1,064

( індекс за 2011 рік) = 2,00.

Розмір індексу інфляції за період прострочення складає:

( 1.221.040 помножити на 2,00 відняти 1.221.040 = 1.221.040 )

Таким чином, суд вважає, що розмір індексу інфляції за період прострочення складає 1.221.040 гривень.

3 % річних від простроченої суми складають 194.797 гривень 70 копійок, виходячи з наступного розрахунку :

1.221.040 помножити на (кількість прострочених днів) помножити на

0,03 поділити на 365 (днів) = 194.797, 70 .

На підставі вищевказаного, суд вважає, що слід стягнути з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2.636.877 гривень 70 копійок, виходячи з наступного розрахунку :

(1.221.040 + 1.221.040 +194.797, 70 =2.636.877,70).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи, на думку суду представник позивача довів суду ті обставини, на які він посилався як на підставу позовних вимог.

При цьому, суд критично оцінює заперечення представника відповідача проти задоволення позову, оскільки вважає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15 липня 2011 року визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 08 червня 2006 року, рішення набрало законної сили, але фактично вказаним рішенням застосована реституція, відповідно до якої сторони зобов'язані повернути одна одній все отримане по вказаному договорі, а на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2006 року ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_1, отримала від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1.221.035 гривень, які повинна була негайно передати довірителю, тобто ОСОБА_1, однак вказані кошти

вона не повернула.

Суд також критично оцінює пояснення представника відповідачки у судовому засіданні, який стверджував, що ОСОБА_2 повернула вказані грошові кошти ОСОБА_1, оскільки представник відповідачки

ОСОБА_2 не надав суду будь-яких документів, які б підтвердили передачу грошових коштів.

Крім того, суд вважає, що незалежно від наявних інших судових спорів, вимоги ст. 1006 ЦК України повинні бути виконані, тобто суд вважає, що ОСОБА_2 зобов'язана була негайно передати довірителю, тобто ОСОБА_1, вказані кошти.

Таким чином, суд вважає, що заперечення представника відповідачки проти задоволення позову не засновані на законі, не підтверджуються зібраними по справі доказами та ними спростовуються.

Згідно ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв'язку з розглядом справи позивач оплатив судовий збір у розмірі 3.329 гривень 40 копійок.

Однак на підставі ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08 листопада 2011 року № 3474-VI, який набрав чинності 01 листопада 2011 року (зі змінами та доповненнями), ставка судового збору позовної заяви майнового характеру встановлюється у наступному розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто розмір судового збору складає 3.219 гривень.

Таким чином, суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3.219 гривень в рахунок відшкодування судового збору.

З урахуванням вищевказаного, оцінивши всі обставини в їх сукупності суд вважає, що позов законний, обґрунтований та підлягає задоволенню

шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 1.221.040 гривень, індекс інфляції за період прострочення у розмірі 1.221.040 гривень, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 194.797 гривень 70 копійок, 3.219 гривень в рахунок відшкодування судового збору, а всього 2.640.096 гривень 70 копійок, виходячи з наступного розрахунку:

(1.221.040 + 1.221.040 +194.797, 70 + 3.219 = 2.640.096,70 ).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 16, 257, 610, 611, 614, 625, 1000, 1006 ЦК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2. 636. 877 ( два мільйони шістсот тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 70 ( сімдесят) копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також 3.219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень в рахунок відшкодування судового збору, а всього 2.640.096 (два мільйони шістсот сорок тисяч дев'яносто шість) гривень 70 (сімдесят) копійок .

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Рева С. В.