Рішення

від 11.09.2017 по справі 905/1873/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2017 Справа № 905/1873/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика "АК", м. Бахмут, Донецька область

про: стягнення пені у розмірі 165821,02грн., штрафу у розмірі 35914,55грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №14.02/48 від 12.12.2016р.);

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 11.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Міністерство охорони здоров'я України, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика "АК", м. Бахмут, Донецька область про стягнення 201735,57грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №171/21-24 від 22.12.2015р. з поставки товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612, 629, 662 Цивільного кодексу України, ст.ст. 54, 55, 56, 83 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав (у копіях): договір про закупівлю товарів за державні кошти №171/21-24 від 22.12.2015р. з додатками та додатковою угодою №1 від 23.12.2015р. (з додатками); видаткові накладні (з актами приймання-передачі) №54 від 22.04.2016р., №74 від 23.05.2016р., №15 від 12.04.2016р., №22 від 15.04.2016р., №52 від 22.04.2016р., №49 від 21.04.2016р., №58 від 22.04.2016р., №72 від 23.05.2016р., №23 від 15.04.2016р., №87 від 25.05.2016р., №27 від 18.04.2016р.,№76 від 23.05.2016р., №43 від 21.04.2016р., №39 від 20.04.2016р., №35 від 19.04.2016р., №71 від 20.05.2016р., №40 від 20.04.2016р., №82 від 24.05.2016р., №45 від 21.04.2016р., №78 від 24.05.2016р., №55 від 22.04.2016р., №30 від 18.04.2016р., №84 від 25.05.2016р., №99 від 13.07.2016р., №17 від 14.04.2016р., №86 від 25.05.2016р., №89 від 25.05.2016р., №20 від 14.04.2016р.; платіжне доручення №10048 від 25.12.2015р. на суму 7165576,00грн.; претензію №14.2-03/5 від 03.04.2017р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: клопотання про відкладення розгляду справи (клопотання задоволено судом), письмове підтвердження №14.2-02/166 від 15.08.2017р. відсутності в провадженні господарських судів України або інших судів чи органів, які в межах своєї компетенції вирішують господарські спори, справи зі спору між тими ж сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав; накази №61-к від 18.02.2016р.; №507 від 12.05.2017р.; довідка №11.1-34/111 від 01.09.2017р.; видаткову накладну №22 від 15.04.2016р.; акт приймання-передачі №1 від 15.04.2016р.

Представник позивача у судове засідання 11.09.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2015р. між сторонами був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №171/21-24, згідно з умовами якого, відповідач (постачальник) зобов'язався поставити медичні вироби, зазначені в специфікації (Додаток 1) (далі - товар) у відповідності до графіку поставки (Додаток 2 до договору), а замовник (позивач) оплатити такий товар на умовах договору.

Згідно п. 3.1. договору сума договору становить 7165576,00грн. Відповідно до специфікації до договору, постачальник мав поставити товар: лот 4 - Стент-система коронарна з лікувальним покриттям для лікування хворих з множинним ураженням у кількості 454шт., лот 5 - Стент-система коронарна з лікувальним покриттям для лікування хворих з складними і кальцинованими ураженнями у кількості 225шт., лот 25 - Атріосептостомічний балон - катетер у кількості 60 шт.

Відповідно до Графіку поставки та п. 5.1 договору товар мав бути поставлений на умовах поставки DDP (у значені міжнародних правил Інкотермс-2010) до кінцевих отримувачів, які визначаються відповідним наказом замовника про розподіл товару у строк до 31.12.2015р.

Додатковою угодою №1 від 22.12.2015р. внесені зміни до графіку поставки, а саме подовжено терміни поставки товару відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23.04.2011р. №117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти , зокрема, встановлено строк поставки - 90 днів з дня оплати.

За умовами п. 7.2. договору у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1. договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. договору).

На виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №171/21-24 від 22.12.2015р. позивач 29.12.2015р. здійснив попередню оплату за товар в сумі 7165576,00грн. відповідно до платіжного доручення №10048 від 25.12.2015р.

У зв'язку з порушенням терміну поставки товару, позивач направив відповідачу претензію №14.2-03/5 від 03.04.2017р. з вимогою сплатити пеню та штраф в загальній сумі 201735,57грн., яка не була задоволена останнім.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати неустойки за порушення виконання зобов'язань з поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №171/21-24 від 22.12.2015р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору про закупівлю товарів за державні кошти №171/21-24 від 22.12.2015р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

В додатковій угоді №1 від 22.12.2015р. сторони визначили строки поставки товару, а саме - 90 днів з дня оплати. Позивач здійснив 29.12.2015р. оплату за товар в сумі 7165576,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №10048 від 25.12.2015р.

Тобто, відповідач мав поставити товар до 28.03.2016р. (включно).

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної поставки позивачу продукції всупереч ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України відповідач виконав з простроченням.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку з поставки товару у встановлений договором про закупівлю товарів за державні кошти №171/21-24 від 22.12.2015р. термін.

Таке неналежне виконання зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами п. 7.2. договору у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1. договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу та пені, періоди, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення штрафу у розмірі 28334,67грн. та пені у розмірі 155406,92грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заява Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ від 11.09.2017р. про повернення надмірно сплаченого судового збору залишається судом без задоволення, з огляду на те, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у встановленому законодавством розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика "АК", м. Бахмут, Донецька область про стягнення пені у розмірі 165821,02грн., штрафу у розмірі 35914,55грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика "АК" (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Ювілейна, 69, ЄДРПОУ 38903198) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7, ЄДРПОУ 00012925) штраф у розмірі 28334,67грн., пеню у розмірі 155406,92грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 2756,12грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 7579,88грн, пені у розмірі 10414,10грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2017р.

Суддя Я.О. Левшина