Рішення

від 07.09.2017 по справі 910/12044/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2017Справа №910/12044/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ"

про стягнення 6 970, 68 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Субін Т.О.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості:

- по відшкодуванню вартості комунальних послуг у розмірі 4 460, 80 грн., пені у сумі 396, 62 грн., 25 % річних від простроченої суми у розмірі 380, 64 грн., індексу інфляції у розмірі 243, 12 грн. та 50 % штрафу за прострочення сплати платежів у розмірі 2 230, 40 грн.;

- по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг та витрат у розмірі 1 462, 85 грн., пені у сумі 122, 97 грн., 25 % річних від простроченої суми у розмірі 118, 49 грн., індексу інфляції у сумі 74, 15 грн. та 50 % штрафу за прострочення сплати платежів у розмірі 731, 42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 50 про відшкодування вартості комунальних і експлуатаційний послуг та витрат від 29.12.2016 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2017 за участю представників сторін.

09.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг у розмірі 4 460, 80 грн. без ПДВ та заборгованості по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг та витрат у розмірі 1 462, 85 грн. без ПДВ, пені у розмірі 122, 97 грн., 25 % річних від простроченої суми у розмірі 118, 15 грн., інфляційні втрати у розмірі 74, 15 грн. та 50 % штрафу за прострочення сплати платежів у розмірі 731, 42 грн.

Також, 09.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 25.07.2017.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначив наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" (далі - сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" (далі - сторона - 2) укладено договір № 50 про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг, умовами якого передбачено, що сторона-1 зобов'язується щомісячно відшкодовувати стороні-2 вартість спожитих комунальних послуг та вартість експлуатаційних послуг.

Відповідно до п. 1.2. договору, сторона-1 є користувачем нежитлових приміщень загальною площею 86,6 кв.м. групи приміщень № 9, а саме:

- приміщення № 1 площею 11, 8 кв.м.;

- приміщення № 2 площею 31, 7 кв.м.;

- приміщення № 3 площею 16, 3 кв.м.;

- приміщення № 10 площею 26, 8 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі (літера А) за адресою: м. Київ, вул. І. Еренбурга, 3 а.

Згідно п. 2.1. договору, сторона-1 щомісячно відшкодовує вартість:

а) усіх комунальних послуг (водо-, енерго -, теплопостачання, телефонний зв'язок тощо), які споживаються стороною-1;

б) експлуатаційних послуг та витрат, що включають в себе усі витрати на утримання площ загального користування, коридорів, витрати пов'язані з користуванням земельною ділянкою, охороною, вивозом сміття, а також компенсація витратних матеріалів.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що розрахунок вартості комунальних послуг проводиться наступним чином:

1) за послуги водопостачання, водовідведення - на підставі даних приладів обліку або пропорційно займаній площі, або пропорційно чисельності робітників від загальної чисельності працюючих у приміщенні, за умови відсутності приладів, з розрахунку 0,75 м 3 в місяць на кожного працюючого (ДБН України від 2012 року), згідно діючих тарифів від постачальників послуг з урахуванням витрат, пов'язаних з експлуатацією системи водопостачання та водовідведення.

2) за послуги електропостачання - на підставі даних приладів обліку або згідно номінальної потужності електроприладів, згідно діючих тарифів від постачальників послуг з урахуванням витрат, пов'язаних із освітленням зон загального користування, витрат, пов'язаних з експлуатацією електроустановок, а також витрат електричної енергії, пов'язаних з її передачею в мережі.

3) за послуги теплопостачання (у разі їх надання) - на підставі показників приладів обліку або пропорційно займаній площі, згідно діючих тарифів від постачальників послуг з урахуванням витрат, пов'язаних з опаленням зон загального користування, а також з урахуванням витрат, пов'язаних з експлуатацією опалювальних установок і газопроводів.

4) за інші послуги - за тарифами постачальників послуг, пропорційно займаній площі та/або кількості спожитих послуг.

Відповідно до п. 2.1.2. договору, відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат за місяць користування одним квадратним метром нежитлових приміщень становить 11, 04 грн. без ПДВ.

Загальний розмір відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат за місяць користування нежитловими приміщеннями складає 956, 06 грн. без ПДВ. Сторона-1 відшкодовує вартість експлуатаційних послуг та витрат на підставі рахунку наданого стороною-2.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору та надання стороною-2 відповідного рахунку, сторона-1 зобов'язується сплатити експлуатаційні витрати за перший місяць дії договору, починаючи з другого календарного місяця, сторона-1 здійснює відшкодування вартості комунальних послуг та сплату експлуатаційних послуг за формою попередньої оплати, до 10-го числа кожного поточного місяця за поточний.

Умовами п. 2.2.1. договору встановлено, що сторона-1 проводить попередню оплату за комунальні послуги відповідно до потужностей обладнання та/або планового споживання комунальних послуг на підставі рахунку, сформованого стороною-2. Перерахунок вартості спожитих стороною-1 комунальних послуг здійснюється стороною-2 щомісячно, а саме з 1 до 10 числа наступного місяця, у порядку передбаченому договором. Надлишок коштів, що надійшли від сторони-1 зараховуються в рахунок майбутнього відшкодування вартості комунальних послуг. У разі нестачі коштів дана сума включається в рахунок оплати відшкодування вартості комунальних послуг поточного місяця.

Відповідно до п. 3.1. договору, сторона-1 зобов'язується, зокрема оплачувати відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат стороні-2 у обсягах та у строки, що встановлені цим договором.

Згідно п. 5.2. договору, у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору сторона-1 сплачує на користь сторона-2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

У випадку прострочення виконання обов'язків по сплаті платежів, передбачених цим договором, у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, сторона-1 зобов'язана сплатити стороні-2 25 % річних від простроченої суми (п. 5.3. договору).

За умовами п. 5.4. договору, у випадку прострочення виконання обов'язків по оплаті платежів, встановлених договором, більш ніж на 15 календарних днів, сторона-1 сплачує стороні-2 штраф у розмірі 50 % від розміру загальної суми заборгованості.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та діє до 31.12.2017 року (включно) - п.8.2. договору.

24.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" (далі - сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" (далі - сторона - 2) укладено додаткову угоду № 01 про зміну умов договору № 50 про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг від 29.12.2016 відповідно до якої, сторони дійшли згоди з 01.04.2017 викласти п. 1.2. та п. 2.1.2. договору в наступній редакції: Сторона-1 є користувачем нежитлових приміщень загальною площею 68,3 кв.м. групи приміщень № 2, а саме: приміщення № 4 площею 43,3 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку (літера А); частина приміщення № 5 групи приміщень № 10 площею 25,0 кв.м., що розташовано на другому поверсі будинку (літера А), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. І. Еренбурга, 3а.

П. 2.1.2. відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат за місяць користування одним квадратним метром приміщення № 4 площею 43,3 кв.м. групи приміщень № 2 становить 5, 33 грн. без ПДВ. Відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат за місяць користування одним квадратним метром частини приміщення № 5 групи приміщень № 10 площею 25, 0 кв.м. становить 11, 04 грн. без ПДВ. Загальний розмір відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат за місяць становить 506, 79 грн. без ПДВ. Сторона-1 відшкодовує вартість експлуатаційних послуг та витрат на підставі рахунку наданого стороною-2 .

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 50 про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг від 29.12.2016, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за надані у березні-квітні 2017 року комунальні та експлуатаційні послуги у розмірі 5 923, 65 грн., з яких 4 460, 80 грн. заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг та 1 462, 85 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг та витрат, що підтверджується актами надання послуг № 150 від 31.03.2017, № 182 від 30.04.2017, № 69 від 31.03.2017, № 122 від 30.04.2017, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств; виставленими рахунками на оплату № 149 від 25.03.2017, № 181 від 25.04.2017, № 68 від 01.03.2017, № 121 від 01.04.2017, а також актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2017 - квітень 2017, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих комунальних та експлуатаційних послуг за березень - квітень 2017 року, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 5 923, 65 грн., з якої 4 460, 80 грн. заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг та 1 462, 85 грн. заборгованість по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг та витрат. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 122, 97 грн. - пені за загальний період з 11.03.2017 по 17.07.2017 нараховані на суму 1 462, 85 грн., 118, 15 грн. - 25 % річних за період з 11.03.2017 по 17.07.2017 нараховані на суму 1 462, 85 грн., 74, 15 грн. - інфляційних втрат за період з 11.03.2017 по 17.07.2017 нараховані на суму 1 462, 85 грн. та 731, 42 грн. - 50 % штрафу від розміру загальної суми заборгованості 1 462, 85 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 50 про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг від 29.12.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Житлово-комунальними послугами, відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором комунальні та експлуатаційні послуг у березні - квітні 2017 року на загальну суму 5 923, 65 грн., з яких 4 460, 80 грн. вартість комунальних послуг та 1 462, 85 грн. вартість експлуатаційних послуг та витрат, що підтверджується актами надання послуг № 150 від 31.03.2017, № 182 від 30.04.2017, № 69 від 31.03.2017, № 122 від 30.04.2017, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств; виставленими рахунками на оплату № 149 від 25.03.2017, № 181 від 25.04.2017, № 68 від 01.03.2017, № 121 від 01.04.2017, а також актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2017 - квітень 2017, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Однак, відповідач оплати наданих у березні - квітні 2017 року комунальних та експлуатаційних послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" утворилась заборгованість у розмірі 5 923, 65 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи п. 2.2. договору, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату вартості комунальних та експлуатаційних послуг за формою попередньої оплати, до 10-го числа кожного поточного місяця за поточний.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати вартості комунальних та експлуатаційних послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 50 про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг від 29.12.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 923, 65 грн., з яких 4 460, 80 грн. заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг та 1 462, 85 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості експлуатаційних послуг та витрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 122, 97 грн. - пені за період з 11.03.2017 по 17.07.2017 нарахованої на суму боргу 1 462, 85 грн., 118, 15 грн. - 25 % річних за період з 11.03.2017 по 17.07.2017 нарахованої на суму боргу 1 462, 85 грн., 74, 15 грн. - інфляційних втрат за період з 11.03.2017 по 17.07.2017 нарахованої на суму боргу 1 462, 85 грн. та 731, 42 грн. - 50 % штрафу від розміру загальної суми заборгованості 1 462, 85 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору сторона-1 сплачує на користь сторона-2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

У випадку прострочення виконання обов'язків по сплаті платежів, передбачених цим договором, у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, сторона-1 зобов'язаний сплатити стороні-2 25 % річних від простроченої суми (п. 5.3. договору).

За умовами п. 5.4. договору, у випадку прострочення виконання обов'язків по оплаті платежів, встановлених договором, більш ніж на 15 календарних днів, сторона-1 сплачує стороні-2 штраф у розмірі 50 % від розміру загальної суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 25% річних, інфляційних втрат та 50 штрафу від розміру загальної суми заборгованості і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 50 про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг від 29.12.2016, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 122, 97 грн. - пені за період з 11.03.2017 по 17.07.2017, яка нарахована на суму 1 462, 85 грн., 118, 15 грн. - 25 % річних за період з 11.03.2017 по 17.07.2017 нараховані на суму 1 462, 85 грн., 74, 15 грн. - інфляційних втрат за період з 11.03.2017 по 17.07.2017 нараховані на суму 1 462, 85 грн. та 731, 42 грн. - 50 % штрафу від розміру загальної суми заборгованості 1 462, 85 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМОДЯГ" (01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, буд. 3-А, ідентифікаційний код - 36282165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" (03061, м. Київ, провулок Радищева, буд. 6, офіс 1, ідентифікаційний код - 39089353) 4 460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 80 коп. - заборгованості за надані комунальні послуги, 1 462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. 85 коп. - заборгованості за надані експлуатаційні послуги, 122 (сто двадцять дві) грн. 97 коп. - пені, 118 (сто вісімнадцять) грн. 49 коп. - 25 % річних, 74 (сімдесят чотири) грн. 15 коп. - інфляційних втрат, 731 (сімсот тридцять одну) грн. 42 коп. - 50 % штрафу та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.09.2017.

Суддя Щербаков С.О.