Рішення

від 06.09.2017 по справі 910/10992/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017Справа №910/10992/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Іноземного підприємства Агро - Вільд Україна до проТовариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ стягнення заборгованості у розмірі 295 836 грн. 42 коп.

Представники:

від Позивача: Закаблуковський С.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Іноземне підприємство Агро - Вільд Україна (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 295 836 грн. 42 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 13.04.2017 року між Іноземним підприємством Агро-Вільд Україна (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ (Виконавець) було укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1304-17, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Як зазначає Позивач, 19.04.2017 року відбулась передача вантажу Відповідачу, проте всупереч умовам Договору товар до місця призначення доставлений не був. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Іноземним підприємством Агро-Вільд Україна становить 292 032 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ інфляційні у розмірі 2628 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 1 176 грн. 13 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 року порушено провадження у справі № 910/10992/17, судове засідання призначено на 20.07.2017 року.

20.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.07.2017 року.

20.07.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.07.2017 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати належним чином завірену заявку на перевезення та подорожній лист Виконавця;

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 292 032, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 року відкладено розгляд справи на 06.09.2017 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

30.08.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 06 вересня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 25.07.2017 р., 28.07.2017 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 20.07.2017 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06 вересня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

13.04.2017 року між Іноземним підприємством Агро-Вільд Україна (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ (Виконавець) було укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1304-17, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Відповідно до п.2.2 Договору оформлений подорожній лист, завірений Виконавцем, при пред'явленні водієм, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладання відповідальності за збереження вантажу на Виконавця.

Час відправлення вантажу по заявці Замовника. Строк доставки вантажу за цим договором не повинен перевищувати добу з часу відправлення вантажу (п.п.2.3, 2.4 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1-3.4 Договору Виконавець зобов'язаний повідомити Замовнику номери автомобілів на напівпричепів напередодні дня завантаження. Забезпечити подачу під завантаження справні транспортні засоби, цілком готові до перевезення обговореного вантажу в погоджений Сторонами термін. Здійснювати контроль за завантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу з моменту забезпечення безпеки руху та збереження вантажу при перевезенні, а також перевіряти зовнішній стан упаковки вантажу, вагу, кількість місць, їх розмітку і номери відповідності до товаросупровідних документів. Інформувати замовника про вимушені затримки транспортного засобу та інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

Згідно з п.п.4.4, 4.5 Договору Замовник зобов'язаний організувати своєчасне оформлення товарно-транспортних і інших документів, необхідних для безперешкодного руху до місця розвантаження. Здійснювати своєчасні розрахунки з Виконавцем за перевезення вантажів в межах цього Договору

Відповідно до п.9.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору та закінчується 31.12.2017 року (п.9.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1304-17 від 13.04.2017 року відповідно до Переліку автомобілів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ , 19.04.2017 року товар був завантажений Перевізнику в автомобіль марки Рено , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з причіпом НОМЕР_2, водій - ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортною накладною №ПК59/04 від 19.04.2017 року. Згідно з товарно-транспортною накладною №ПК59/04 від 19.04.2017 року було завантажено нетто - 24960 тн, брутто - 40620 тн соняшнику, загальна вартість якого складає 292032,00 грн. (24960,00 х 11700,00 = 292032,00 грн.), вантажоодержувач - ПАТ Вінницький олійножировий комбінат , пункт завантаження - с. Княжики, Монастирищенський районі, Черкаська область, пункт розвантаження - ПАТ Вінницький ОЖК вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що 19.04.2017 року відбулась передача вантажу Відповідачу, проте всупереч умовам Договору товар до місця призначення доставлений не був. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Іноземним підприємством Агро-Вільд Україна становить 292 032 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ інфляційні у розмірі 2628 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 1 176 грн. 13 коп.

28.04.2017 року Іноземне підприємство Агро-Вільд Україна направило на адресу Відповідача претензію №296 від 26.04.2017 року з вимогою у 3-денний термін з моменту отримання даної претензії перерахувати кошти у розмірі 292032,00 грн. у т.ч. ПДВ, як шкоду за втрату вантажу, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення від 28.04.2017 року та фіскальним чеком від 28.04.2017 року, яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Іноземного підприємства Агро - Вільд Україна підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1304-17 від 13.04.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 909 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1304-17 від 13.04.2017 року відповідно до Переліку автомобілів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ , 19.04.2017 року товар був завантажений Перевізнику в автомобіль марки Рено , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з причіпом НОМЕР_2, водій - ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортною накладною №ПК59/04 від 19.04.2017 року. Згідно з товарно-транспортною накладною №ПК59/04 від 19.04.2017 року було завантажено нетто - 24960 тн, брутто - 40620 тн соняшнику, загальна вартість якого складає 292032,00 грн. (24960,00 х 11700,00 = 292032,00 грн.), вантажоодержувач - ПАТ Вінницький олійножировий комбінат , пункт завантаження - с. Княжики, Монастирищенський районі, Черкаська область, пункт розвантаження - ПАТ Вінницький ОЖК вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця.

Строк доставки вантажу за цим договором не повинен перевищувати добу з часу відправлення вантажу (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 Договору Виконавець зобов'язується здійснювати контроль за завантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу з моменту забезпечення безпеки руху та збереження вантажу при перевезенні, а також перевіряти зовнішній стан упаковки вантажу, вагу, кількість місць, їх розмітку і номери відповідності до товаросупровідних документів. Інформувати замовника про вимушені затримки транспортного засобу та інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ повинно було здійснити доставку вантажу до пункту розвантаження - ПАТ Вінницький ОЖК вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця 20.04.2017 року.

Однак, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження доставки вантажу до місця розвантаження у передбачені Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1304-17 від 13.04.2017 року строки. Крім того, в порушення умов Договору Відповідачем не було надано інформації щодо вимушеної затримки перевезення вантажу чи будь-які інші форс-мажорні обставини, а тому в силу положень Цивільного кодексу України даний вантаж вважається втраченим.

Правовідносини, що виникають з перевезення вантажу регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 907/939/14, від 03 серпня 2016 року у справі № 918/1094/15.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, Суд зазначає, що законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1 статті 314 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач прийняв вантаж до перевезення без зауважень та заперечень, а тому з моменту прийняття без будь-яких зауважень вантажу до перевезення, відповідальність за його схоронність до моменту передання вантажоодержувачу несе саме Перевізник, в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ .

Суд зазначає, що Відповідачем в свою чергу не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відсутності вини Перевізника у втраті вантажу при здійсненні перевезення на підставі Договору від 13.04.2017 року №1304-17 та товарно-транспортної накладної №ПК59/04 від 19.04.2017 року, оскільки обов'язок доведення невинуватості перевізника покладається безпосередньо на нього вимогами чинного законодавства України, що регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ неналежним чином виконало свої зобов'язання за Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1304-17 від 13.04.2017 року в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу.

28.04.2017 року Іноземне підприємство Агро-Вільд Україна направило на адресу Відповідача претензію №296 від 26.04.2017 року з вимогою у 3-денний термін з моменту отримання даної претензії перерахувати кошти у розмірі 292032,00 грн. у т.ч. ПДВ, як шкоду за втрату вантажу, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення від 28.04.2017 року та фіскальним чеком від 28.04.2017 року, яка залишена без відповіді і виконання.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Іноземному підприємству Агро - Вільд Україна в розмірі 292 032 грн. 00 коп. При цьому, Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо невірно визначеної вартості вантажу, оскільки за накладною №ПК59/047 від 19.04.2017 року Позивачем відпущено, а Відповідачем в свою чергу одержано соняшник у розмірі 292 032 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості втраченого вантажу в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 292 032 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 21.04.2017 р. по 08.06.2017 р. у розмірі 1 176 грн. 13 коп. та інфляційні у розмірі 2 628 грн. 29 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України. Оскільки Сторонами не визначено строку виконання боржником його зобов'язання відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, Суд враховує положення часини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено Судом, 28.04.2017 року Іноземне підприємство Агро-Вільд Україна направило на адресу Відповідача претензію №296 від 26.04.2017 року з вимогою у 3-денний термін з моменту отримання даної претензії перерахувати кошти у розмірі 292032,00 грн. у т.ч. ПДВ, як шкоду за втрату вантажу, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення від 28.04.2017 року та фіскальним чеком від 28.04.2017 року, яка залишена без відповіді і виконання.

Таким чином, обов'язок Відповідача по сплаті грошових коштів у зв'язку з втратою вантажу у розмірі 292 032 грн. 00 коп. виник у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто 05.05.2017 року, а тому прострочка Відповідача почалась саме з 06.05.2017 року.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки з 21.04.2017 р. по 08.06.2017 р. у розмірі 1 176 грн. 13 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення перебігу прострочки Відповідача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочки з 06.05.2017 р. по 08.06.2017 року у розмірі 816 грн. 09 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 2 628 грн. 29 коп. за загальний період прострочки з 21.04.2017 року - 08.06.2017 року підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, за період з 06.05.2017 року по 08.06.2017 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ на користь Іноземного підприємства Агро - Вільд Україна підлягає стягненню заборгованість у розмірі 292 032 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 816 грн. 09 коп. та інфляційні у розмірі 2 628 грн. 29 коп.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Іноземного підприємства Агро - Вільд Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Іноземного підприємства Агро - Вільд Україна - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОХІМПОСТАЧ (04053, м.Київ, ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 14, кімната 16/26, Ідентифікаційний код юридичної особи 40544959) на користь Іноземного підприємства Агро - Вільд Україна (19200, Черкаська обл., Жашківський район, місто Жашків, ВУЛИЦЯ ДАВИДЕНКО, будинок 48, Ідентифікаційний код юридичної особи 33353730) заборгованість у розмірі 292 032 (двісті дев'яносто дві тисячі тридцять дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 09 (дев'ять) коп., інфляційні у розмірі 2 628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 29 (двадцять дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 4 432 (чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн. 15 (п'ятнадцять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 вересня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин