Рішення

від 07.09.2017 по справі 912/2082/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 рокуСправа № 912/2082/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2082/17

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", в особі Кіровоградської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"

до відповідача: Приватного підприємства "Агрофірма Перспектива"

про стягнення 66 938,14 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14/20-30-17 від 27.03.17;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Кіровоградської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма Перспектива" заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 66 938,14 грн, з якої: пеня - 31 413,27 грн, 3% річних - 3 539,28 грн, індекс інфляції - 31 985,59 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором повторного лізингу № 11-09-107 плБ/184 від 17.04.2009 в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2017 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2082/17, яку призначено до розгляду в судовому засіданні 07.09.2017.

Згідно ухвали від 05.09.2017 справа № 912/2082/17 розглядається господарським судом в складі судді Тимошевської В.В.

В судовому засіданні 07.09.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті та заслухав пояснення представника позивача.

Представником позивача в судовому засіданні 07.09.2017 позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду справи.

Господарський суд враховує, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це процесуальне право, яким сторони зобов'язанні користуватися добросовісно. Крім того, сторони зобов'язані виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач до судового засідання будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи не подав, про поважність причин неможливості з'явитись в судове засідання або подати документи не повідомив.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене та враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, тоді як його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Одночасно господарський суд зазначає про наступне.

Після виходу господарського суду в судовому засіданні 07.09.2017 до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення у даній справі, що відбулося згідно протоколу судового засідання об 11:15 год., на електронну адресу господарського суду засобами електронного зв'язку 07.09.2017 о 11:20 год. надійшли клопотання Приватного підприємства "Агрофірма Перспектива" про відкладення розгляду справи, про продовження строку вирішення спору та про зменшення розміру пені. Вказані клопотання було також здано до загального відділу господарського суду в паперовому вигляді після закінчення судового засідання, а саме 07.09.2017 о 15:35 год., о 15:36 год. та о 15:37 год.

Згідно з частиною 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

В силу приписів ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

З підстав викладеного, господарський суд не розглядає вказані клопотання Приватного підприємства "Агрофірма Перспектива", оскільки дані клопотання через їх відсутність в господарського суду не були враховані судом під час прийняття судового рішення в нарадчій кімнаті.

Розглянувши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", правонасутпником якого є позивач (далі - Лізингодавець), та Приватним підприємством "Агрофірма Перспектива" (далі - Лізингоодержувач) укладено договір повторного лізингу №11-09-107плБ/184, за умовами якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк майно, яке є власністю Лізингодавця і визначено у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна та вартість Предмета лізингу" (далі - Предмет лізингу), що є специфікацією Предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Згідно Додатку №1 до вказаного Договору Предметом лізингу є Комбайн зернозбиральний КЗС - 11 з навісним обладнанням - 8 одиниць, вартістю 7 837 400,64 грн.

Згідно з п. 2.1 договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 3 автентичних примірниках.

Перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

У Розділі 3 Договору Сторони погодили обсяг права та обов'язків щодо Предмету лізингу. Зокрема, Лізингодавець відповідно до пп. 3.2.1 договору зобов'язаний передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві згідно переліку, встановленому додатком до договору "найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Підписання сторонами акту свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання.

Відповідно до п. 4.1 Договору з моменту підписання Акту передачі одержання Предмету лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмету лізингу від суми невідшкодованої попередніми платежами вартості Предмету лізингу;

- винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом підписання Акту передачі. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання Акту передачі, подальші платежі через кожні 6 місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів"(п.4.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору Предмет лізингу передається Лізингоодержувачу за Актом передачі Предмет лізингу.

Умови щодо відповідальності сторін за порушення умов Договору обумовлені в розділі 7 Договору. Зокрема, п.7.1 передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який обраховується пеня.

Відповідно до п. 8.1. Договір набуває чинності від дати з дати укладення між сторонами акту приймання-передачі у користування Предмету лізингу і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", але не довше 10 років.

Серед інших умов, погоджених Сторонами у Договорі, є зокрема. п. 9.3., згідно якого строк позовної давності 10 (десять) років, а для пені, штрафу, інших видів неустойки - три роки.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Сторонами підписано також Додаток № 1 до Договору, в якому визначено предмет лізингу: Комбайн зернозбиральний КЗС-11 з навісним обладнанням - 8 одиниць, вартістю 7 831 400,64 грн(а.с.12), та Додатки щодо Графіків сплати лізингових платежів згідно Договору (а.с. 14-21).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач згідно Акту приймання - передачі від 17.04.2009 передав, а відповідач прийняв у платне користування на умовах договору повторного лізингу №11-09-107плБ/184 від 17.04.2009 Предмет лізингу (а.с.13).

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної та повної сплати лізингових платежів не виконав належним чином, а саме прострочив строки оплати лізингових платежів, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При вирішення спору господарський суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 807 Цивільного кодексу України та статтею 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору та своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п. 3.4.3. Лізингоодержувач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору з моменту підписання Акту передачі одержання Предмета Лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включаються:

- відшкодування вартості предмета лізингу від суми невідшкодованої попередніми платежами вартості Предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта приймання-передачі, подальші платежі через кожні 6 місяців.

Відповідно до п. 4.2. Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин, встановлюється додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

Як стверджує позивач та що підтверджується додатками до Договору "Графіки сплати лізингових платежів", 17.10.2014 Лізигоодержувач повинен був сплатити поточний лізинговий платіж в розмірі 637 699,77 грн. Однак, із матеріалів справи вбачається, що вказаний платіж було сплачено лише 24.12.2014, що підтверджується банківськими виписками від 24.12.2014, що додані до позовної заяви (а.с.24-25). Відповідач під час розгляду справи вказаний розрахунок не заперечив.

У зв'язку з наведеним, позивачем за період з 18.10.2014 по 23.12.2014 нараховано відповідачу пеню у розмірі 31 413,27 грн і 3 511,72 грн 3% річних з та інфляційні втрати у розмірі 31 884,99 грн за період листопад - грудень 2014 року.

Окрім того, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2017 у справі № 912/568/17 з Приватного підприємства "Агрофірма Перспектива" за договором повторного лізингу від 17.04.2009 № 11-09-107плб/184 стягнуто основний борг, який виник станом на 17.04.2015 в розмірі 11 177,48 грн, а також 3% річних та інфляційні нараховані по 11.04.2017 включно.

З огляду на те, що відповідачем згідно рішення суду заборгованість сплачена 12.05.2017, позивачем нараховано за період з 12.04.2017 по 11.05.2017 3% річних та індексацію основного боргу по день фактичного погашення основного боргу.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що він є вірним, ґрунтується на матеріалах справи, а тому вимоги щодо стягнення пені в розмірі 31 413,27 грн підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд враховує, що вказаний розмір пені є значно меншим від суми зобов'язання, з якого допущено прострочення. Підстав для зменшення розміру пені господарський суд за наявними в матеріалах справи доказами не встановив.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

При цьому, наявність судового рішення, яким вирішено питання про стягнення суми основного боргу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, оскільки ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора законодавчо не визначено як правова підстава припинення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджена судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України у справах: № 3-116гс11 від 14.11.2011, № 3-142гс/11 від 23.01.2012 та ін.).

Враховуючи встановлені судом факти здійснення платежів з порушенням строків їх проведення та вищевказані норми закону і договору, господарський суд встановив наявність підстав для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування інфляційних і 3 % річних.

Господарський суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок, погоджується з ним в частині стягнення 3 511,72 грн 3% річних за період з 18.10.2014 по 23.12.2014 на суму боргу 637699,77 грн та в розмірі 27,56 грн за період з 12.04.2017 по 11.05.2017 на суму боргу 11177,48 грн.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням індексу інфляції, який діяв у вказаний в розрахунку період, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість на суму 31 610,78 грн за період листопад 2014 - грудень 2014 року та погоджується із сумою 100,60 грн за квітень 2017.

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Кіровоградської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" про стягнення з Приватного підприємства "Агрофірма Перспектива" підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 3 539,28 грн 3% річних, 31 711,38 грн інфляційних втрат та 31413,27 грн пені. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма Перспектива" (28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Островського, 14а, ідентифікаційний код 24712900) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а, ідентифікаційний код 30401456), в особі Кіровоградської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, к. 118, ідентифікаційний код 24717375) 3 539,28 грн - 3% річних, 31 711,38 грн інфляційних втрат та 31 413,27 грн пені, а також 1 593,45 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.09.2017.

Суддя В.В.Тимошевська