Рішення

від 11.09.2017 по справі 918/483/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2017 р. Справа № 918/483/17

Суддя Марач В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Державне підприємство "Костопільське лісове господарство"

до відповідача ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2

про стягнення в сумі 109 378, 63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: не з"явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" (далі-Позивач або ДП "Костопільське лісове господарство") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (далі-Відповідач або ФОП ОСОБА_2 А.) в якому просить стягнути з останнього 107 347, 85 грн. заборгованості, 635, 26 грн. 3 % річних та 1 395, 52 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору поставки № 2017-106 від 06.04.2017 р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 244 347 грн. 85 коп., вартість якого останнім сплачена лише частково.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2017 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві та просив позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позов, поданого до канцелярії суду 28.08.17 р., позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні відмовити.

Відповідач явку представника в судові засідання 01.08.2017 р., 15.08.2017р., 29.08.2017 р. та 11.09.2017 р. не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

06 квітня 2017 року між Державним підприємством "Костопільське лісове господарство" (Продавець) та ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір поставки № 2017-106 (далі-Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити і передати, а Покупець - прийняти і оплатити лісоматеріали круглі для виготовлення пиломатеріалів та заготовок (пиловник сосна) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Продавець зобов'язався поставити Товар в кількості 300 м.куб.

Загальна сума Договору становить 450 000, 00 грн. (п.4.2. Договору).

Розділом 5 Договору сторони погодили умови поставки, зокрема поставка товару здійснюється на умовах франко-склад Продавця, термін поставки з 07.04.2017 р. по 30.06.2017 року. Покупець вивозить Товар своїм транспортом та за свій рахунок.

Згідно порядку розрахунків, встановлених Договорм, платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за місячну партію Товару до 5-го числа кожного місяця, протягом якого буде проходити поставка.

Покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за місячну партію товару до 5-го числа кожного місяця, протягом якого буде проходити поставка. (п. 9.1 Договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 30 червня 2017 року. (п. 12.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання Договору Позивач передав товар, а Відповідач отримав товар згідно товарно - транспортних накладних № 037730 від 11.04.2017 р., № 037731 від 11.04.2017 р., № 035437 від 15.04.2017 р., № 035438 від 13.04.2017 р., № 037721 від 20.04.2017 р., № 037792 від 25.04.2017 р., № 035477 від 25.04.2017 р. та № 035479 від 25.04.2017 р. загальною вартістю 244 347 грн. 85 коп. (а.с. 24-31).

Відповідно до п. 8.1 Договору Відповідач зобов'язався провести попередню оплату за товар, однак вартість отриманого товару оплатив частково в розмірі 137 000, 00 грн. Відтак, сума основного боргу Відповідача складає 107 347 грн. 85 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, відповідно до п.4 ст.538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відтак отримавши від Позивача лісопродукцію без здійснення попередньої оплати у Відповідача, на підставі ст.692 ЦКУ та інших вищенаведених його норм, виникло зобов"язання по оплаті її (лісопродукції) вартості з моменту її отримання.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Оскільки вказані товарно - транспортні накладні містять найменування сторін, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем заборгованості Позивачу в сумі 107 347 грн. 85 коп. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 107 347 грн. 85 коп. заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження Відповідача про те, що у нього відсутнє зобов"язання по оплаті вартості лісопродукції отриманої від Позивач, так як останній зазначив у позовній заяві про проплату Відповідачем 244347,85 грн., є безпідставним, так як матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем в сумі 107347,85 грн. за поставлену лісопродукцію. Крім того, суд зазначає, що підстави припинення зобов"язання встановлені главою 50 ЦКУ і серед них відсутня така підстава припинення як заявлення про це будь-якою стороною правовідношення.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 635, 26 грн. за період з 26.04.2017 р. по 06.07.2017 р. та 1 395, 52 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України , що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши поданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок здійснено Позивачем арифметично вірно, відповідно до чинного законодавства, відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у заявлених розмірах.

Поняття і види доказів викладені у статті 32 ГПК України, згідно якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості Відповідача в сумі 107347,85 грн. за поставлену лісопродукцію, а відтак позовні вимоги Позивача грунтуються на договорі та законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.

На підставі ст.49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись ст.ст. 32-36, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Садова, 5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дубки, 2, код ЄДРПОУ 00992800) 107 347 (сто сім тисяч триста сорок сім) грн. 85 коп. заборгованості, 3% річних в розмірі 635 (шістсот тридцять п'ять) грн. 26 коп., інфляційних втрат в розмірі 1 395 (одна тисяча триста дев'яносто п'ять) грн. 52 коп. та 1 610 (одну тисячу шістсот десять) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано "12" вересня 2017 року.

Суддя Марач В.В.