Рішення

від 04.09.2017 по справі 916/1481/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2017 р.

Справа № 916/1481/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Фермерського господарства „Зоряна” (Миколаївська обл., с.Андрієво-Зорине),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Оілкупон” (м. Одеса),

про стягнення 829 056,10 грн. заборгованості за договором поставки,

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство „Зоряна”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Оілкупон”, 1014076,07грн. заборгованості, 60447,19грн. пені, 6819грн. 3% річних, 36348,30грн. інфляційних.

Заявою від 19.08.22017 (вх.№ 2-4399/17від 21.09.2017) позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути 750522,15грн. заборгованості, 45589,98грн. пені, 5138грн. 3% річних, 27805,97грн. інфляційних. Зменшення вимог обґрунтував неможливістю надати на момент розгляду справи одну з видаткових накладних (№ 20 від 06.03.2017).

В обґрунтування своїх вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №21-02/17 від 21.02.2017 в частині оплати отриманого товару, а саме – за видатковими накладними:

- № 12 від 28.02.2017 на 241665,31грн.;

- № 15 від 01.03.2017 на 238662,11грн.;

- № 18 від 02.03.2017 на 251939,98грн.;

- № 19 від 03.03.2017 на 259920,06грн.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не представив, тому справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою суду від 23.06.2017 за клопотанням позивача вжити заходи до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального Кодексу України та накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах заявленої суми позову до закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі був підписаний договір поставки №21-02/17 від 21.02.2017, відповідно до п.1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачеві у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме – соняшник врожаю 2016 року, за ціною, кількістю та якістю на умовах узгоджених сторонами у договорі та відповідних специфікаціях до договору.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання своїх договірних зобов‘язань позивач передав відповідачеві сільгосппродукцію за накладними:

- № 12 від 28.02.2017 на 241665,31грн.;

- № 15 від 01.03.2017 на 238662,11грн.;

- № 18 від 02.03.2017 на 251939,98грн.;

- № 19 від 03.03.2017 на 259920,06грн.

Пунктами 3.2 та 3.3 договору встановлений порядок та строки оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав, оплату здійснив лише частково, внаслідок чого склалась заборгованість у розмірі 750522,15грн. За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення 750522,15грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору сторони домовились про сплату пені у разі прострочення відповідачем оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості вчасно неоплаченого товару за кожен день прострочки.

З посиланням на вказаний пункт договору та норми чинного законодавства, позивачем заявлено до стягнення 45589,98грн. пені. Суд вважає розрахунок позивача вірним, а вимоги щодо стягнення пені такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану правову норму позивачем заявлено до стягнення 5138грн. 3% річних та 27805,97грн. інфляційних. Суд погоджується з порядком нарахування позивачем 3% річних та інфляційних.

Згідно ст.32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального Кодексу України).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 750522,15грн. заборгованості, 45589,98грн. пені, 5138грн. 3% річних, 27805,97грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ч.ч.1,2 ст. 11, ст. ст. 15, 16, п.1 ст. 202, ст. 611, ч.1 612, ст. ст. 525, 526, 546, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 626, 629, 530, п.п.1, 2, 3 ст. 549, Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського Кодексу України, ст.ст. 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Фермерського господарства „Зоряна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оілкупон” про стягнення 829 056,10 грн. заборгованості за договором поставки.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оілкупон” (65059, м. Одеса, пр-т. Адміральський, 34А, оф. 26, код 39680922) на користь Фермерського господарства „Зоряна” (57446, Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Андрієво-Зорине, вул. Набережна, буд. 1, код 22444571) 750522 /сімсот п`ятдесят тисяч п`ятсот двадцять дві/ грн. 15коп. заборгованості, 45589 /сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять/ грн. 98коп. пені, 5138 /п`ять тисяч сто тридцять вісім/ грн. 00коп.3% річних, 27805 /двадцять сім тисяч вісімсот п`ять/ грн. 97 коп. інфляційних, 12 435 /дванадцять тисяч чотириста тридцять п`ять/ грн. 85коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. Скасувати заходи із забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІКУПОН" (код 39680922), що знаходяться на його розрахункових рахунках Публічного акціонерного товариства „УКРСИББАНК” (АТ „УкрСиббанк”) (04070, м. Київ, вул. Андріївська,2/12, ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005): - п/р 26044557347000, відкритого 23.03.2015р.; - п/р 26051000044746, відкритого 23.03.2015р.; - п/р 26009557347001, відкритого 23.11.2015р.; - п/р 26000557347000, відкритого 23.03.2015р.; - п/р 26054000045902, відкритого 03.04.2015р, у банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах в межах суми позову – 1 117 690,56 грн. (один мільйон сто сімнадцять тисяч шістсот дев’яносто гривень 56 коп.) накладені ухвалою господарського суду Одеської області від 23 червня 2017 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 04.09.2017р.

Повний текс рішення складений та підписаний 11 вересня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков