Постанова

від 04.09.2017 по справі 904/6056/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017 Справа № 904/6056/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.08.2017; ОСОБА_2 директор, паспорт серії АК № 890954 від 26.09.2000;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дніпроважмаш на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 по справі № 904/6056/17 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Приватного підприємства Анжи , м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства Дніпроважмаш , м. Дніпро

про стягнення 254500,00 грн. за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговуванні, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 по даній справі позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 254500,00 грн. - основного боргу та 3817,50 грн. - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо виконання умов договору № 16/11 на перевезення вантажів транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговуванні в частині повної оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, що й стало підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, прийняте з порушенням норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги з посиланням на ст. ст. 4 2 , 4 3 , 22 ГПК України зводяться до того, що місцевий господарський суд позбавив відповідача права на подання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред'явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним, не дослідив всіх обставин справи, не надав їм належної оцінки, що призвело до неправильного та не об'єктивного висновку про задоволення позовних вимог.

31.07.2017 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.09.2017 об 11:15 год.

30.08.2017 до канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив ПП Анжи на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду по даній справі без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 04.09.2017 № 1577/17 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 розгляд справи призначено у складі: ОСОБА_3 - головуючий суддя, суддів: Верхогляд Т.А., Білецької Л.М.

04.09.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід змінити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 16.11.2015 між Приватним підприємством Анжи та Публічним акціонерним товариством Дніпроважмаш укладено договір № 16/11 на перевезення вантажів транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір), відповідно п. 1.2. якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе здійснення або організацію перевезення і транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів відповідно до вказівок (інструкцій) та за рахунок замовника.

На кожну партію вантажу, який перевозиться на одному транспортному засобі, оформлюється товарно-транспортна накладна зразку СМR, яка надається виконавцем (п. 2.2. договору).

Після попередньої усної домовленості з виконавцем, замовник направляє транспортне замовлення (заявку) про надання послуг відповідно до даного договору (далі - транспортне замовлення/заявка) у письмовій формі не пізніше 3 днів (для збірних вантажів не пізніше 5 днів) до строку подачі автотранспортних засобів на місце завантаження виконавцем. Транспортне замовлення/заявка від замовника до виконавця передається засобами факсимільного або електронного зв'язку. В свою чергу виконавець письмово підтверджує виконання транспортного замовлення/заявки із зазначенням номеру транспортного засобу (п. 3.1. договору).

Оплата послуг за даним договором здійснюється замовником на підставі оригіналу рахунка виконавця протягом 14 банківських днів, якщо інше не обумовлено в транспортному замовленні/заявці, після:

- при наданні послуг з транспортування вантажів у міжнародному сполученні - оригінал СМR, оформлений відповідно до визначеного порядку, з відміткою вантажовідправника про отримання товару, а також з відмітками прикордонних митних органів, проставленими відповідно до чинного митного законодавства України;

- оригінал акту виконаних робіт та оригінал рахунку-фактури (п. 5.2. договору).

На підтвердження наданих послуг з перевезення вантажів відповідача за договором позивач посилається на здійснені ним перевезення вантажів, а саме:

- 03.10.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - селище Томіліно, Люберецький район, Московська область, РФ, на суму 19000,00 грн., що підтверджується СМR № 0906783 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 07.10.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - селище Томіліно, Люберецький район, Московська область, РФ, на суму 19000,00 грн., що підтверджується СМR № 0906794 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 11.10.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - селище Томіліно, Люберецький район, Московська область, РФ, на суму 19000,00 грн., що підтверджується СМR № 0863385 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 19.10.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - селище Томіліно, Люберецький район, Московська область, РФ, на суму 19800,00 грн., що підтверджується СМR №0906795 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 19.10.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - м. Балакова, Саратовська область, РФ, на суму 23000,00 грн., що підтверджується СМR № 0906796 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 21.10.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - м. Челябінськ, РФ, на суму 34500,00 грн., що підтверджується СМR № 0906811 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 31.10.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - м. Нижній Тагіл, РФ, на суму 40000,00 грн., що підтверджується СМR № 0826523 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 08.11.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - м. Москва, РФ, на суму 19000,00 грн., що підтверджується СМR № 0906797 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 14.11.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - м. Нижній Тагіл, РФ, на суму 38000,00 грн., що підтверджується СМR № 0863386 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком;

- за заявкою від 30.11.2016 здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - м. Челябінськ, РФ, на суму 35000,00 грн., що підтверджується СМR № 0906948 - міжнародною товарно-транспортною накладною та рахунком.

Таким чином, позивач зазначає, що загальна вартість наданих послуг з перевезення ним вантажів відповідача становить 266300,00 грн.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з визначеною позивачем загальною сумою заборгованості відповідача у визначеній позивачем сумі, з огляду на наступне.

У судовому засіданні колегією суддів встановлено, що дійсно за заявкою відповідача від 19.10.2016 (а. с. 61) вартість перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ, Україна - селище Томіліно, Люберецький район, Московська область, РФ, замовлено на суму 19800,00 грн. Однак з наявних в матеріалах справи рахунку на оплату від 24.10.2016 № 383 та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.10.2016 № 376 (а. с. 23, 65) сума наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за вказаними рахунком та Актом становить 19000,00 грн. Відповідно загальна сума здійснених позивачем перевезень становить 265500,00 грн., тобто є меншою на 800,00 грн.

Після виконання перевезення позивач передав відповідачеві усі необхідні документи, однак відповідач за надані послуги перевезення розрахувався частково, сплативши лише 11800,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості на загальну суму 253700,00 грн., що відповідачем не заперечується.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачеві претензію № 09032017-1 від 09.03.2017, з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 254500,00 грн. (253700,00 грн.) протягом 7 днів з моменту отримання претензії Претензію позивача відповідач отримав 13.03.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4950103235602 (а. с. 38-41).

Відповідно до п. 5.2. договору позивач направив відповідачеві акти виконаних робіт: № 356 від 07.10.2016 на суму 19000,00 грн.; № 358 від 11.10.2016 на суму 19000,00 грн., № 369 від 13.10.2016 на суму 19000,00 грн.; № 376 від 24.10.2016 на суму 19000,00 грн.; № 378 від 25.10.2016 на суму 23000,00 грн., № 379 від 24.10.2016 на суму 34500,00 грн., № 400 від 10.11.2016 на суму 40000,00 грн., № 401 від 14.11.2016 на суму 19000,00 грн.; № 407 від 21.11.2016 на суму 38000,00 грн., № 426 від 05.12.2016 на суму 35000,00 грн.

Відповідач підписав наступні акти виконаних робіт № 369 від 13.10.2016 на суму 19000,00 грн.; № 376 від 24.10.2016 на суму 19000,00 грн.; № 378 від 25.10.2016 на суму 23000,00 грн., № 379 від 24.10.2016 на суму 34500,00 грн.

Оскільки відповідач не повернув інші акти виконаних робіт, не зазначивши причини неповернення, позивач повторно направив на адресу відповідача зазначені акти з описом вкладення від 30.03.2017. Вказані документи відповідач отримав 06.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4950103483290 (39-40).

Відповідач відповіді на претензію та лист від 30.03.2017 не надав, наявну перед позивачем заборгованість не погасив, що і є причиною виникнення даного спору.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 ГК України, яка кореспондується зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, відповідач доказів повної оплати суми боргу за надані позивачем послуги з перевезення вантажів не надав, доводи позивача жодним чином не спростував.

За викладених обставин вимога позивача щодо стягнення суми боргу за надані послуги перевезення вантажів підлягає задоволенню у сумі 253700,00 грн., а рішення місцевого господарського суду з огляду на неповне дослідження наявних в матеріалах справи доказів слід змінити.

Доводи апелянта щодо допущених місцевим господарським судом порушень процесуального права, недотримання яких позбавило відповідача права на подання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред'явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним, тощо, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалу місцевого господарського суду від 22.05.2017 про порушення провадження по даній справі відповідач отримав 25.05.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 46).

19.06.2017 відповідач надав до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості забезпечення участі свого повноважного представника на дату розгляду даної справи, через його участь в іншому судовому засіданні (а. с. 48).

20.06.2017 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області розгляд справи відкладався до 06.07.2017, про що відповідача повідомлено належним чином 26.06.2017 (а. с. 54). Між тим, відповідач явку свого повноважного представника для участі у судовому засіданні на дату призначення розгляду справи не забезпечив, відзив на позов, а також доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

У відповідності до вимог ст. 22 ГПК України сторони повинні належним чином користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідач по справі за своїм статусом є юридичною особою.

Згідно ч. 5 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не є обмеженим в своїх процесуальних правах, та мав можливість з'явитися в судове засідання особисто для представництва своїх інтересів чи направити в судове засідання, про час та місце проведення якого він був повідомлений судом завчасно, іншого представника для представництва його інтересів. Крім того, відповідач не був позбавлений права направити свої заперечення проти позову засобами поштового відправлення, у тому числі засобами електронної пошти, яка зазначалася місцевим господарським судом в ухвалах про призначення та відкладення розгляду справи.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано належних доказів в обґрунтування власної правової позиції, доводи викладені ним в апеляційній скарзі не спростовують встановлених господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга є безпідставною, а тому колегія суддів відмовляє в її задоволенні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід змінити, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дніпроважмаш залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 по справі № 904/6056/17 змінити.

Викласти рішення в новій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дніпроважмаш (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3, ідентифікаційний код 00168076) на користь Приватного підприємства Анжи (49107, м. Дніпро, вул. Шинна, 17, ідентифікаційний код 24241033) 253700,00 грн. - суму основного боргу та 3805,50 грн. - судового збору.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 11.09.2017.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_4