Постанова

від 23.08.2017 по справі 910/4755/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2017 р. Справа№ 910/4755/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Савицький О.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017р.

у справі №910/4755/17 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 14 110,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна профспілкова організація професійної спілки працівників державних установ України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 14 110,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2017р. у справі №910/4755/17 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України 14 110,00 грн. пені та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись із мотивами та висновками суду першої інстанції при вирішенні спору, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Апелянт вказував, що його вина у порушенні зобов'язань за договором банківського рахунку №РК-05-1/2/837 від 03.10.2011р. відсутня, оскільки виконання платіжних доручень було ускладнено віднесенням банку до категорії проблемних та запровадженням НБУ постанов, відповідно до яких відповідач тимчасово змінив порядок виконання своїх зобов'язань. На думку скаржника, заявлені позивачем до стягнення штрафні санкцій мають бути зменшенні на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, проте місцевим господарським судом не було надано належної оцінки вказаним обставинам. Крім того, при розрахунку пені невірно визначено період нарахування.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В. судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.08.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.08.2017р., у зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А., Дідиченко М.А. у відпустках, змінено та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Дикунська С.Я.

09.08.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на доводи апеляційної скарги.

Позивач до судового засідання, що відбулось 23.08.2017р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Заслухавши доводи апелянта, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 03.10.2011р. між Харківською обласною профспілковою організацією професійної спілки працівників державних установ України (далі - клієнт), та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - банк) укладено договір банківського рахунку № РК-05- 1/2/837, відповідно до умов якого банк на підставі заяв клієнта, відкриває клієнту поточні рахунки в національній та/або іноземній валюті (надалі - поточні рахунки) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до ліцензії наданої банку, тарифів, законодавства України, а також умов функціонування кореспондентських рахунків банку (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктами 1.3, 4.1 договору, сторони домовились, що дія цього договору рівною мірою поширюється на всі поточні рахунки, відкриті клієнтом у банку. У випадку, якщо клієнт бажає обслуговуватись за допомогою системи дистанційного розрахункового обслуговування з усіма її каналами обслуговування (надалі - комплекс), клієнт зобов'язаний, зайшовши на Інтернет-сторінку банку за адресою https://ibank.oib.ua/ (надалі - портал), створити ключі та подати їх до банку у друкованому вигляді. У випадку, якщо користування комплексом передбачає обов'язкове використання спеціальних апаратних засобів. Банк надає клієнту такі апаратні засоби, про що сторонами складається акт за встановленою банком формою. Надання банком клієнту послуг за допомогою комплексу починається з дня підписання сторонами окремого акту про початок обслуговування клієнта за допомогою комплексу.

Відповідно до пунктів 4.2.-4.3 договору клієнт може здійснювати за допомогою комплексу операції за рахунками на підставі електронних документів, включаючи створення, підписання та пересилання електронних документів, отримувати від банку банківські виписки та іншу інформацію про рух коштів за рахунками, а також отримувати інші послуги, передбачені документацією комплексу (дистанційне обслуговування). Порядок і умови здійснення банком дистанційного обслуговування, що прямо не врегульовані цим договором, включаючи порядок створення, пересилання, прийняття та виконання електронних документів, а також порядок використання та експлуатації окремих каналів комплексу, встановлюються технічною документацією та специфікаціями до комплексу (документація комплексу).

Згідно з п. 4.4 договору сторони підтверджують, що будь-які електронні документи, створені за допомогою комплексу та підписані електронним цифровим підписом, матимуть для сторін однакову юридичну силу з паперовими документами, власноручно підписаними уповноваженими особами клієнта і скріпленими печаткою клієнта. Положення цього пункту не виключають можливість використання клієнтом та банком паперових документів у процесі надання клієнту банківських послуг та не змінюють розпорядку роботи банку, передбаченого цим договором та/або загальними умовами, включаючи тривалість операційного дня та операційного часу банку.

На виконання умов договору банк відкрив позивачу поточний рахунок 26004619949372.

Актами № 1 від 16.01.2014р. про початок обслуговування клієнта за допомогою комплексу, сторони підтвердили факт надання банком клієнту доступу до комплексу, визначеного умовами договору, та інформації (документації) для роботи комплексом.

Таким чином, при користуванні поточним рахунком 26004619949372, позивач використовував систему дистанційного розрахункового обслуговування з усіма її каналами обслуговування, надану банком.

06.11.2013р. між Харківською обласною профспілковою організацією професійної спілки працівників державних установ України (далі - вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) укладено договір банківського депозиту № Д-20-2/121 (договір банківського вкладу), відповідно до умов якого банк зобов'язався приймати від вкладника та зараховувати на депозитні рахунки грошові кошти у національній та/або іноземних валютах на умовах строкового банківського вкладу (депозит) і зобов'язується виплачувати вкладнику депозит та проценти за депозитом на умовах цього договору.

05.12.2014р. до договору банківського депозиту укладено додаток - Депозит "Класичний" №4, відповідно до умов якого вкладник платіжним дорученням № 2 від 05.12.2014р. перерахував на депозитний рахунок № 26103620502342/080 грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн.

Після сплину терміну дії Додаткової угоди № 4, банк повернув клієнту на рахунок 26004619949372 грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн.

Станом на 16.03.2016р. на рахунку клієнта 26004619949372 в банку знаходилося 200 079,77 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку.

16.03.2016р. клієнт засобами дистанційного розрахункового обслуговування направив банку на виконання платіжне доручення № 10 від 16.03.2016р. яким просив 170 000,00 грн. перерахувати на рахунок 26008000071373 в ПАТ "Укрсоцбанк".

06.05.2016р. позивач засобами дистанційного розрахункового обслуговування направив банку на виконання платіжні доручення № 11 від 06.04.2016р. у розмірі 5 200,00 грн. та № 12 від 06.04.2016р. у розмірі 3 300,00 грн., з вимогою перерахувати грошові кошти у сумі 8 500,00 грн. на поточні рахунки ПАТ "Укрсоцбанк" 26001000031718, 26001000031718 та 26009000066741.

Проте, вказані платіжні доручення відповідачем станом на 12.04.2016р. виконані не були.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016р. по справі № 910/7335/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р., позов Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" перерахувати грошові кошти в загальній сумі 178 500,00 грн. згідно платіжних доручень № 10 від 16.03.2016р., № 11 від 06.04.2016р., та № 12 від 06.04.2016р. Стягнуто з Публічного акціонерною товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Харківської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників державних установ України 3740,00 грн. пені за несвоєчасне виконання платіжного доручення клієнта за період з 22.03.2016р. по 12.04.2016р. та 2 756,00 грн. судових витрат.

Відповідно до виписки по особовому рахунку клієнта 26008000071373 від 26.01.2017р., переказ грошових коштів за платіжними дорученнями № 10 від 16.03.2016р., № 11 від 06.04.2016р., № 12 від 06.04.2016р. відповідачем здійснені 26.01.2017р.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 14 110,00 грн. за несвоєчасне виконання банком платіжних доручень № 10 від 16.03.2016р. на переказ 170 000,00 грн., нарахованих за період 13.04.2016р. по 26.01.2017р., № 11 від 06.04.2016р. на переказ 5 200,00 грн., № 12 від 06.04.2016р. на переказ 3 300,00 грн., нарахованих за період 12.04.2016р. по 26.01.2017р.

Згідно з п. 1-3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 1089, 1091 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з вимогами ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Пунктами 1.8 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку на бланках розрахункових документів, види яких передбачені договором банківського рахунку чи іншим договором, у якому обумовлено право банку здійснювати договірне списання коштів, а також у вигляді електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 32.2. ст. 32 Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0.1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем прийнято від позивача на виконання платіжні доручення:

- № 10 від 16.03.2016р. про перерахування коштів у сумі 170 000,00 грн. на поточний рахунок № 26008000071373 в ПАТ "Укрсоцбанк";

- № 11 від 06.04.2016р. про перерахування коштів у сумі 5 200,00 грн. на поточний рахунок № 26001000031718 в ПАТ "Укрсоцбанк";

- № 12 від 06.04.2016р. про перерахування коштів у сумі 3 300,00 грн. на поточний рахунок № 26009000066741 в ПАТ "Укрсоцбанк".

Проте, в порушення положень договору банківського рахунку № РК-05-1/2/837 від 03.10.2011р. та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" в частині зобов'язань щодо повного та вчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача, вказані платіжні доручення відповідачем здійснені 26.01.2017р.

Перевіривши здійснений розрахунок позивача пені у розмірі 14 110,00 грн., за період прострочення виконання платіжних доручень № 10 від 16.03.2016р. за період з 13.04.2016р. по 26.01.2017р., № 11 від 06.04.2016р., № 12 від 06.04.2016р. за період 12.04.2016р. по 26.01.2017р., колегія суддів встановила, що суд першої інстанції не зважив на ту обставину, що день фактичної виконання переказу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Однак, вказана обставина не впливає на розмір стягнення і задоволення позову з таких мотивів.

Розмір пені не може перевищувати 10% суми переказу. Судовим рішенням у справі № 910/7335/16 присуджено до стягнення з відповідача пені в розмірі 3 740,00 грн. за несвоєчасне виконання платіжного доручення № 10 від 16.03.2016р. на переказ 170 000,00 грн. за період невиконання з 22.03.2016р. по 12.04.2016р.

У справі, яка переглядається, позивач заявив до стягнення 13 260,00 грн. пені за період невиконання банком переказу на суму 170 000,00 грн. з 13.04.2016р. по 25.01.2017р.; а також 850,00 грн пені за невиконання банком переказу сумарною вартістю 8 500,00 грн. за період з 12.04.2016р. по 25.01.2017р.

Тож, вимоги позивача як нормативно та розрахунково обґрунтовані підлягають задоволенню.

Колегія апеляційного господарського суду критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності його вини у порушенні зобов'язань за договором банківського рахунку №РК-05-1/2/837 від 03.10.2011р. та зменшення пені на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, і відхиляє їх з огляду на наступне.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України також встановлює, що розмір неустойки може бути зменшеним за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення.

Відповідно до постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. критеріїв застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. При цьому, при стягненні штрафних санкцій господарський суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Отже, вирішення питання про зменшення штрафних санкцій законодавством віддано на розсуд суду, який досліджує та об'єктивно оцінює докази у справі, та при прийнятті рішення керується, в тому числі, власним переконанням, заснованим на суті правових норм та оцінці доказів у їх сукупності.

За приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України і частини другої статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наведені скаржником доводи не розцінюються судом як форс-мажорні обставини, не є винятковими, а тому не беруться до уваги при вирішенні питання зменшення розміру відповідальності банку.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017р. у справі №910/4755/17 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017р. у справі №910/4755/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017р. у справі №910/4755/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4755/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

С.Я. Дикунська