Постанова

від 07.09.2017 по справі 917/243/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. Справа № 917/243/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Істоміна О.А.,

за участю секретаря Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 10-74/1942 від 15.02.2017 року,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 06.09.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Кременчука" (вх. № 2293П/3-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року в справі № 917/243/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії ПАТ "Полтаваобленерго", м. Кременчук Полтавської області,

до Житлово-будівельного кооперативу 90/89, м. Кременчук Полтавської області,

про стягнення 45896,99 грн,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу 90/89 про стягнення 45896,99 грн. за договором на постачання теплої енергії у вигляді гарячої води від 01.08.2008 № 650, а тому числі: 19730,85 грн заборгованості за спожиту теплову енергію в період з січня 2013 року по серпень 2015 року; 24861,46 грн пені; 16191,93 грн інфляційних втрат та 1304,68 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.04.2016 у справі № 917/243/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу 90/89 на користь ПАТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії 19730,85 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 24861,46 грн. пені, 16191,93 грн. інфляційних втрат та 1304,68 грн 3% річних.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Кременчука", яке є правонаступником відповідача - Житлово-будівельного кооперативу 90/89, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що договір на постачання теплої енергії в гарячій воді від 01.08.2008 № 650 припинив свою дію 31.12.2014 у зв'язку з укладенням мешканцями будинку індивідуальних договорів на постачання теплої енергії. За таких обставин відповідач вважає, що стягнення суми боргу є неправомірним. Також посилається на те, що в порушення приписів ст. 77 ГПК України суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без участі представника відповідача.

Крім того, апелянт 24.07.2017 за вх. № 7735 подав до апеляційного суду заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 917/243/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.08.2017 о 10:00 год.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 09.08.2017 за вх. № 8367 не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСББ "Троянда Кременчука" є правонаступник ЖБК 90/89, і у вересні-грудні 2016 року сплатило частину заборгованості на загальну суму 3700,00 грн. за теплову енергію, спожиту на підставі договору на постачання теплої енергії у вигляді гарячої води від 01.08.2008 № 650.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 15.08.2017 року представника відповідача, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги на 07.09.2017 року. Відповідачу запропоновано надати контррозрахунок позовних вимог та забезпечити явку свого представника в судове засідання, з належним чином оформленими повноваженнями.

Позивач 01.09.2017 року за вх. № 9119 надав суду додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вказує на те, що на момент розірвання договору сторони 01.01.2015 року склали акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сума боргу ЖБК 90/89 складала 70693,50 грн. Частина вказаної суми була сплачена, а на залишок у розмірі 39824,81 грн. укладено договір реструктуризації заборгованості № 650/5 від 23.01.2015. За вказаним договором відповідачем сплачено суму 20094,79 грн., і саме залишок несплаченої суми у розмірі 19730,02 грн. є предметом розгляду у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» , м. Полтава, в особі Кременчуцької філії, м. Кременчук та Житлово - будівельним кооперативом 90/89, м. Кременчук було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 650 (т.1 а.с.12,13).

Відповідно до п.1.1. договору, теплопостачальна організація зобов'язалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Згідно з 1.2. договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та діючого законодавства України.

У п.2.2.2. договору сторони визначили, що споживач зобов'язується оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього №4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію .

Відповідно до п.7.10. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов.

У Додатку №4 до Договору сторони визначили порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, відповідно до якого за дату оплати приймається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ЖБК 90/89 умов договору утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 19730,85 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст., ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару. Проте, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки.

Так, при дослідженні матеріалів справи встановлено, що 01.01.2015 року ПАТ «Полтаваобленерго» , м. Полтава, в особі Кременчуцької філії, м. Кременчук та ЖБК 90/89 підписано Додаткову угоду № 9 про внесення змін (доповнень) до Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2008 р. № 650 (т.2 а.с.60).

Вказаною додатковою угодою сторони 01.01.2015 року розірвали договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2008 р. № 650 на підставі листа Споживача № 27 від 31.07.2014 року. У п.2 додаткової угоди сторони визначили, що вказана додаткова угода не припиняє дію договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2008 р. № 650 в частині виконання грошових зобов'язань

При цьому, на момент розірвання договору сторони склали Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2015 р., з якого вбачається, що сума боргу ЖБК 90/89 перед ПАТ Полтаваобленерго складала 70 693,50 грн.(т.2 а.с. 84).

За заявою голови правління ЖБК 90/89 ОСОБА_3 23.01.2015 р. між сторонами на залишок боргу в розмірі 39824,81 грн. було укладено Договір реструктуризації заборгованості № 650/5, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Надані позивачем банківські виписки свідчать про те, що по Договору реструктуризації заборгованості відповідачем сплачена в розмірі 20094,79 грн., останній платіж було проведено відповідачем 28.08.2015 року на суму 1500,00 грн.

Саме несплачений залишок боргу в розмірі 19730,02 грн. був предметом розгляду у суді першої інстанції.

Суму боргу у розмірі 4400,00 грн. було сплачено відповідачем 19.09.2016 р. та 29.12.2016 р., тобто після набрання чинності рішення суду першої інстанції по даній справі, що також підтверджується банківськими виписками.

Приймаючи до уваги, що на час розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 19730,02 грн. не була погашена, вказана сума підтверджена документально та нормативно обґрунтована, відповідачем не спростована, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилання відповідача на те, що сума боргу виникла з 2003 року необґрунтовані та спростовуються наданими до матеріалів справи розрахунками та банківськими виписками.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що з мешканцями будинку укладено індивідуальні договори на постачання теплої енергії і стягнення суми боргу з 01.01.2015 року є неправомірним також безпідставні, оскільки предметом розгляду даної справи є заборгованість, яка виникла станом на 16.10.2014 року та не погашена відповідно до Договору про реструктуризацію заборгованості від 23.01.2015 року. Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді укладено між ПАТ Полтаваобленерго та ЖБК № 90/89 і розрахунки по ньому проводилися виключно між юридичними особами.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки починаючи з дня , наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору щодо своєчасного та у повному обсязі виконання зобов'язання з оплати за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням 16191,93 грн інфляційних втрат та 1304,68 грн 3% річних.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Відповідно до пункту 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 27 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (пункт „2" листа Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року №01-06/950/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Отже, за наявності встановленого факту несплати відповідачем за надані позивачем послуги згідно Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2008 р. № 650, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми «Калькулятор Ліга» , враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 16191,93 грн інфляційних втрат та 1304,68 грн 3% річних.

Позивач, посилаючись на пункт 4.2.2. договору також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 24861,46 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24 861,46 грн. пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Колегія суддів такий висновок місцевого господарського суду вважає помилковим, виходячи з наступного.

В силу статей 611 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України в пункті 2.5 постанови Пленуму №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У пункті 4.2.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду подано клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Так, стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано статтею 261 Цивільного кодексу України.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, частиною 2 статті 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

З наданого позивачем до позовної зави розрахунку пені вбачається, що позивач нараховує пеню з січня 2014 року по грудень 2014 року. До господарського суду позивач звернувся 19.02.2016 року.

Відповідно до чинного законодавства нарахування санкцій триває протягом 6 місяців. Статями 253, 258 Цивільного кодексу України законодавчо встановлений строк звернення позивач до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій (пені) - один рік.

Приймаючи до уваги, що позивачем пропущений встановлений строк на звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 24 861,46 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права в частині стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 24 861,46 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції є обґрунтованим та правомірним, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троянда Кременчука" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14 квітня 2016 року у справі № 917/243/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу 90/89, (39600, Полтавська обл., вул. І. Мазепи,55, м. Кременчук, ідентифікаційний код 23561250) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, пр-т Свободи, 8, код 25717118, на р/р №26035308700, в ВАТ "Ощадбанк" м.Полтава, МФО 331467) пені в сумі 24861,46 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Істоміна О.А.