Постанова

від 07.09.2017 по справі 922/1448/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. Справа № 922/1448/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача -Гурєва А.А., дов. б/н від 30.12.2016 (копія у справі)

першого відповідача - Персидського В.Ю., дов.б/н від 06.06.2017 (у справі)

другого відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзик Україна (вх.№2260Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 по справі №922/1448/17

за позовом Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзик Україна , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Брінпрофіт , м.Харків

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 Приватна організація Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Брінпрофіт , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення у рівних долях на поточний рахунок приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ Ворнер Мьюзік Україна один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець - ОСОБА_5), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 32 000,00 грн., та один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_6), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 32 000,00 грн. Судовий збір просить покласти на відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2017 (суддя Новікова Н.А.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, Приватна організація Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзик Україна звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у справі №922/1448/17. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення, на його думку, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що повинно мати своїм наслідком скасування такого судового акту на підставі ст. 104 ГПК України.

Перший відповідач, ТОВ Брінпрофіт , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Другий відповідач, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників процесу про час та місце розгляду справи, встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, виходячи з того, що явка 2-го відповідача по справі не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника одного з відповідачів по справі, за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПО ОКУАСП на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у справі № 922/1448/17 підлягає задоволенню, виходячи з наступних правових підстав та фактичних обставин справи.

Як свідчать матеріали справи, 24.01.2014 Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (надалі - Організацією) і ТОВ Ворнер Мьюзік Україна (далі - Видавник) було укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - договір №АВ-24012014/01), за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору №АВ-24012014/01 будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов Договору №АВ-24012014/01 (пункт 2.1 договору №АВ-24012014/01);

- у випадку виявлення порушень майнових прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти позови з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами; має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав Видавника, за умови отримання попередньої згоди Видавника (пункт 9.2 Договору №АУ003К);

- договір №АВ-24012014/01 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє безстроково (пункт 12.1 договору №АВ-24012014/01).

Відповідно до пункту 3.1 договору №АВ-24012014/01 ТОВ Ворнер Мьюзік Україна було надано декларацію щодо переданих в управління музичних творів від 01.11.2015, зокрема: музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виконавець ОСОБА_5; автор музики та тексту ОСОБА_7; частка правовласника щодо публічного виконання - 50 % (а.с. 45-47).

Також надано декларацію музичних творів №2 щодо майнових прав на об'єкти авторського права, зокрема, музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виконавець ОСОБА_6; автори твору ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; частка правовласника щодо публічного виконання 50% (а.с.48-51).

Майнові права на зазначені музичні твори ТОВ Ворнер Мьюзік Україна отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер/Чаппелл на підставі ліцензійного договору №ВЧ-01112014 від 01.10.2014 (а.с.52-76), пунктами 11.1. та 11.2. якого передбачено, що строк договору починає відраховуватися з моменту його підписання і з урахуванням положень п.11.2, закінчується 31.12. 2014. Строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період - 1 рік, і до того часу, доки не буде розірваний будь-якою із Сторін шляхом направлення письмового повідомлення другій Стороні не менше ніж за 30 календарних днів.

Отже, на підставі договору №АВ-24012014/01 та відповідно декларацій музичних творів Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавець ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавець ОСОБА_6.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про авторське право і суміжні права майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону , після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини 1 статті 31 цього ж Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону , будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом г частини 1 статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Пунктом 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Так, документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України Про авторське право і суміжні права - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

В даному випадку, матеріали справи підтверджують, що приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011 (а.с.22).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав погодження Організації на звернення до суду з позовом до ТОВ Брінпрофіт та ОСОБА_3 про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення авторських прав на вказані об'єкти авторського права.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження визнання вказаних договорів недійсними, а тому були відсутні підстави вважати, що авторами не було передано позивачу та ТОВ Ворнер Мьюзік Україна майнові права на спірні музичні твори.

16.07.2015 представником Організації Сергієнко Дмитром Сергійовичем було проведено фіксацію фактів використання музичних творів у ресторані ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2), у зв'язку з чим було складено акт №01/07/15, яким зафіксовано факти публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_5, та твору під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6; актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання.

За результатами проведених представником ПО ОКУАСП дій була проведена перевірка на предмет наявності прав на використані 1-м відповідачем та 2-м відповідачем музичні твори у правовласників, правами яких управляє ПО ОКУАСП . Проте, за результатами перевірки представником Організації встановлено наявність факту порушення авторських прав позивача, що стало причиною звернення із позовом до господарського суду Харківської області. На підтвердження факту використання відповідачами об'єктів авторського права (музичних творів) представник організації надав акт фіксації №01/07/15 від 16.07.2015, відеозапис (фіксація використання музичних товрів за допомогою технічних засобів), фіскальний чек №6383 від 16.07.2015, рахунок №23 від 16.07.2015.

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що з наданих позивачем матеріалів суд унеможливлений дійти до беззаперечного висновку про використання відповідачами музичних творів у ресторані ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованому у АДРЕСА_2, в якому здійснює господарську діяльність лише ТОВ Брінпрофіт .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини 3 статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 2 статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору , за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону .

У пункті 28 Постанови ВГСУ №12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614 , 1166 ЦК України ).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про авторське право публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Матеріалами справи підтверджується, що акт від 16.07.2015 №01/07/15 підписаний одноособово представником Організації, проте з відеозапису, наданого позивачем, вбачається, що представник Організації Сергієнко Д.С. 03.02.2015 перебував у приміщенні ресторану ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованому у АДРЕСА_2, що також підтверджується фіскальним чеком №6383 від 16.07.2015 з печаткою ТОВ Брінпрофіт та товарним чеком №23 від 16.07.2015 з печаткою ФО-П ОСОБА_3

Також в матеріалах справи наявний DVD диск на якому було зафіксовано порушення: використання музичних творів під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_5, та твору під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6, яке здійснювалося у приміщенні ресторану ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом публічного виконання у приміщенні ресторану; якість відеозапису та безперервна зйомка дає підстави виключити можливість монтажу.

Перший відповідач в ході розгляду справи заперечує проти факту відтворення відповідачами спірних музичних творів, а також достовірності відеозапису збереженого на DVD диску.

Другий відповідач в ході розгляду справи в суді першої інстанції також заперечував проти факту відтворення музичних творів, а також наголошував на тому, що взагалі веде господарську діяльність на іншому поверсі даної установи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що встановлення суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність під час публічного використання музичних творів як уповноваженим представником організації колективного управління, так і пересічною особою можливе на підставі розрахункового документа та/або інформації з кутка споживача.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №71 від 18.01.2003 Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань , якою встановлено, що представники уповноважених організацій колективного управління мають право фіксувати факти прямого творів, фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або шляхом складення відповідного акта фіксації (п. 6 розділу 2 додатку 1) .

Проте, суд першої інстанції у прийнятому судовому акті не врахував, що акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 16.07.2015 не може бути відхилено з огляду на те, що його складено не Державним інспектором з питань інтелектуальної власності, а також не підписано представником відповідача , оскільки така правова позиція суперечить законодавчим актам з питань інтелектуальної власності. Крім того, акт фіксації, а також згадані аудіо-відеозапис та рахунок в розумінні статей 32 , 33 , 36 ГПК України є доказами та підлягають оцінці судом відповідно до статті 43 ГПК України . Зокрема, таку позицію навів Вищий господарський суд України в своїй постанові від 11.01.2011 по справі 63/161-10.

Також, в зазначеній постанові ВГСУ зазначив, що господарським судам слід мати на увазі, що позивач має доводити лише факт використання спірного твору, тоді як на відповідача покладено обов'язок з доведення правомірності такого використання .

Отже, апеляційний господарський суд зазначає, що виключні майнові авторські права на музичні твори під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6 належать позивачу; докази укладення ТОВ Брінпрофіт та ФОП ОСОБА_3 угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаних творів відсутні; використання відповідачами спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2014 №01/01/14 між ТОВ НЦМ та ТОВ Брінпрофіт , а також договір суборенди нежитлових приміщень №0115/1 від 01.01.2015 між ТОВ Брінпрофіт та ФОП ОСОБА_3, що було надано місцевому суду, є документом, що підтверджує лише право відповідачів здійснювати свою господарську діяльність у орендованому приміщенні.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України .

Згідно з частиною першою статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України ).

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом а статті 50 Закону України Про авторське право , за яке пунктом г частини 2 статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови ВГСУ №5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт г частини 2 статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

У підпункті 51.3 пункту 51 Постанови №12 наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України , зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання ТОВ Брінпрофіт та ФОП ОСОБА_3 спірних музичних творів, а тому використання відповідачами спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог та стягнення з відповідачів у рівних долях один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання кожного з двох творів , що складає 10 мінімальних заробітних плат (яка на момент подання позову складала 3200,00 грн. згідно зі статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України ) і на дату подання прозову відповідає 32 000,00 грн. за кожен музичний твір.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 49, 99, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзик Україна задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у справі № 922/1448/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Брінпрофіт (61003, м.Харків, провулок Костюринський, 2, р/р №26006000062028 в АКБ Соціального розвитку Укрсоцбанк , МФО 300023, код ЄДРПОУ 37365844) та з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ Райффайзен банк Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) у рівних долях на поточний рахунок приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, п/р №26001010052453 в АТ Укрексімбанк , м.Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна (01024, м.Київ, вул.Лютеранська, 15 А , нежиле приміщення 18, п/р 26006010410362 в ПАТ ВТБ банк , МФО 321767) один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_5), що складає 32 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Брінпрофіт (61003, м.Харків, провулок Костюринський, 2, р/р №26006000062028 в АКБ Соціального розвитку Укрсоцбанк , МФО 300023, код ЄДРПОУ 37365844) та з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ Райффайзен банк Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) у рівних долях на поточний рахунок приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, п/р №26001010052453 в АТ Укрексімбанк , м.Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна (01024, м.Київ, вул.Лютеранська, 15 А , нежиле приміщення 18, п/р 26006010410362 в ПАТ ВТБ банк , МФО 321767) один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_6), що складає 32 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Брінпрофіт (61003, м.Харків, провулок Костюринський, 2, р/р №26006000062028 в АКБ Соціального розвитку Укрсоцбанк , МФО 300023, код ЄДРПОУ 37365844) на користь приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, п/р №26001010052453 в АТ Укрексімбанк , м.Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 37396151) 800 грн. судових витрат за подання позовної заяви та 880 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ Райффайзен банк Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, п/р №26001010052453 в АТ Укрексімбанк , м.Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 37396151) 800 грн. судових витрат за подання позовної заяви та 880 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Сіверін В. І.