Ухвала

від 05.09.2017 по справі 357/14296/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/14296/16-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я. Провадження № 22-ц/780/4481/17 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А. Категорія 46 05.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

05 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2017 року по справі за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Білоцерківська міська рада, ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Київській області, скасування запису про державну реєстрацію та витребування із незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із вказаним позовом та у відповідності до норм ст.ст. 116, 122, 149 ЗК України просив: визнати недійсними та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-781/15-15-сг від 26.01.2015 року, яким надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га. що зареєстрована за ОСОБА_2 індексний номер 26777726 від 04.12.2015 року, проведену приватним нотаріусом Васильківського МНО Київської області Нещасною Т.М.; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Київської ОДА земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району; стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що наказом ГУ Держземагенства у Київській області за № 10-10645\15-14-сг від 06.11.2014 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільради Білоцерківського району, орієнтовним розміром 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-781\15-15-сг від 26.01.2015 року було затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва, а в подальшому Реєстраційною службою Києво-Святошинського РУЮ Київської області 04.06.2015 року було видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку за № НОМЕР_2. Згідно до договору купівлі-продажу від 04.12.2015 року вказану земельну ділянку у ОСОБА_3 придбав ОСОБА_2

Позивач зазначає, що вказані накази на ім'я ОСОБА_3 прийняті із порушенням чинного законодавства та є недійсними, оскільки з 1989 року фактичним користувачем вказаної земельної ділянки є виконком Білоцерківської міської ради відповідно до Державного акту на право користування земельною ділянкою серія НОМЕР_3 площею 0,70 га, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за НОМЕР_4. Крім того відповідно до постанови ВРУ від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ в радгоспу Білоцерківський Білоцерківського району Київської області було вилучено 20,0 га земель і надано в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів. Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 року за №132 було надано відділу капітального будівництва вказану земельну ділянку 20,0 га під будівництво житлового масиву по АДРЕСА_1.

Із викопіювання з публічної кадастрової карти міста Біла Церква земельна ділянка площею 0,1200 га, що надана у власність ОСОБА_3 перебуває в межах земельної ділянки площею 20,70 га, що перебуває у користуванні Білоцерківської міської ради, відповідно до вказаного Державного акту на право користування землею. Цільове призначення земельної ділянки 20,70 га, що була надана під будівництво житлового масиву - не змінювалося. Окрім того, частина запланованого будівництва житлового масиву вже виконана, зведено чисельні будинки.

У звязку з викладеним прокурор просив позовні вимоги задовольнити.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-781\15-15-сг від 26.01.2015 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , щодо надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасувано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га за ОСОБА_2 за індексним номером 26777726 від 04.12.2015 року, проведеної приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Нещасною Т.М.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1200га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району.

Стягнуто з ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області 4134 грн. судових витрат, по 2067 грн. з кожного відповідача.

Не погоджуючись із вказаним висновком суду, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог прокуратури у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися до зали судового засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що на звернення ОСОБА_3, наказом Головного управління Держземагенства у Київській області №10-10645/15-14-сг від 06.11.2014 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-781/15-15-сг від 26.01.2015 року було затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва.

Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку № НОМЕР_2 від 04.06.2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Нещасною Т.М. земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, розташовану на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області у ОСОБА_3 придбав відповідач ОСОБА_2 ( а.с. 18,19)

Цього ж дня, 04.12.2015 року, нотаріусом Нещасною Т.М. зареєстровано рішення про державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 № 26777414. (а.с. 30,31)

Встановлено, що 1989 року Білоцерківському міськвиконкому було надано Державний акт на право користування земельною ділянкою серії НОМЕР_5 площею 0,7 га для будівництва 233-х квартирного житлового будинку. Державний акт на право користування земельною ділянкою серії НОМЕР_6 належно зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за НОМЕР_4. Вказаний Акт містить опис земельної ділянки із зазначенням суміжних землекористувачів та запис про внесення зміни на підставі Постанови Верховної Ради України за №32072-ХІІ від 30.01.1992 року. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ було вилучено в радгоспу Білоцерківський Білоцерківського району Київської області 20,0 га землі та надано цю землю у постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів. (а.с. 20-28)

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи вказаний спір та повністю задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що надання у вланість та реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 відбулася з порушенням норм чинного законодавства через те, що останньою набуто право власності на земельну ділянку, яка незаконно вибула із користування Білоцерківської міської ради, і так як на даний час власником зазначеної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2, то спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння відповідача.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим виходячи з наступних обставин.

Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 116 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 122 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Частина перша статті 149 в редакції Закону № 3123-VI від 03.03.2011 . Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Тобто , виходячи з положень ч.5 ст. 116 та ст. 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні фізичних чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Відповідно до ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню із територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Законом України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 року (зі змінами), який діє з 01.01.2013 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 24 Закону).

Згідно ч. 3 цієї статті, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до частини п'ятої та шостої статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр , державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

За змістом ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, виконкомом Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області 1989 року отримано державний акт на право користування земельною ділянкою серії НОМЕР_6 площею 0,7 га, зареєстровано у книзі записів державних актів на право користування землею за НОМЕР_4 (а.с.19-25).

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 року № 2072-ХІІ вилучено в радгоспу Білоцерківський Білоцерківського району Київської області 20,0 га земель, із них 19,4 га ріллі та надано виконкому Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області у постійне користування під будівництво житлового масиву (а.с.31-35).

23.03.1992 року складено акт перенесення в натуру меж вказаної земельної ділянки (а.с.27).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області від 28.04.1992 року № 132 надано відділу капітального будівництва міськвиконкому земельну ділянку площею 20,0 га під будівництво житлового масиву по АДРЕСА_1 за рахунок земель радгоспу Білоцерківський (а.с.26).

Таким чином, земельна ділянка площею 20,0 га перебувала у постійному користуванні виконкому Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської та мала цільове призначення житлової та громадської забудови за межами населеного пункту.

Наказом ГУ Держземагенства у Київській області №10-10645/15-14-сг від 06.11.2014 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.15).

Наказом ГУ Держземагенства у Київській області за № 10-781/15-15-сг від 26.01.2015 року затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для індивідуального садівництва (а.с.16).

В подальшому Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку № НОМЕР_2 від 04.06.2015 року.

Із викопіювання з публічної кадастрової карти міста Біла Церква (житловий масив Піщаний ) вбачається, що земельна ділянка загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1) надана у власність ОСОБА_3 знаходиться в межах земельної ділянки площею 20,70 га, що належить на праві постійного користування виконкому Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області відповідно до державного акту на право користування землею серії НОМЕР_6 (а.с.28).

У відповідності до норм ст. 20 ЗК України погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності зі зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням Верховної Ради України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже цільове призначення земельної ділянки площею 20,70 га під будівництво житлового масиву змінено із порушенням встановленого порядку не уповноваженим органом.

Аналізуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_3, загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області всупереч ст.ст. 20, 116, 122, 149 ЗК України, не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення та припинення прав Білоцерківської міської ради на постійне користування вказаною земельною ділянкою, оскільки питання щодо розпорядження спірною земельною ділянкою не відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Київській області.

Також, державний реєстратор Києво-Святошинського РУЮ, у порушення ЗУ Про державний земельний кадастр , здійснив реєстрацію земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора та не витребував від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які раніше проводили таку реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень.

Доказів того, що державний реєстратор, чи ГУ Держземагенства у Київській області, чи ОСОБА_3 зверталися до Білоцерківської райдержадміністрації чи Білоцерківської міської ради за отриманням згоди на підготовку проектів відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, чи наданням інформації не надано.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній |реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно положень частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно договору купівлі - продажу від 04.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Нещасною Т.М., ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для індивідуального садівництва, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та зареєстровано рішення про державну реєстрацію № 26777726 права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 (а.с.18, 19,29-30).

Зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку зареєстровано в установленому законом порядку, то відновити становище, яке існувало до порушення відповідно до ст. 16 ЦК України, можливо, лише, шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №10-781/15-15-сг від 26.01.2015 р. та шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1) згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на те, що спірний об'єкт нерухомості, земельна ділянка площею 0,1200 га, вибула із володіння держави поза її волею, то суд вірно дійшов до висновку про про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення положень Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини стосовно права мирного володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів вважає дані посилання безпідставними, оскільки попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

З огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності втручання держави у право власності фізичної особи ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Слід зробити висновок, що витребування спірного майна на користь держави із володіння ОСОБА_2 відповідає критерію законності, витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, статті 388 ЦК України у зв'язку із порушенням органом виконавчої влади вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані публічними та загальнодоступними.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єкта із державної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення ГУ Держземагенства у Київській області, на підставі якого об'єкт вибув із державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

В даному випадку суспільним і публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування державного майна із власності ОСОБА_2 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності та права користування землею, що ще в 1992 році, в законний спосіб, набув виконавчий комітет Білоцерківської міської ради.

Тож визнання недійсним вказаного Наказу ГУ Держземагенства у Київській області та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 тягне за собою витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та повернення земельної ділянки у користування Білоцерківської міської ради.

Також апелянт посилається на те, що земельна ділянка неправомірно витребувана на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації, оскільки належить на праві користування Білоцерківській міській раді.

Колегія суддів не бере до уваги вказані посилання, так як в даному випадку, у зв'язку з прийняттям наказу Головним управлінням Держземагенства у Київській області №10-781/15-15-сг від 26.01.2015 року та відведенням у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, порушено інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації, а тому від імені держави в якості позивача визначено Київську обласну державну адміністрацію, як орган в особі держави, поза волею якого спірна земельна ділянка вибула з її власності, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Виходячи із вищезазначеного та оцінюючи встановлені обставини та докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про неналежність і недопустимість доказів, на які посилається апелянт, як на підставу своїх доводів і заперечень, оскільки судом дотримано норми процесуального права.

Тож апелянтом не надано до суду достатніх та допустимих доказів щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 5, 20, 21, 116, 122, 141, 149, 151-153, 155, 186 ЗК України, ст.ст. 16, 21, 203, 215, 216, 317, 319, 321, 330, 353, 387, 388, 393 ЦК України, ст.ст. 10, 45, 60, 212-214, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв