Постанова

від 13.09.2017 по справі 815/2843/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 815/2843/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Приватна компанія Агродім про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) з адміністративним позовом до Приватного підприємства Приватна компанія Агродім (далі - Відповідач, або - ПП Приватна компанія Агродім ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2016 році в розмірі 24600,00 гривень та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 305,04 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що у відповідності до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон України № 875-ХІІ) для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Позивач вважає, що Відповідачем порушено зазначену норму закону, а саме у 2016 році на підприємстві повинен був працювати 1 інвалід, проте Відповідач не створив жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів. Тобто, відповідно до чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів, норматив робочих місць протягом 2016 року у Відповідача не виконано, і відповідно за це порушення - ПП Приватна компанія Агродім повинно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 24600,00 гривень. Разом з цим, Позивач зазначає, що згідно ч. 2 ст. 20 вказаного Закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України № 875-ХІІ. На день подання позову, як вказує Позивач, підприємство самостійно адміністративно-господарські санкції не сплатило, і відповідно розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій становить 305,04 гривень. В добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні 05.09.2017 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов з підстав, зазначених в адміністративному позові (а.с.4-6).

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, призначеного на 05.09.2017 року, свого повноважного представника до суду не направив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, у зв'язку з чим неявка Відповідача до судового засідання була визнана судом не поважною та, на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності Відповідача (а.с.44).

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, відсутність потреби у витребуванні додаткових письмових доказів, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі приписів ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалив рішення про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ПП Приватна компанія Агродім (код ЄДРПОУ 30820448) 16.03.2000 року зареєстровано, як юридична особа, про що 17.01.2006 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис за № 15391200000000090, за адресою: 66370, Одеська область, Подільський район, село Качурівка (а.с.45-49).

Судом встановлено, що ПП Приватна компанія Агродім до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ, в якому зокрема зазначено, що кількість працюючих на підприємстві - 21 (а.с.7). У відповідності до нормативів місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

15.03.2017 року, Позивачем було направлено на адресу ПП Приватна компанія Агродім розрахунок адміністративного-господарських санкцій за 2016 звітний рік, відповідно до якої відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2016 році в розмірі 24600,00 гривень та пені за порушення встановлених законодавством строків сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 305,04 гривень (а.с.9).

В добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи викладені в позовній заяві, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що ПП Приватна компанія Агродім до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ, в якому зокрема зазначено, що кількість працюючих на підприємстві - 21 (а.с.7). У відповідності до нормативів місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

На підприємстві Відповідача протягом 2016 року протягом 3 місяців працював інвалід ОСОБА_1 та протягом 1 місяця працював інвалід ОСОБА_2 (а.с.8). Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів протягом звітного 2016 року, Відповідачем не виконано.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Тобто, відповідною нормою для підприємств, установ, організацій, зокрема, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

У поданому до Позивача звіті за формою 10-ПІ за 2016 рік, Відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році становила 21 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ становить - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників (тис.грн.) - 516,6, та середньорічна заробітна плата штатного працівника - 24598,00 гривень (а.с.7).

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України № 875-ХІІ - Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши на початку року робоче місце для інваліда та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної в постановах від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 02.04.2013 у справі № 21-95а13, від 11.06.2013 у справі №21-63а13, при розгляді даної категорії справ суди повинні брати до уваги чи було повідомлено служби зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.

Проте, судом встановлено, що Відповідачем інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН для осіб з обмеженими можливостями протягом 2016 року до Подільського МРЦЗ не надавалось. Протягом 2016 року на обліку у Подільському міськрайонному центру зайнятості перебувало 148 осіб, бажаючих працевлаштуватися на ПП Приватна компанія Агродім не було, що підтверджується листом Подільського міськрайонного центру зайнятості (а.с.51).

Таким чином, Відповідачем не було виконано обов'язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів. Тобто, відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання, оскільки у роботодавця існує обов'язок щодо вжиття всіх необхідних та достатніх заходів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Ці заходи повинні носити активний характер, зокрема звернення до відповідних центрів зайнятості зі щомісячними формами звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , звернення із відповідними оголошеннями до засобів масової інформації тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19.11.2013 року по справі № 21-397а13.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Доказів наявності таких обставин відповідач не надав.

Частиною 1 статті 20 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, нарахованих Відповідачу за 2016 рік, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними - 1, середньорічна заробітна плата складає 24600,00 гривень, а тому, сума адміністративно-господарських санкцій за недотримання відповідачем у 2016 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, складає 24600,00 гривень (а.с.9).

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, у зв'язку з несплатою Відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій у строк до 17.05.2017 року, останньому була нарахована пеня у розмірі 305,04 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Позивач є територіальним органом бюджетної установи - Фонду соціального захисту інвалідів. Одним із покладених на відділення Фонду завдань є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати заборгованості, а також відсутність доказів повної сплати суми заборгованості на час розгляду справи, суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Приватна компанія Агродім про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 41, 86, 128, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Приватна компанія Агродім про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2016 році в розмірі 24600,00 гривень та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 305,04 гривень - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Приватна компанія Агродім (66370, Одеська область, Подільський район, село Качурівка, код ЄДРПОУ - 30820448, МФО - 380805, ОСОБА_3 - ОСОБА_3 ОСОБА_1) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК в Подільському р-ні/Подільськ. р-н/50070000, МФО 828011, р/р 31211230700294, код ЄДРПОУ - 37984302 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 24600,00 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот гривень 00 копійок) та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 305,04 грн. (триста п'ять гривень 04 копійки).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.