ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
06 вересня 2017 року Справа № 905/3317/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 у справі № 905/3317/16 Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" простягнення суми
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою № 12/06-2017 від 12.06.2016 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017.
Статтею 110 ГПК України передбачено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Як вбачається з касаційних матеріалів, касаційну скаргу позивачем було подано 11.06.2017, що підтверджується відтиском штемпелю Відділу поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто із значним пропуском строку подання касаційної скарги. При цьому, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Згідно наведеної норми суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
У своєму клопотанні про поновлення строку подання касаційної скарги касатор послався на ту обставину, що на момент винесення оскаржуваної постанови Донецьким апеляційним господарським судом і по даний час, арештовано розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС", що мало наслідком неможливість сплати судового збору та порушення встановленого законом строку подання касаційної скарги. При цьому, процедура оформлення та подання касаційної скарги фактично тривала з 16.03.2017 по 11.06.2017 (дата подання касаційної скарги), тобто більш ніж два з половиною місяці, тоді як статтею 110 ГПК України встановлено 20-денний строк подання касаційної скарги.
Наведені у клопотанні обставини колегія не вважає такими, що свідчать про наявність поважних причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, виходячи з наступного.
Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
При цьому відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів касатора.
Проаналізувавши доводи касатора, колегія дійшла висновку про те, що причин пропуску строку для подання касаційної скарги, які мали б об'єктивний характер та свідчили про існування дійсних перешкод для своєчасного подання належно оформленої касаційної скарги (окрім арешту коштів на його рахунках), у клопотанні не наведено, відтак можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого касатора.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду була винесена та оголошена у судовому засіданні 15.03.2017 в присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРМ ТРАНС" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Її копії були надіслані усім учасникам судового процесу у даній справі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні останнього аркушу постанови (а.с.149). При цьому, посилань на несвоєчасне отримання повного тексту постанови у скарзі та клопотанні не наведено.
Стосовно посилання касатора у клопотанні на те, що він не міг сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, оскільки на його кошти було накладено арешт, колегія дійшла наступного висновку.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, сторона має право звернутися до суду із клопотанням про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати одночасно з поданням касаційної скарги. При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Подача касаційної скарги і сплата судового збору є такими процесуальними діями, які можуть бути здійснені не одночасно, що, зокрема, передбачено ст. 8 Закону України "Про судовий збір". В той же час, законодавець зобов'язує, зокрема сторін, подати касаційну скаргу в передбачений процесуальним законом строк.
Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений процесуальним законом двадцятиденний строк подачі касаційної скарги (ст. 110 ГПК України) Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРМ ТРАНС" із касаційною скаргою та відповідним клопотанням до суду не зверталось.
Враховуючи, що заявник не довів існування істотних перешкод, які б могли позбавити його реальної можливості своєчасно подати касаційну скаргу з відповідним клопотанням, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 110 ГПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Оскільки у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави у порядку, визначеному частиною першою статті 53 ГПК України, визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, клопотання про поновлення цього строку належить відхилити, відповідно до пункту 5 частини першої статті 111 3 цього кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Керуючись статтями 53, 86, 110, пунктом 5 частини першої статті 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В :
Клопотання про поновлення пропущеного строку подання касаційної скарги відхилити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 у справі № 905/3317/16 повернути скаржнику.
Головуючий суддя В. А. Корсак
С у д д і М. В. Данилова
О. М. Сибіга
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 06.09.2017 |
Оприлюднено | 14.09.2017 |
Номер документу | 68819558 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Корсак B.A.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні