Рішення

від 13.09.2017 по справі 904/7437/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2017 Справа № 904/7437/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент", с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне монтажне управління", м. Дніпро

про стягнення 14401,12 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 01.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне монтажне управління" (далі - відповідач), у якому заявило вимогу про стягнення боргу у сумі 14401,12 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди обладнання № ОД0061, укладеного між сторонами 16.07.2012.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача конверти з ухвалами суду повернулись на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" та "фірми за адресою немає".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2012 між ТОВ "Рамірент Україна" (надалі - орендодавець, позивач) та ТОВ "Герц" Будівельно-монтажне управління" (надалі - орендар, відповідач) був укладений договір оренди обладнання № ОД0061.

З 06.12.2013 ТОВ "Рамірент Україна" за рішенням власника перейменовано в ТОВ "Фортрент".

Розділом 1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування з обов'язком повернути, будівельне та/або інше обладнання, яке є об'єктом права власності орендодавця.

В пункті 3.4. договору встановлено, що факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписами уповноважених представників сторін акту прийому-передачі обладнання згідно встановленої у додатку №2 до цього договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю, та інші умови, які сторони вважають необхідними узгодити.

Відповідно до п. 1.1. та розділу 3 договору орендодавець передав орендарю у строкове платне користування (оренду) обладнання, що підтверджується актом прийому-передачі №050313-005К від 05.03.2013 та протоколом №010313-002К від 04.03.2013 до нього.

Згідно п. 6.4. договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним за весь строк фактичного користування орендованим обладнанням. 11.07.2017 позивач звернувся до суду з цим позовом, зазначивши, що відповідач не в повній мірі виконав свої зобов'язання з оплати за користування орендованим майном.

Позивач вказує, що ним відповідачу нарахована орендна плата за користування обладнанням в період з 05.03.2013 по 31.07.2014 в розмірі 121480,64 грн. Відповідачем сплачено 107079,52 грн, залишок боргу склав 14401,12 грн, який нараховано у зв'язку з неоплатою відповідачем послуг, отриманих в червні та липні 2014 року.

Позивач надав до матеріалів справи підписаний відповідачем акт здачі-приймання робіт № 300614-069К від 30.06.2014 на суму 7200,56 грн та акт здачі-приймання робіт № 310714-094К від 31.07.2014 на суму 7200,56 грн, який не підписаний відповідачем.

Пунктом 5.11 договору між сторонами передбачено, що до підписання сторонами акту про повернення, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.

Позивачем складено в односторонньому порядку акт про повернення обладнання 04.01.2016.

Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не оспорив, докази повернення обладнання не надані.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт передачі позивачем відповідачу обладнання підтверджений актом прийому-передачі №050313-005К від 05.03.2013 та протоколом №010313-002К від 04.03.2013 до нього.

В акті передбачено, що одиницею виміру строку оренди є 1 місяць, вартість оренди за місяць становить 7200,56 грн.

30.06.2014 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт на суму 7200,56 грн.

Також позивачем складено акт здачі-приймання робіт № 310714-094К від 31.07.2014 на суму 7200,56 грн, який не підписаний відповідачем.

Згідно з п.6.6. договору орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця в розмірі, що визначений договором та протоколом до нього, інакше орендар буде вважатись таким, що прострочив платіж.

З урахуванням того, що сторонами визначено строк оренди та порядок сплати орендних платежів, а також вартість оренди обладнання за конкретний період, то слід визнати, що орендареві відомо розмір щомісячного платежу за користування майном, докази сплати за користування майном у червні та липні 2014 року він не надав, тому позовні вимоги є доведеними позивачем.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи надані матеріали суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 14401,12 грн боргу за послуги з оренди обладнання підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1600 грн витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне монтажне управління" (м. Дніпро, вул. 152-ї Дивізії, 3; ідентифікаційний код 36305779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Богатирська, 2-А; ідентифікаційний код 32664239) основний борг у сумі 14401,12 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.09.2017.

Суддя ОСОБА_2