Постанова

від 13.09.2017 по справі 910/4661/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 910/4661/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), суддіКовтонюк Л.В., суддіНєсвєтової Н.М., за участю представників: від позивачаБасмата В.С., від відповідачаМаковецької Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" нарішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року у справі№ 910/4661/17 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-Будівельна Компанія ДЖМС" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" простягнення заборгованості у розмірі 204098,09 грн, ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" (надалі - ТОВ "ІБК ДЖМС", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (надалі - ТОВ "Геос-УКБ", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 204098,09 грн, з яких: 183903,45 грн - заборгованість за виконані підрядні роботи, 1758,54 грн - 3% річних, 2022,94 грн - інфляційні втрати, за період прострочки з 14.12.2016 року до 03.03.2017 року та 16413,16 грн - пеня, що нараховані за період прострочки з 14.12.2016 року до 03.03.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт відповідно до умов договору підряду № 1505 від 17.03.2015 року та додаткової угоди до нього від 08.12.2016 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що має право призупинити виконання свого обов'язку щодо оплати виконаних робіт, якщо підрядник не надасть копії документів, перелік яких наведений у п. 3.2.6 договору. Окрім того, відповідач зазначив, що він має сумніви щодо тотожності розцінок на будівельні роботи виконані позивачем в кошторисі та актах приймання виконаних підрядних робіт.

У запереченнях на відзив позивач вказав, що умовами п. 3.2.6 договору підряду передбачено обов'язок виконавця протягом всього терміну виконання робіт вести згадані відповідачем журнали, а не передавати їх замовнику. Вказану вимогу позивач виконував належним чином, всю відповідну інформацію надав вчасно і за першою вимогою, будь-яких зауважень чи приписів з цього приводу не отримував. Також позивач звернув увагу на те, що при укладенні додаткової угоди від 08.12.2016 року, якою було розірвано договір підряду, як і в актах приймання виконаних робіт, відповідач будь-яких претензій з приводу виконання та порядку проведення робіт не висловлював.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі № 910/4661/17 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року (у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 183903,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 2022,94 грн, 3% річних в розмірі 1758,54 грн, пеню в розмірі 15620,01 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року скасувати, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 17.03.2015 року між сторонами був укладений договір № 1505 (надалі - договір підряду) та додаткова угода до нього від 01.09.2015 року, за умовами якого позивач (підрядник) зобов'язувався виконати і передати замовнику будівельно-монтажні роботи з зовнішнього електропостачання на об'єкті "Будівництво житлово-офісного-торговельного комплексу з підземним паркінгом на пр. Перемоги, 90/1 у Шевченківському районі м. Києва", а відповідач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити виконану роботу протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В), за умови надходження коштів від замовника будівництва (п. 5.3 договору).

На виконання умов договору позивач виконав передбачені підрядні роботи, а відповідач ці роботи прийняв, підписавши та скріпивши своєю печаткою без будь-яких зауважень та претензій, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ 3 за період березень 2015 року - вересень 2016 року.

08.12.2016 року сторони уклали додаткову угоду, в якій погодили розірвати договір підряду (п. 1), а також визначили, що станом на дату підписання цієї угоди виконавець виконав роботи загальною вартістю 8795103,79 грн з ПДВ, залишок невиконаних робіт, за домовленістю сторін, складає 451688,84 грн, на які замовник не має права нараховувати будь-які штрафні санкції та притягувати виконавця до відповідальності (п. 2); розірвання договору не звільняє замовника від обов'язку сплатити виконавцю заборгованість в розмірі 433903,45 грн за виконані роботи протягом трьох банківських днів з дня підписання цієї додаткової угоди (п. 3); розірвання договору підряду не впливає на строк нарахування штрафних санкцій, передбачених договором та не звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань по основному договору (п. 4).

У період з 13.12.2016 року по 13.02.2017 року відповідач перерахував позивачу 250000,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача заборгованість у розмірі 183 903,45 грн, інфляційні у розмірі 2022, 94 грн, 3% річних у розмірі 1758,54 грн, пеню у розмірі 15620,01 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 625, 627-629, 854, 875 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), виходив з доведеності обставин виконання позивачем робіт відповідно до договору підряду, які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та претензій, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ 3 за період березень 2015 року - вересень 2016 року, і неналежного виконання замовником обов'язків за договором підряду та угоди про розірвання щодо оплатити вартості прийнятих робіт. У стягненні пені в сумі 793,15 грн суд відмовив, оскільки при здійсненні розрахунку пені позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Доводи відповідача про наявність у нього права на призупинення розрахунків із позивачем на підставі п. 3.2.6 основного договору через ненадання дозвільної документації, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки встановлений додатковою угодою обов'язок відповідача по сплаті заборгованості за виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи в розмірі 433903,45 грн не має прив'язки до надання позивачем відповідних документів. Окрім того, суд брав до уваги, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звернення відповідача до позивача з проханням надати передбачені п. 3.2.6 документи.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, і відхиляючи доводи відповідача, помилково не брав до уваги те, що відповідач має право застосовувати оперативно-господарські санкції у вигляді призупинення розрахунків із позивачем, що передбачено умовами договору, навіть, якщо між сторонами була укладена додаткова угода, оскільки остання є невід'ємною частиною договору, а тому на неї розповсюджується всі умови договору, суд касаційної інстанції відхиляє, виходячи з такого.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (абз. 4 ч. 1 ст. 174 ГК України). Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Отже, правовою підставою застосування оперативно-господарських санкцій є господарський договір.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 202 цього Кодексу господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 2- 4 ст. 651 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту досягнення домовленості про розірвання договору зобов'язання сторін за цим договором припиняються, і настають правові наслідки, які визначаються у законі або за домовленістю сторін у договорі, що розривається, чи у додатковій угоді про розірвання.

Відтак, беручи до уваги те, що основний договір підряду припинився внаслідок його розірвання і у додатковій угоді про розірвання сторони чітко визначили як розмір боргу відповідача, так і строки погашення боргу, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що доводи відповідача про невиконання позивачем обов'язку щодо надання документів на виконання п. 3.2.6 договору підряду не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року у справі № 910/4661/17 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяКовтонюк Л.В. СуддяНєсвєтова Н.М.