Рішення

від 06.09.2017 по справі 910/11533/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017Справа №910/11533/17 За позовом Військової частини А0215

До Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС АВІА"

Про стягнення 140 800,00 грн.

Суддя Лиськов М.О .

Представники :

від позивача: Косовець К.В. (дов від 07.08.2017)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 06.09.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.07.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Військової частини А0215 до Товариства з обмеженою відповідальністю ""КРОСС АВІА" про стягнення 140 800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/11533/17, розгляд справи призначено на 24.07.2017.

24.07.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 06.09.2017.

В судове засідання, призначене на 06.09.2017, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 06.09.2017, представник відповідача не з'явився, однак у відзиві проти задоволення позовних вимог не заперечував.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

24.05.2016 між військовою частиною А0215 (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КРОСС АВІА" (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти від 24.05.2016 №82/16 (далі - Договір) на загальну суму 880 000,00 грн.

Пунктом 1.2. Договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 3 від 30.01.2015 ) передбачено, що загальна кількість товару, яку необхідно постачати, відповідно до специфікації та найменування товару складає 2 400 комплектів, ціна кожного окремого комплекту з врахуванням супутніх витрат складає 300 грн., а загальна вартість 720 000 грн., а разом з ПДВ (144 000 грн.) складає 864 000 грн. Термін поставки до 31.03.2015 (включно).

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Відповідно до п. 2.7. Договору, приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Згідно з п. 2.8. Договору, належним чином оформлені документи (видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження) є підтвердженням приймання та оприбуткування за обліком товару.

Однак, як слідує з матеріалів справи, вказаний товар позивачеві встановлені строки поставлено не було.

Товар поставлено до військової частини А2287 та затверджено Акт прийому (форма 4) тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини А2287 полковником Березіним О.М. 02.03.2017 року, тобто Постачальник порушив термін постачання Товару на 90 діб.

Відповідно до п. 7.3.4. Договору за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, не поставив позивачу товар у встановлений Договором строк, а отже у позивача виникло право стягнути з відповідача штраф та пеню відповідно до п. 7.2 Договору.

Отже позивач просить стягнути з відповідача 79 200 грн. пені в розмірі 0,1 вартості непоставленого товару за кожний день прострочки, та штраф в сумі 7 % що встановлено п. 7.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за період з 01.12.2016 по 01.03.2017 в розмірі 79 200 грн. та штрафу в розмірі 61 600 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, позовні вимоги визнав в повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 79 200 грн. та штрафу в розмірі 61 600 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32 , 33 , 49 , 82 - 85 ГПК України , господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС АВІА" (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 49, приміщення 82 ОФІС 6, код ЄДРПОУ 37101750) на користь Військової частини А0215 ( 21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 105, код ЄДРПОУ 24981451) пеню в розмірі 79 200 грн. 00 коп., штраф в розмірі 61 600 грн. 00 коп. та 2 112 грн. 00 коп . - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13.09.2017

Суддя М.О. Лиськов