Постанова

від 08.06.2006 по справі ас-41/200-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-41/200-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "08" червня 2006 р.  

о 11:15год.              Справа № АС-41/200-06

вх. № 6119/1-41

Суддя господарського суду Харківської області Мінаєва О.М.

за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.

представників сторін :

позивача - Яценко О.П.

відповідача - Калач М.Ю.

по справі за позовом  Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в   

до  ТОВ фірма "СПІВДРУЖНІСТЬ", м. Харків  

про стягнення 3587,63 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3587,63грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005р. 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично середньооблікова численність інвалідів - штатних працівників на підприємстві відповідача становить 0 інвалідів, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві штрафні санкції у розмірі 3550,00грн., та 37,63грн. пені.

Відповідач у відзові на позов та судовому засіданні пояснює, що звіти за формою 3 ПН до райцентру зайнятості він надавав, однак не вказував про потребу в працівниках - інвалідах у зв*язку з відсутністю вільних вакансій. Окрім того, компетентними органами інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів з метою працевлаштування. Також, відповідач посилається на те, що діяльність його підприємства є збитковою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності   і   господарювання встановлюється  норматив    робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих, а   якщо  працює  від  8  до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від  форми  власності  і  господарювання,  де  кількість працюючих  інвалідів  менша,   ніж   установлено   нормативом,  передбаченим  частиною  першою  статті  19  цього  Закону,  щороку сплачують   відповідним   відділенням  Фонду  України  соціального захисту  інвалідів  штрафні  санкції,  сума  яких  визначається  у розмірі   середньої   річної   заробітної  плати  на  відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в  установі,  організації  за  кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації проводять відповідно до Закону  за  рахунок  прибутку, який  залишається  в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі  відсутності  коштів  штрафні  санкції   можуть   бути застосовані  шляхом  звернення  стягнення  на  майно  підприємства (об'єднання),  установи і  організації  в  порядку,  передбаченому Законом.

Згідно Порядку сплати підприємствами  (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та  використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2812.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно наданих суду документів, звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу  в 2005 році на підприємстві відповідача становить 14 осіб, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в  2005 році - 1 місце, але на підприємстві не було працевлаштовано жодного інваліду, що підтверджується звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік. Середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2005р. становить 7100,00грн. Сума штрафних санкцій за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2005 році складає 3550,00грн., окрім того, пеня за прострочення платежу складає 37,63грн., загальна сума заборгованості складає 3587,63грн. Ця сума заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. №314,  підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже відповідно до чинного законодавства, відповідач повинен подавати звіти до Центру зайнятості, який є компетентним державним органом, що має право направляти інвалідів для працевлаштування. Для направлення інвалідів наведеним органом необхідно, щоб підприємство подало звіт з вказанням наявності вакантних робочих місць (посад) для працевлаштування інвалідів, тобто атестованих та відповідаючих умовам праці інвалідів.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив той факт, що в наданих до райцентру зайнятості звітах він не зазначав про потребу в працівниках - інвалідах.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що оскільки за звітний період 2005 року компетентними органами на підприємство відповідача інваліди не направлялись, то його підприємство не може нести відповідальність по сплаті штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів, не можуть братися судом до уваги.

Окрім того, згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від  форми власності  і  господарювання,  де  кількість працюючих    інвалідів    менша,   ніж установлено   нормативом, передбаченим  частиною  першою  статті  19  цього  Закону, щороку сплачують   відповідним   відділенням  Фонду  України  соціального захисту інвалідів  штрафні  санкції,  сума  яких  визначається  у розмірі   середньої   річної заробітної  плати  на  відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в  установі,  організації за  кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону  за  рахунок  прибутку, який  залишається  в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі  відсутності  коштів  штрафні  санкції   можуть   бути застосовані  шляхом  звернення  стягнення  на  майно  підприємства (об'єднання),  установи і  організації  в  порядку,  передбаченому законом.

Суд зазначає, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону  за  рахунок  прибутку, який  залишається  в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому, стаття 20 Закону не ставить обов'язок підприємства, установи і організації щодо здійснення відрахувань (сплати штрафних санкцій) до Фонду у залежність від наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб'єктів господарювання (практика ВГСУ - постанова від 02.09.03 р. справа № 02/59, постанова від 24.03.04 р. № 11/635).

Визначення, згідно з яким "сплату штрафних санкцій підприємства проводять відповідно до закону  за  рахунок  прибутку", означає, що кошти, сплачені як відповідні штрафні санкції, підприємство відносить у своєму бухгалтерському обліку не на витрати виробництва, а за рахунок свого прибутку. У разі відсутності прибутку суми сплачених штрафних санкцій відносяться до збитків підприємства.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність прибутку не може бути підставою для звільнення його від сплати штрафних санкцій, нарахованих позивачем у відповідності до ст. 20 Закону.

Таким чином, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 3550,00грн. та 37,63грн. пені обгрунтованими, належним чином документально підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 51, 69, 86, 94, 160- 163 , Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ фірми "Співдружність" (м.Харків, вул.Дарвіна,21, код 23908661) на користь Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м.Харків, Держпром, 1під., 1пов., кім. 16, код 24134567) 3587,63грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

3. На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції                         протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 13.06.2006р.

Суддя                                                                                            Мінаєва О.М.