Рішення

від 13.09.2017 по справі 910/12373/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017Справа №910/12373/17

За позовом Приватного підприємства "ДЕОС ОХОРОНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ"

про стягнення 40 228,38 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 13.09.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ДЕОС ОХОРОНА" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ" про стягнення 40 228,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 08ФЩ16 від 31.05.2017 позивачем в період з червня 2016 року по лютий 2017 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 126 000,00 грн. За доводами позивача, відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 40 228,38 грн., з якої: 31 224,00 грн. - основний борг, 2 851,97 грн. - інфляційні втрати, 595,39 грн. - 3 % річних та 5 557,02 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12373/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 13.09.2017.

08.09.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а саме: оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів позовної заяви, витяг з ЄДРПОУ на відповідача, довідку про наявність заборгованості станом на вересень 2017 року, рахунки-фактури та довідку про часткову оплату послуг, а також підписаний сторонами Акт звіряння за січень 2016 року - березень 2017 року. При цьому, позивач просить суд розглядати справу без їх участі та після огляду в судовому засіданні оригіналів наданих документів, повернути їх на адресу ПП "ДЕОС ОХОРОНА".

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 13.09.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103041732648, з якого вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 08.08.2017.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників та за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

31.05.2016 року між Приватним підприємством "ДЕОС ОХОРОНА" (надалі - позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ" (надалі - відповідач, Замовник) укладено Договір № 08ФО16 про надання послуг з охорони (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з охорони приміщень, матеріальних цінностей, транспорту, персоналу та внутрішньої території Замовника від проникнення сторонніх осіб, надалі Послуги з охорони на Об'єкт Замовника, Будівельний майданчик, Реконструкція будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в Трамвайному Депо 2 ЛКП "Львівелектротранс" по вул. Промисловій, 29у м. Львові , (далі - Об'єкт), на умовах і в порядку, передбаченими цим Договором.

Згідно п. 2.1 Договору ціну договору складає загальна вартість послуг з охорони, що будуть надані Виконавцем Замовнику протягом дії договору, розмір якої визначається сумою всіх затверджених сторонами на умов та протягом дії цього договору щомісячних актів приймання - передачі наданих послуг.

Вартість послуг з охорони, наданих Виконавцем за звітний місяць, визначається сторонами на підставі погоджених сторонами у протоколі погодження вартості послуг з охорони (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору цін на послуги з охорони з розрахунку за один пост за один календарний місяць, обчислену з урахуванням фактичного часу надання Виконавцем послуг з охорони об'єктів в звітному місяці, що обчислюється на підставі даних Акту про встановлення постів охорони на об'єкті. (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за Договором проводяться між сторонами в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок Сторони - отримувача грошових коштів, вказаний цим договором.

Оплата наданих Виконавцем послуг за Договором здійснюється Замовником щомісяця, за фактично отримані від Виконавця послуги, надані Виконавцем належним чином та проводиться з урахуванням часу, фактично витраченого Виконавцем на охорону Об'єктів у звітному місяці. Оплата проводиться Замовником на підставі рахунку - фактури Виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця протягом десяти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання - передачі послуг (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору Акт приймання - передачі наданих послуг складається Виконавцем щомісячно в двох примірниках, та разом з податковою накладною та рахунком - фактурою на оплату передається Замовнику на затвердження до другого числа місяця, наступного за звітним.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року. Термін дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах у разі, якщо за 14 календарних днів до закінчення його терміну жодна із сторін не сповістить письмово іншу особу про розірвання договору, без обмеження кількості таких продовжень дії договору (п.п. 9.1., 9.2 договору).

За твердженням позивача, спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 31 224,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За правилами ст. 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору оплата проводиться відповідачем на підставі рахунку - фактури позивача, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача протягом десяти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання - передачі послуг (п. 3.2 договору).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в період з червня 2016 року по лютий 2017 року було надано відповідачу послуги по охороні на загальну суму 126 000,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг:

- №874 від 30.06.2016 на суму 3 528,00 грн.;

- №1014 від 31.07.2016 на суму 15 624,00 грн.;

- №1171 від 31.08.2016 на суму 15 624,00 грн.;

- №1322 від 30.09.2016 на суму 15 120,00 грн.;

- №1474 від 31.10.2016 на суму 15 624,00 грн.;

- №1632 від 30.11.2016 на суму 15 120,00 грн.;

- №1795 від 31.12.2016 на суму 15 624,00 грн.;

- №118 від 31.01.2017 на суму 15 624,00 грн.;

- 283 від 28.02.2017 на суму 14 112,00 грн.

Проте, відповідачем всупереч умовам договору було здійснено лише часткову оплату наданих послуг, а саме на суму 94 776,00 грн. (13.07.2016 у розмірі 3 528,00 грн., 13.09.2016 у розмірі 15 624,00 грн., 29.09.2016 у розмірі 15 624,00 грн. та 11.11.2016 у розмірі 60 000,00 грн.).

Таким чином, станом на час розгляду справи, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за надані послуги у розмірі 31 224,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаним між сторонами актом звіряння за період з січня 2016 року по березень 2017 року.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 08ФЩ16 від 31.05.2016 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані послуги у розмірі 31 224,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 557,02 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 851,97 грн. та 3 % річних у розмірі 595,39 грн., які нараховані в період з 01.11.2016 по 20.06.2017 на суму боргу у розмірі 31 224,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному Договору, Замовник і Виконавець несуть відповідальність у межах прямого відшкодування дійсності збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором. У випадку прострочення платежів, зазначених у статті 3 Договору, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що дані розрахунки не можуть вважатися правильними та арифметично вірними, оскільки позивачем було невірно застосовано період їх нарахуванням та розмір існуючої заборгованості.

Так, прийнявши до уваги умови п. 3.2. договору, врахувавши підписані між сторонами акти наданих послуг та здійсненні відповідачем проплати, суд встановив, що у відповідача за договором № 08ФЩ16 від 31.05.2016 виникла заборгованість починаючи з 18.01.2017 на суму 1 488,00 грн.; з 15.02.2017 на суму 15 624,00 грн. та з 16.03.2017 на суму 14 112,00 грн.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних на суму 1 488,00 грн. (в період з 18.01.2017 по 20.06.2017), на суму 15 624,00 грн. (в період з 15.02.2017 по 20.06.2017) та на суму 14 112,00 грн. (в період з 16.03.2017 по 20.06.2017) дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 598,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 293,22 грн. та 3 % річних у розмірі 1702,37 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно з статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 817,75 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4; ідентифікаційний код 32110708) на користь Приватного підприємства "ДЕОС ОХОРОНА" (79035, м. Львів, вул.. Зелена, 149; ідентифікаційний код 35146077) основний борг у розмірі 31 224 (тридцять одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 598 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 37 коп., 3 % річних у розмірі 293 (двісті дев'яносто три) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 58 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.