Рішення

від 29.08.2017 по справі 910/10147/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017Справа №910/10147/17

За позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Айпі Інжінірінг"

про стягнення 133 326,85 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача - Гросман О.М. - представник за довіреністю

від відповідача - Онопрієнко Ю.О. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" до товариства з обмеженою відповідальністю "Айпі Інжінірінг" про стягнення 133 326,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов укладеного сторонами Договору поставки №526ПМ від 26.12.2016 року відповідач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму податку на додану вартість поставленого позивачем товару (133326,85 грн), що призвело до нанесення збитків позивачу у вигляді неотриманого податкового кредиту з ПДВ у сумі 133 326,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/10147/17.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що ним 10.01.2017 року направлено для реєстрації податкову накладну №1 від 26.12.2016 року, яка не була прийнята через скасування свідоцтва платника податку на додану вартість. Відповідач зазначає, що з 01.03.2017 року він є платником податку, 13.03.2017 року відповідач звернувся до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві з метою реєстрації податкової накладної №1 від 26.12.2016 року, однак листом від 30.03.2017 у реєстрації вказаної податкової накладної відмовлено. Відповідач зазначає, що ним були вжиті необхідні заходи щодо реєстрації податкової накладної, а відтак підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.

В судовому засіданні 29.08.17р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 року між публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Філії ЦТС Ліски (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю АЙПІ ІНЖІНІРІНГ (постачальник) укладено договір №526-ПМ від 26.12.2016 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1.Договору постачальник зобов'язався у 2016 році поставити покупцю товар, що визначений у цьому Договорі, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно видаткової накладної №1 від 26.12.2016 року відповідачем поставлено позивачу товар на суму 666 634,25 грн, ПДВ - 133 326,85 грн., разом 799 961,10 грн.

Позивачем здійснено оплату поставленої продукції на суму 799 961,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7131 від 27.12.2016 року.

Відповідно до п.6.1.3. Договору постачальник зобов'язався направити податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством України, з дотриманням умови електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 11.8 Договору сторони підтвердили, що вони є добросовісними платниками податків і зборів і своєчасно надають податкову звітність до контролюючих органів.

Пунктом 11.9 Договору визначено, що для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторони мають комплект електронного цифрового підпису та можливість здійснювати електронний документообіг. Сторони підтвердили, що вони складають та своєчасно реєструють податкові накладні в ЄРПН у відповідності з нормами податкового законодавства України.

Відповідно до п.11.8 Договору якщо одна із сторін виявляється недобросовісним платником податків і зборів, що потягне за собою донарахування податкових зобов'язань іншій стороні або призведе до притягнення її до фінансової відповідальності контролюючими органами, винна сторона зобов'язується компенсувати другій стороні завдані цим збитки.

Відповідно до п.11.9 Договору у разі відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що тягне за собою втрату права іншої сторони на збільшення податкового кредиту чи зменшення податкових зобов'язань, сплачених (нарахованих) у зв'язку з виконанням цього договору, винна сторона зобов'язана компенсувати іншій стороні завдані цим збитки.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем 26.12.2016р не була зареєстрована податкова накладна з ПДВ на суму податку на додану вартість - 133326,85грн, а відповідно до Витягу з державного реєстру платників ПДВ від 30.12.2016р, за самостійним рішенням контролюючого органу, було анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ АЙПІ ІНЖІНІРІНГ . Позивач зазначає: відповідач не може зареєструвати податкову накладну від 26 грудня 2016р, що призводить до нанесення збитків позивачу у вигляді неотриманого податкового кредиту з ПДВ у сумі 133326,85грн.

20 лютого 2017 року позивачем була направлена претензія відповідачу з вимогою відшкодувати збитки, яка залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, шо підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Згідно зі ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

01.01.2015 р. набрав чинності Закон України № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України".

У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної у визначеному чинним законодавством порядку несе безпосередньо відповідач.

У висновках Верховного Суду України від 01.07.2015 р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень за II півріччя 2014 р." надано наступні роз'яснення.

Норми ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), до яких відсилають правила п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у п. 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ( в редакції до 01.01.2017 року) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

В абзаці 7 цього пункту передбачено право покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Реєстру.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії документів, передбачених у цій статті, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Реєстру платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Таким чином, платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг - зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що згідно зі ст. 201 ПК України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів/послуг, а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив оплату поставленої продукції на суму 799 961,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7131 від 27.12.2016 року.

Однак, відповідач, в порушення ст. 201 ПКУ не оформив податкову накладну та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 133 326,85 грн.

Враховуючи наведене, у зв'язку з бездіяльністю відповідача, позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 133 326,85 грн.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 4 ст. 47 ГК України, збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 623 ЦК України визначає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. До складу витрат, що підлягають стягненню з боржника, який припустився порушення зобов'язання, входять витрати зі сплати фінансових санкцій і пені з вини боржника. Так, боржник, не будучи платником податку на додану вартість, з метою не упустити можливість укладення вигідного договору або з інших причин може оформити в зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг податкову накладну і передати її покупцю (послугоодержувачу). Цей останній може на підставі податкової накладної скористатися податковим кредитом. Згодом орган державної податкової служби може встановити необґрунтованість одержання податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої суб'єктом, що не має на це права, і застосувати фінансові санкції до одержувача (послугоодержувача). Сплативши суми фінансових санкцій, покупець може стягнути суму здійснених витрат з контрагента за договором.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 133 326,85 грн. збитків є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Посилання відповідача на те, що він вжив необхідні заходи для реєстрації податкової накладної, як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог, необґрунтовані, оскільки на час здійснення господарської операції відповідач був платником податку на додану вартість та мав можливість подати податкову накладну для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, рішення про скасування свідоцтва платника податку на додану вартість відповідачем оскаржено в судовому порядку не було, а відтак суд приходить до висновку, що відповідачем не були вчинені всі необхідні заходи щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в той час як умовами укладеного сторонами договору передбачено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих в зв'язку із втратою права на податковий кредит у разі не проведення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач доказів здійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Айпі Інжінірінг" (02068, м.Київ, вул.Драгоманова, будинок 5, квартира 100, код ЄДРПОУ 39914132) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" (02092, м.Київ, вул.Довбуша, буд.22, код ЄДРПОУ 40081373) 133 326 (сто тридцять три тисячі триста двадцять шість) грн 85 коп. - суму боргу та 1999 (тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 90 коп - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повний текст рішення складено: 08.09.2017р .