Рішення

від 08.09.2017 по справі 911/2299/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2017 р. Справа № 911/2299/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова група України

про стягнення 281 600,16 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 3275-К-О від 17.01.2017);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 10.08.2017).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова група України (далі - відповідач) про стягнення 281 600,16 грн заборгованості, з яких: 200 000 грн боргу за кредитом, 50 427,77 грн боргу по відсоткам за користування кредитом, 6 600 грн боргу по комісії за користування кредитом та 24 572,39 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування від 24.03.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2017 порушено провадження у справі № 911/2299/17, розгляд справи призначено на 08.09.2017.

08.09.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18810/17 від 08.09.2017), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом. Також відповідач просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені та відмовити у задоволенні вказаних вимог на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 08.09.2017 підтримав позов у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2015 ТОВ Агропромислова група України звернулося до позивача з заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 10).

Згідно заяви відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 24.03.2015 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

25.03.2015 ТОВ Агропромислова група України звернулося до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку № 26001053139451 (а.с. 11).

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26001053139451 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано „Умовами та правилами надання банківських послуг» .

Згідно п. 3.2.1.1.16. умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системи клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його поповнення, сплаті процентів та винагороди (п.п. 3.2.1.1.1. умов).

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 24.03.2015 виконав належним чином, на виконання договору перерахував на рахунок відповідача 200 000 грн в якості суми кредиту, що підтверджується банківською випискою (а.с. 51).

Відповідач заборгованість по кредиту повністю не сплатив, що підтверджується банківською випискою (а.с. 17-51), внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором банківського обслуговування від 24.03.2015 станом на момент судового розгляду справи склала 200 000 грн боргу за кредитом, 50 427,77 грн боргу по відсоткам за користування кредитом, 6 600 грн боргу по комісії за користування кредитом, що підтверджується банківською випискою (а.с. 17-51).

Предметом позову є вимоги про стягнення 200 000 грн боргу за кредитом, 50 427,77 грн боргу по відсоткам за користування кредитом, 6 600 грн боргу по комісії за користування кредитом та 24 572,39 грн пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 24.03.2015 виконав належним чином, на виконання договору перерахував на рахунок відповідача 200 000 грн в якості суми кредиту, що підтверджується банківською випискою (а.с. 51); відповідач заборгованість по кредиту повністю не сплатив, що підтверджується банківською випискою (а.с. 17-51), внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором банківського обслуговування від 24.03.2015 станом на момент судового розгляду справи склала 200 000 грн боргу за кредитом, 50 427,77 грн боргу по відсоткам за користування кредитом, 6 600 грн боргу по комісії за користування кредитом, що підтверджується банківською випискою (а.с. 17-51).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 000 грн боргу за кредитом, 50 427,77 грн боргу по відсоткам за користування кредитом, 6 600 грн боргу по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором банківського обслуговування від 24.03.2015, позивачем за період з 22.02.2017 по 18.07.2017 нарахована пеня в сумі 24 572,39 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5.., 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 3.2.1.5.1. умов).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.2.1.5.4. умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3. здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Суд встановив, що сторонами в порядку ч. 6 ст. 232 ГПК України погоджено нарахування пені на строк понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 55), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 22.02.2017 по 18.07.2017 загалом становить 24 572,40 грн. Відтак, вимога про стягнення 24 572,39 грн пені є обгрунтованою повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Також відповідачем заявлено клопотання про сплив строку позовної давності, згідно якого останній просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення пені позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно п. 3.2.1.5.7. умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 28.07.2017, що підтверджується відміткою канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 4).

З огляду на те, що порушення грошового зобов'язання відповідача з повернення отриманих 200 000 грн кредиту виникло 22.02.2017, а період нарахування пені визначено з 22.02.2017 по 18.07.2017, а відтак строк позовної давності не є пропущеним.

Крім того, суд звертає увагу сторін на збільшення сторонами договору банківського обслуговування від 24.03.2015 строку позовної давності тривалістю 5 років.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що підписавши заяву про відкриття рахунку, відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим карткам, тарифами банку, які разом із заявою та карточками зі зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування.

Посилання відповідача на те, що сторонами не визначено момент повернення коштів оцінюються судом критично з огляду на те, що п. 3.2.1.2.25. умов визначено обов'язок клієнта повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 200 000 грн боргу за кредитом, 50 427,77 грн боргу по відсоткам за користування кредитом, 6 600 грн боргу по комісії за користування кредитом та 24 572,39 грн пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова група України (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, адміністративний корпус № 106, кабінет 412; ідентифікаційний код 37885990) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 200 000 (двісті тисяч гривень) 00 коп. боргу за кредитом, 50 427 (п'ятдесят тисяч чотириста двадцять сім гривень) 77 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом, 6 600 (шість тисяч шістсот гривень) 00 коп. боргу по комісії за користування кредитом, 24 572 (двадцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні) 39 коп. пені та 4 224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 13.09.2017

Суддя П.В.Горбасенко