Постанова

від 12.09.2017 по справі 910/5231/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/5231/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.09.2017 по справі №910/5231/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіа Солюшнз енд нетворкс Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017

по справі №910/5231/17 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "АРІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіа Солюшнз енд нетворкс Україна"

про стягнення 767 886,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіа Солюшнз енд нетворкс Україна" (далі-відповідач) 767 886,00 грн заборгованості за укладеним між стороранми рамковим договором про надання послуг №eslni005 17838 від 02.04.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 по справі №910/5231/17 позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції від 08.06.2017, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2015 між сторонами був укладений Рамковий договір про надання послуг №eslni005 17838 (далі - Договір).

У відповідності до п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору на підставі відповідних замовлень на купівлю, підписаних сторонами, позивач зобов'язується належним чином надати послуги та досягти результатів послуг, a відповідач - прийняти результати послуг, наданих належним чином, і оплатити їх відповідно до умов цього Договору.

Умови надання послуг, їх перелік, ціни та інші умови визначені/детально викладені у відповідних Доповненнях, Додатках та/або Замовленнях на купівлю до цього Договору (п.1.2 Договору).

Замовлення на Купівлю, Доповнення, Додатки та Додаткові угоди є невід'ємною частиною цього Договору і можуть доповнювати та/або змінювати певні умови цього Договору (п.1.3).

Згідно із п.3.1.1 Договору обов'язками відповідача є вчасно та в повному обсязі здійснити оплату послуг, наданих належним чином позивачем та прийнятих відповідачем у порядку, передбаченому цим Договором.

У пункті 4.3.3 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 12 серпня 2015 року до Договору, зазначено, що за умови завершення процедур приймання позивач надає відповідачеві після виконання всіх критеріїв приймання, визначених в Додатку 4, Акт Умовного Приймання (АУП згідно з Доповненням 2 до Додатку 4) та Акт Остаточного Приймання (АОП згідно з Доповненням З до Додатку 4).

Акт Умовного Приймання (АУП) є бухгалтерським первинним документом, який підтверджує факт прийняття відповідачем послуг.

Сторонами у пунктах 6.3.1, 6.3.3 Договору, які викладені в редакції Додаткової угоди № 2 від 12 серпня 2015 року до Договору, визначено підстави, порядок та строки оплати, а саме:

- п.6.3.1 Договору передбачає наступні умови оплати:

· 100 % (сто відсотків) вартості Послуг, зазначених у відповідному Акті Умовного Приймання, сплачуються відповідачем протягом 60 календарних днів з моменту отримання рахунка-фактури.

· Позивач має право виставляти рахунок-фактуру до відповідача тільки з моменту належного підписання обома Сторонами АОП відповідно до цього Договору.

- п. 6.3.3 Договору відповідач здійснює оплату відповідно до умов, передбачених в пункті 6.3.1, за наступних умов:

· відсутність затримки у наданні Послуг;

· наявність всіх документів, які необхідні для здійснення оплати відповідно до цього Договору та вимог Законодавства;

· Акт Умовного Приймання (АУП) наданий належним чином та підписаний Сторонами.

· Акт Остаточного Приймання (АОП) наданий належним чином та підписаний Сторонами.

· надано відповідний рахунок-фактуру з посиланням в ньому на підписаний АУП.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав умовами укладеного Договору та має всі документи, які є підставою для оплати за надані Послуги.

Так, сторонами були підписані відповідні Замовлення на купівлю. Після надання Послуг між сторонами підписано відповідні Акти Умовного Приймання (АУП) та Акти Остаточної Здачі-Приймання Послуг (АОП) без зауважень їх виконання. Позивач дотримуючись умов Договору надав відповідачу відповідні рахунки-фактури, останній їх прийняв, що підтверджується відповідними реєстрами про передачу рахунків на оплату, належно засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, рахунки-фактури зі сторони відповідача оплачені на користь позивача не були, в зв'язку з чим останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 767 886,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.6.3.1 Договору рахунки сплачуються відповідачем протягом 60 календарних днів з моменту отримання рахунка-фактури.

Позивач має право виставляти рахунок-фактуру до відповідача тільки з моменту належного підписання обома Сторонами Акти Остаточної здачі-приймання Послуг (АОП) відповідно до цього Договору.

Як встановлено вище Акти Остаточної Здачі-Приймання Послуг підписані сторонами без зауважень.

Проте, відповідач свого обов'язку з оплати в строк встановлений п. 6.3.1 Договору не виконав; відповідно до вимог ст. ст.32-34 ГПК України відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Стосовно посилань відповідача на положення ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем порушувались строки з надання послуг, судова колегієя зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В разі невлаштувння отриманих послуг, зокрема щодо порушення строків надання послуг, відповідач не позбавлений був права відмовитися від послуг наданих позивачем та звернутися з позовом до суду про стягнення неустойки. Проте, як встановлено вище та свідчать матеріали справи, послуги за Договором приймалися відповідачем на протязі 2015р., 2016р. без будь-яких зауважень або заперечень, до суду з відповідним позовом не звертався.

З огляду на викладене, посилання відповідача на положення ч.3 ст.538 ЦК України судова колегія вважає безпідставним, оскільки виконання зобов'язання з оплати наданих послуг пов'язує із моментом підписання сторонами Актів Остаточної здачі-приймання Послуг. Крім того, положення даної статті жодним чином не звільняє відповідача від оплати вже прийнятих без зауважень послуг. Більше того, потенційна можливість кредитора нарахувати неустойку за прострочку виконання боржником зобов'язань не позбавляє останнього права на отримання плати за виконане, хоч і з прострочкою, зобов'язання.

Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі з урахуванням письмових пояснень, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення заявленого позивачем боргу у розмірі 767 886,00 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіа Солюшнз енд нетворкс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/5231/17 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/5231/17 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/5231/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна