Постанова

від 06.09.2017 по справі 910/5686/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2017 р. Справа№ 910/5686/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Коровкіна Д.М. за дов. № 01 від 27.02.2017.

від відповідача: Поліщук С.М. за дов. №7 від 27.12.2016.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/5686/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВІ СИСТЕМИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК"

про стягнення 25 507,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 року у справі № 910/5686/17 позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення і припинити провадження у справі на підставі ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" разом з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

12.07.2017 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Разом із апеляційною скаргою апелянт звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 колегією суддів в зазначеному складі відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" строк на подання апеляційної скарги прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/5686/17, розгляд справи призначено на 06.09.2017.

05.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 06.09.2017 представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/5686/17 скасувати.

В судовому засіданні 06.09.2017 представники позивача заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просили відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/5686/17 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "ТОРГОВІ СИСТЕМИ" (надалі - виконавець) та ТОВ "ПАН ЛОГІСТИК" (надалі - замовник) 01.04.2016 було укладено договір про надання послуг № ТС-2016-В7 (надалі - Договір або Договір послуг), відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язуються надавати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплачувати надані послуги.

Згідно з п. 2.1 договору виконавець зобов'язаний надати замовникові послуги відповідно до умов даного договору, правил та додатків, а також надавати необхідний технічний і консультаційний супровід щодо надаваних послуг.

Як зазначає позивач, останній свої зобов'язання за Договором виконав належним чином на суму 22 045, 38 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 109 від 30.06.2016 на суму 7 348, 46 грн., рахунком на оплату № 186 від 04.10.2016 на суму 7 348, 46 грн., а також рахунком на оплату № 227 від 03.11.2016 на суму 7 348, 46 грн.

Замовник свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, розрахунки за отримані послуги не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 22 045, 38 грн. відповідно до договору. Отже, замовником порушено права позивача та умови Договору.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1. Договору надання послуг оформлюється актом наданих послуг, (надалі - акт), який підписується повноважними представниками обох сторін По закінченні кожного розрахункового періоду (поточного місяця) виконавець направляє замовнику акт в двох примірниках для підписання, але не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за розрахунковим. Належним чином оформлений замовником примірник акту направляється виконавцю, але не пізніше 15 (п'ятнадцятого ) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість послуг за даним договором визначається в Додатку № 2 (п. 5.1 договору).

У відповідності до п. 9.1. Договору, строк даного договору становить 1 (один) рік з дати підписання його сторонами. Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплені печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем були надані послуги, а відповідачем, в свою чергу, прийняті вказані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 104 від 30.06.2016 на суму 7 348, 46 грн., № 180 від 30.09.2016 на суму 7 348, 46 грн. та № 219 від 31.10.2016 на суму 7 348, 46 грн. Зазначені акти належним чином оформлені та підписані уповноваженими представниками сторін, копії вказаних актів наявні в матеріалах справи.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, відповідач не оплатив надані позивачем послуги за договором, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позовної заяви до суду складала 22 045, 38 грн.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тому, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Заявлених вимог відповідачем не спростовано, заперечень щодо отримання таких послуг не наведено.

Беручи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем було порушено умови вищевказаного договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 22 045, 38 грн.

Крім того, позивач просив стягнути 3 329, 49 грн. пені та 329, 49 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є законною та обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення за договором 3% річних у розмірі 329, 49 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 329, 49 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Як встановлено ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як передбачено п. 7.2 договору, що у випадку порушення замовником строків оплати за надані послуги, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з перерахунком місцевого господарського суду, та зазначає, що він є вірним, а стягненню з відповідача підлягає 2 746, 40 грн. пені.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/5686/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/5686/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/5686/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5686/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка