Ухвала

від 03.08.2016 по справі 636/1342/16-ц

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 1342 / 16-ц

2 / 636 / 1035 / 2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2, про визнання права власності на будинок та земельні ділянки , в якому просив суд, визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на ? частину житлового будинку №13-Г, який знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, з відповідною частиною господарських будівель та споруд. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку загальною площею 0,7139 га, кадастровий номер 6325485500:01:000:1497, призначену для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул.Матерієнко, буд.13-Г. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 6325485500:01:000:1496, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, буд. 13-Г.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ним та відповідачем 02.12.2015 року було отримано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серії ХК №182153361614 відповідно до якої вони є співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, буд. 13-Г. Кожному із них належить по ? частині цього житлового будинку. 05 січня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу за яким він придбав у відповідача 1/2 частину житлового будинку. На виконання умов договору позивач передав відповідачеві грошові кошти у сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, в свою чергу відповідач віддав йому іншу пару ключів від житлового будинку, які в нього залишилися. Після чого позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням в установленому законом порядку оформити договір купівлі-продажу нотаріально, але відповідач ухиляється, мотивуючи це тим, що він вже продав цей будинок та отримав за нього кошти. Отже, як вважає позивач, зазначений вище договір купівлі-продажу може бути визнано дійсним, оскільки в ньому було досягнуто згоди щодо істотних умов даного договору, а саме предмету договору та ціни. Крім того, він виконав угоду шляхом передачі грошової суми відповідачеві.

Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити (а.с. 25).

Відповідач - ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 22).

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності не з'явившихся осіб за наявними доказами справи.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачем та відповідачем 02.12.2015 року було отримано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серії ХК №182153361614 відповідно до якої вони є співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, буд. 13-Г. Кожному із них належить по ? частині цього житлового будинку.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

05 січня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу за яким позивач придбав у відповідача 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, буд. 13-Г.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві грошові кошти у сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, в свою чергу відповідач віддав позивачу іншу пару ключів від житлового будинку, які в нього залишилися.

Після чого позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням в установленому законом порядку оформити договір купівлі-продажу нотаріально, але відповідач ухиляється, мотивуючи це тим, що він вже продав цей будинок та отримав за нього кошти.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність майно другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 06 лютого 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, зазначений вище договір купівлі-продажу може бути визнано дійсним, оскільки в ньому було досягнуто згоди щодо істотних умов даного договору, а саме предмету договору та ціни. Крім того, позивач виконав угоду шляхом передачі грошової суми відповідачеві.

Також слід відзначити помилки у свідоцтвах про право власності на нерухоме майно серії САК №583323 та САК №583324. У даних свідоцтвах про право власності на нерухоме майно було вказано позивача єдиним власником (розмір частки 1), зазначено форму власності - приватна, а в графі вид спільної власності зазначено спільна сумісна власність. Незрозуміло чому державний реєстратор так зазначив, швидше за все в результаті допущеної ним технічної помилки.

Державна реєстрація земельних ділянок загальною площею 0,7139 га, кадастровий номер 6325485500:01:000:1497 та загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 6325485500:01:000:1496, що знаходяться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, буд. 13-Г пройшла 27.11.2013 року.

На той час відповідач не був співвласником житлового будинку та не претендував на вищевказані земельні ділянки. Державною реєстрацією цих земельних ділянок та оформленням всього пакету документів позивач займався один протягом 2013 року. Будинок же був ними побудований та введений в експлуатацію лише 02.12.2015 року.

Через дану помилку позивач не має можливості вільно розпоряджатися своїми земельними ділянками як це передбачено чинним законодавством.

Позивач звертався в усному порядку до Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, але йому було відмовлено у скасуванні помилкових записів про право спільної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок загальною площею 0,7139 га, кадастровий номер 6325485500:01:000:1497 та загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 6325485500:01:000:1496, що знаходяться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, буд. 13-Г, які було проведено 27.11.2013 року та рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частина 1, 3 статті 319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності.

Згідно з частиною 2 статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 204, 220, 328, 638, 656 ЦК України, ст.ст. 3 , 4 , 8 , 10 , 11 , 15 , 60 , 169 , 209 , 213, 214, 215 , 223 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на ? частину житлового будинку №13-Г, який знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, з відповідною частиною господарських будівель та споруд.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку загальною площею 0,7139 га, кадастровий номер 6325485500:01:000:1497, призначену для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул.Матерієнко, буд.13-Г.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 6325485500:01:000:1496, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Мосьпанове, вул. Матерієнко, буд. 13-Г.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя -