Постанова

від 30.01.2017 по справі 804/7443/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 р. Справа № 804/7443/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Єфанової О.В. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №31" Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне підприємство №31 Дніпропетровської міської ради, в якому просила стягнути кошти цього платника податків з рахунків у банках, які його обслуговують, на користь державного бюджету в рахунок погашення наявного у нього податкового боргу у сумі 29805,46грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач має податковий борг в загальному розмірі 29805,46грн., який виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, а також узгоджених грошових зобов'язань з цих податків, донарахованих контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень, які відповідачем не оскаржувалось. Крім того, позивачем в порядку приписів ст.129 Податкового кодексу України на суму боргу відповідача було нараховано пеню. Відповідно до вимог ст.59 Податкового кодексу України позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату податкового боргу, однак, останній будь-яких дій на її виконання не вчинив, тому позивач вимушений звернутися до суду.

Відповідно до ст.183-2 КАС України позов прийнято до розгляду в скороченому провадженні та ухвалою суду відповідачу запропоновано у 10-тиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та розгляд її у скороченому провадженні повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 35 КАС України.

Пунктом 4 ч.1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне підприємство №31 Дніпропетровської міської ради перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Згідно п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України , податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За змістом пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

При цьому п.49.18-п.49.19 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду. Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач подав до контролюючого органу наступні податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: №9018161834 від 19.02.2015р. на суму 1692,00грн.; №9044545120 від 20.03.205р. на суму 4574,00грн.; №9070481795 від 16.04.2015р. на суму 3142,00грн.; №9098507992 від 18.05.205р. на суму 726,00грн.; №9119086850 від 10.06.205р. на суму 1349,00грн.; №1600015767 від 12.05.2016р. на суму 1852,00грн.; №1600016292 від 23.06.2016р. на суму 280,00грн.

З огляду на приписи п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України вищеозначені самостійно задекларовані відповідачем грошові зобов'язання з податку на додану вартість є узгодженими.

Проте, зазначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем у визначені ст.203 Податкового кодексу України строки сплачена не була, через що у останнього виник податковий борг з цього податку у розмірі 13615,00грн.

При цьому, судом встановлено, що позивачем було донараховано відповідачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкових повідомлень-рішень, а саме: №0010541201 від 19.09.2016р. на суму 340,00грн., який винесений на підставі акту перевірки №2363/04-61-12-01/32616735 від 10.08.2016р. та №0010721201 від 22.09.2016р. на суму 1020,00грн., який винесений на підставі акту перевірки №2764/04-61-12-01/32616735 від 22.09.2016р.

Означені податкові повідомлення рішення були надіслані на адресу відповідача поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, повернулися із відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість їх вручення у зв'язку із закінчення строку зберігання.

Згідно абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, з урахуванням вимог абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України зазначені податкові повідомлення-рішення вважаються врученими.

Оскільки доказів оскарження відповідачем означених податкових повідомлень-рішень суду не надано, вони є узгодженими.

Згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

З огляду на вказані приписи закону позивачем було нараховану пеню на суму податкового боргу відповідача з податку на додану вартість у загальному розмірі 2181,60грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 17156,60 (13615,00грн. + 340,00грн. + 1020,00грн. + 2181,60грн.).

Також підприємством було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств №1600011728 від 18.03.2016р. на суму 3483,00грн.

З огляду на приписи п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України вищеозначені самостійно задекларовані відповідачем грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств є узгодженими.

Разом з тим, відповідачем не було сплачено самостійно задекларовані грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у зв'язку із чим у нього виник податковий борг з цього податку у розмірі 3588,00грн., з урахуванням наявної недоїмки у сумі 105,00грн.

Крім того, позивачем було донараховано відповідачу грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3432,11грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001011503 від 16.02.2016р., який винесений на підставі акту повірки №393/04-61-15-03/32616735 від 15.02.2016р.

Означене податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу відповідача поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, повернулося із відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість його вручення у зв'язку із закінчення строку зберігання.

Отже, з урахуванням вимог абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України зазначене податкове повідомлення-рішення вважається врученим.

Оскільки доказів оскарження відповідачем означеного податкового повідомлення-рішення суду не надано, воно є узгодженим.

Також, відповідно до приписів п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України

позивачем було нараховану пеню на суму податкового боргу відповідача з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 5628,75грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи відповідач має податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 12648,86грн. (3588,00грн. + 5628,75грн. + 3432,11грн.)

З огляду на означене, загальний борг відповідача в означеній справі складає 29805,46грн. (17156,60грн. + 12648,86грн.).

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була виставлена податкова вимога форми Ю №5612-25 від 01.12.2014р. про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу у сумі 27299,70грн.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки після надіслання відповідачеві податкової вимоги форми Ю №5612-25 від 01.12.2014р. податковий борг останнього погашено не було, а загальна сума боргу, навпаки, лише збільшилася, нова податкова вимога позивачем не виставлялася.

На момент звернення позивача до суду податковий борг непогашений і не списаний.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Наявність у відповідача відкритих рахунків у банках підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.95.3 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням за рахунок коштів з рахунків у банках, що обслуговують останнього, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки, а також докази оскарження податкових повідомлень-рішень, якими відповідачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне підприємство №31 Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 32616735) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 17156,60 грн. та з податку на прибуток в розмірі 12648,86 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя ОСОБА_1