Постанова

від 13.09.2017 по справі 812/1149/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1149/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Іванрвича до Троїцького районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Троїцького районного відділу ГУМВС України у Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 Іванрвича (далі - Позивач), в якому позивач зазначив, що з 29.07.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України. З жовтня по грудень 2014 року (згідно довідки Троїцького РВ ГУМВС від 12.07.2017 № 5449/11/45-2017) перебував на посаді старшого оперуповноваженого сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Троїцького РВ ГУМВС України в Луганській області. Згідно з довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції від 09.07.2015 № ВДЗ/7234/А позивач у період з 18.10.2014 по 31.12.2014 дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

З інформації та даних, викладених у довідці ліквідаційної комісії Троїцького РВ ГУМВС України у Луганській області від 01.06.2017 № 5 позивач встановив, що за період з 18.10.2014 по 31.12. 2014 року включно не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО.

З посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158, наказ МВС України від 23.07.2014 № 719, постанову Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294, наказ МВС України від 31.12.2007 № 499, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 18.10.2014 по 31.12.2014 винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, а саме - за жовтень 2014 року - 1507,38, за листопад 2014 року - 3244,52 грн, за грудень 2014 року - 693,32 грн, разом - 5445,22 грн.

Позивач у судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі (арк.спр. 5, 36).

Представник відповідача до суду не прибув, надав письмові заперечення від 11.09.2017 вхід.№ 22258/2017 (арк.спр. 37, 41-44), у яких просив розглядати справу без його участі та вказав, що наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 22.11.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 18.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу зазначених сил та засобів з 07.11.2015. Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 04.06.2014 №№ 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» , на підставі якої МВС України розроблено наказ від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно - технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України. Наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий вже по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВС України було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з листопада по грудень 2014 року. Крім того, відповідно до постанови КМУ від 16.09.2015 № 730 про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, юридична особа публічного права Троїцький РВ ГУ МВС України у Луганській області ліквідується. Згідно наказу МВС України від 30.10.2015 № 1325 «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Луганській області» установлено двомісячний строк з дати публікації оголошення про ліквідацію територіального органу для заяви кредиторами претензій до нього, які подаються в письмовій формі з наданням документів, що їх підтверджують. Відповідно до відомостей, оприлюднених з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців № 335 (30) 2015 зазначено, що строк заявлення вимог до Троїцького РВ ГУМВСУ встановлений до 10.01.2016. Згідно з частиною третьою статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Також відповідач зазначив, що позивач наприкінці червня отримав відомості про нараховане та сплачене грошове забезпечення, а до суду звернувся 09.08.2017, тобто після спливу місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 КАС України.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно з довідкою Троїцького відділу поліції ГУНП в Луганській області від 12.07.2017 № 5449/111/45-2017 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з жовтня по грудень 2014 на посаді старшого оперуповноваженого сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Троїцького РВ ГУМВС України у Луганській області (арк.спр. 18).

Відповідно до довідки ГУМВС України у Луганській області від 09.07.2015 № ВДЗ/7234/А майор міліції ОСОБА_1 дійсно в період з 18.10.2014 по теперішній час (дата довідки - 09.07.2015) безпосередньо бере участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області (арк.спр. 06).

Відповідно до довідки №6/4-396ЛК від 11.09.2017 наказом АТЦ при СБУ від 13.12.2014 № 98 ОСОБА_1, перебував з 19.07.2014 по 26.07.2014, з 13.09.2014 по 20.09.2014 у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення.ю з метою виконання службових завдань. Наказом Першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 ОСОБА_1 вважається таким, що перебуває у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 18.10.2014. Наказом Першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з 07.11.2015 (арк.спр. 43).

Відповідно до довідки Троїцького РВ ГУМВС України у Луганській області від 01.06.2017 № 6 ОСОБА_1 перебував у щорічній плановій (позаплановій) відпустці один день в листопаді 2014 року та 27 дні в грудні місяці та на лікарняному не перебував (арк. спр. 10).

Однак відповідачем до заперечень додана довідка від 23.08.2017 № 101 ОСОБА_1 у грудні 2014 року перебував у щорічній плановій (позаплановій) відпустці лише в грудні 2017 року 28 днів та на лікарняному не перебував (арк. спр. 46). А тому суд при розрахунках бере до уваги саме її.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - постанова № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова № 158) встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23 липня 2014 року № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2014 року за № 939/25716 (далі - наказ МВС № 719), яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови № 158 та Наказу № 719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно з довідкою від 23.08.2017 № 186, виданою Троїцьким РВ ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача у жовтні 2014 року становить 3337,88 грн, у листопаді 2014 року становило 3356,43 грн, у грудні 2014 року - 5373,26 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не нарахована та не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 44).

Таким чином, розмір середньоденної винагороди ОСОБА_1 у жовтні 2014 року мав становити 1507,38 грн (3337,88 грн - грошове забезпечення / 31 * (14 діб участь в АТО) = 1507,38 грн.), у листопаді 2014 року - 3356,43 грн (3356,43 грн - грошове забезпечення), у грудні 2014 року - 5373,26 грн (5373,26 грн - грошове забезпечення / 31 * (3 діб участь в АТО) = 519,99 грн.).

При цьому суд зазначає, що суми індексації, які є компенсаційними виплатами, не відносяться до щомісячних видів грошового забезпечення, в розмірі 100% якого нараховується на виплачується винагорода за участь в антитерористичній операції, проте до останніх відносяться суми доплати за службу в нічний час, тоді як позивач в розрахунку суми винагороди за участь в АТО їх не враховує.

Розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за 2014 рік повинна становити за жовтень 2014 року мав становити 1507,38 грн (3337,88 грн - грошове забезпечення / 31 * (14 діб участь в АТО)= 1507,38 грн.), за листопад 2014 року - 3356,43грн (3356,43 грн - грошове забезпечення), за груднь 2014 року - 5373,26 грн (5373,26 грн - грошове забезпечення /31* (3 діб участь в АТО)= 519,99 грн.).

Враховуючи, що з 18.10.2014 по 31.12.2014 ОСОБА_1 залучався до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області, винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 просив стягнути винагороду за участь в АТО за жовтень - грудень 2014 року в загальному розмірі 5445,22 грн, виходячи з помилкового розрахунку, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути на користь позивача з відповідача винагороду за участь в АТО за жовтень - грудень 2014 року в загальному розмірі 5383,80 грн, виходячи з наведених судом розрахунків.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо посилань представника відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 81 ЦК України цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною 3 статті 99 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття «заробітна плата» і «оплата праці» , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 99 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» , розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 Іванрвича до Троїцького районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Троїцького районного відділу ГУМВС України у Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути з Троїцького районного відділу ГУМВС України у Луганський області в особі ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670941, адреса: 92100, Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, кв. Молодіжний, буд. 28) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 92100, Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, вул. Ліхачьова, буд. 15), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за жовтнь 2014 року - 1507,38 грн, за листопад 2014 року - 3356,43 грн, за грудень 2014 року - 519,99 грн, а всього у розмірі 5383,8 грн (п'ять тисяч триста вісімдесят три гривень 80 копійки) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_2