Постанова

від 05.09.2017 по справі 820/558/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 р. № 820/558/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Боднар І.Ю.,

представника позивача - Босенка К.В.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Солметснаб" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Солметснаб" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.11.2016 № 0001681401, № 0001691401 та № 0001671401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №4334/20-30-14-01/35350836 від 09.11.2016 року, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Приватне підприємство "СОЛМЕТСНАБ" зареєстроване як суб'єкт господарювання 18.09.2007, перебуває на обліку в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "СОЛМЕТСНАБ" має ліцензію, яка видана Державною Архітектурно - будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строк дії якої з 12.07.2013 по 12.07.2016.

З матеріалів справи встановлено, що фахівцями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 27.10.2016 року №1458 та направлень від 27.10.2016 року №1326, 1327 згідно п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства "СОЛМЕТСНАБ" (код ЄДРПОУ 35350836) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №4334/20-30-14-01/35350836 від 09.11.2016 року.

Відповідно до висновків акту №4334/20-30-14-01/35350836 від 09.11.2016 року зокрема встановлено наступні порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, підприємством завищено доходи від будь-якої діяльності за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 року на загальну суму 9175034 грн, в т.ч. за 1 квартал 2016 року на 3668299 грн, за 2 квартал 2016 року на 4618897 грн, за 3 квартал 2016 року на 887838 грн, що не призвело до заниження фінансового результату за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 року;

- п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань у сумі ПДВ в розмірі 1835007 грн., в т.ч. у лютому 2016 року на суму ПДВ 89102 грн, у березні 2016 року на суму ПДВ 644557 грн, у квітні 2016 року на суму ПДВ 216240 грн, у травні 2016 року на суму ПДВ 407989 грн, у червні 2016 року на суму ПДВ 299551 грн, у серпні 2016 року на суму ПДВ 177568 грн;

- п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у сумі ПДВ 2001923 грн., в т.ч. у січні 2016 року на суму ПДВ 58333 грн, у лютому 2016 року на суму ПДВ 89102 грн, у березні 2016 року на суму ПДВ 644557 грн, у квітні 2016 року на суму ПДВ 216240 грн, у травні 2016 року на суму ПДВ 407989 грн, у червні 2016 року на суму ПДВ 299551 грн, у липні 2016 року на суму ПДВ 108583 грн, у серпні 2016 року на суму ПДВ 177568 грн;

- п.п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 108583 грн. в т.ч. за липень 2016 року у сумі 108583 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2016 року на 58333 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, з огляду на порушення приватного підприємства "Солметснаб" вимог податкового законодавства, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.11.2016 року:

- № 0001681401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість у сумі 58333 грн;

- № 0001691401, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України усього на суму 1835007 грн та/або зменшено суму податкового кредиту усього на суму 1835007 грн;

- № 0001671401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням 108583 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 54291,50 грн.

Позивач, не погодившись з такими висновками суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів. Підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 39.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд також зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформленні відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що підставою для формування підприємством позивача податкових зобов'язань у спірному періоді слугували господарські відносини з контрагентами постачальниками ТОВ "ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП", ТОВ "АЛЬТА-ПРІМ", ТОВ "ІНТЕР-ТОРГ 2016", ТОВ "ЕЛІТАН КОМПАНІ", ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП", ТОВ "ОПТ ТОРГНСПЕШЛ", ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК".

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що в перевіряємому періоді між приватним підприємством "СОЛМЕТСНАБ" (підрядник) та КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (замовник) укладено ряд договорів про надання послуг з поточного ремонту житлових будинків, а саме: договір №09/01-16С від 01.02.2016 року, договір №09/02-16С від 01.02.2016 року, договір №12/02-16С від 01.02.2016 року, договір №13/02-16С від 01.02.2016 року, договір №01/02-16С від 01.02.2016 року, договір №ТР6-80/16С від 23.02.2016 року, договір №ТР5-101/16С від 23.02.2016 року, договір №ТР 8-55/16С від 14.03.2016 року, договір №ТР5-45/16С від 14.03.2016 року, договір №ТР5-120/16С від 14.03.2016 року, договір №ТР8-57/16С від 14.03.2016 року, договір №ТР1-56/16С від 14.03.2016 року, договір №ТР1-59/16С від 14.03.2016 року, договір №ТР8-56/16С від 14.03.2016 року, договір №ТР7-25/16С від 16.03.2016 року, договір №ТР5-14/16С від 16.03.2016 року, договір №ТР1-26/16С від 16.03.2016 року, договір №ТР1-6/16С від 21.03.2016 року, договір №ТР1-87/16С від 21.03.2016 року, договір №ТР5-89/16С від 21.03.2016 року, договір №ТР5-121/16С від 21.03.2016 року, договір №ТР1-6/16С від 21.03.2016 року, договір №ТР8-80/16С від 23.03.2016 року, договір №ТР8-79/16С від 23.03.2016 року, договір №ТР8-78/16С від 23.03.2016 року, договір №ТР1-89/16С від 23.03.2016 року, договір №ТР5-145/16С від 23.03.2016 року, договір №ТР2-50/16С від 28.03.2016 року, договір №ТР5-174/16С від 12.05.2016 року, договір №ТР1-83/16С від 12.05.2016 року, договір №ТР1-130/16С від 12.05.2016 року, договір №ТР2-84/16С від 12.05.2016 року, договір №ТР5-66/16С від 12.05.2016 року, договір №ТР8-83/16С від 23.05.2016 року, договір №ТР5-188/16С від 23.05.2016 року, договір №ТР8-1276/16С від 24.05.2016 року, договір №ТР8-126/16С від 24.05.2016 року, договір №ТР8-125/16С від 24.05.2016 року, договір №ТР8-176/16С від 09.06.2016 року, договір №ТР8-174/16С від 09.06.2016 року, договір №ТР8-72/16С від 09.06.2016 року, договір №ТР6-125/16С від 09.06.2016 року, договір №ТР1-47/16С від 09.06.2016 року, договір №ТР1-104/16С від 09.06.2016 року, договір №ТР6-123/16С від 09.06.2016 року, договір №ТР1-142/16С від 10.06.2016 року, договір №ТР5-182/16С від 10.06.2016 року.

Вказані договори є типовими та відповідно до їх умов підрядник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги з поточного ремонту житлового будинку за відповідними адресами, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Пунктом 4.1 договорів передбачено порядок здійснення оплати та вказано, що розрахунки проводяться після повного закінчення роботи підрядником, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків, і після підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2в, КБ-3, а також після подальшої здачі замовником робіт генеральному замовнику. Пунктом 10.1 договорів передбачено, що договори набирають чинності з моменту їх підписання і діють до 31.12.2016 року, а у частині розрахунків до повного виконання своїх зобов'язань за договором. Також пунктом 11.1 договорів передбачено, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі, відображаються в додатках до договору, які є невід'ємною частиною і набувають юридичної сили з моменту підписання обома сторонами.

До матеріалів справи позивачем долучено копії договірної ціни без номерів, локального кошторису на будівельні роботи без номерів, відомості ресурсів до локальних кошторисів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти прийому передачі матеріалів до кожного договору.

При цьому, суд критично ставиться до залучених позивачем первинних документів, а саме таких як локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, оскільки вказані документи не містять жодних ідентифікуючих ознак підприємств, які їх склали та підписали, у т.ч. посад осіб, які їх склали, дат підписання, відтисків мокрих печаток.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання договорів підряду за замовленням КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" ПП "СОЛМЕТСНАБ" укладено договори з ТОВ "ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП", ТОВ "ІНТЕР-ТОРГ 2016", ТОВ "ЕЛІТАН КОМПАНІ", ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП", ТОВ "ОПТ ТОРГ СПЕШЛ", які також мають типову форму.

Відтак, відповідно до вказаних договорів ПП "СОЛМЕТСНАБ" (замовник) з однієї сторони, та постачальники, перелічені контрагенти позивача, субпідрядники, з другої сторони, укладали договори відповідно до умов яких субпідрядник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги з поточного ремонту житлових будинків, а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Пунктом 4.1 договорів визначено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником грошових коштів, на розрахунковий рахунок субпідрядника після підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3. Також п. 4.2 договорів передбачено, що за забезпечення об'ємом робіт, та надання послуг генпідряду субпідрядник сплачує замовнику 3% від загальної вартості робіт.

З акту перевірки вбачається, що позивачем у березні 2016 року придбано у ТОВ "ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39631634) послуги з поточного ремонту житлових будинків за відповідними адресами відповідно до укладених договорів на загальну суму 1490221,7 грн, у тому числі ПДВ 248370,28 грн.

Позивачем на підтвердження виконання господарських операцій із контрагентом ТОВ "ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП" до суду надано договори №403/1 від 21.03.2016 року, №398/1 від 21.03.2016 року, №397/1 від 21.03.2016 року, №388/1 від 21.03.2016 року, №386/1 від 21.03.2016 року, №430/1 від 23.03.2016 року, №426/1 від 23.03.2016 року, №427/1 від 23.03.2016 року, №429/1 від 23.03.2016 року, №428/1 від 23.03.2016 року.

За кожним з перелічених договорів до суду надано також копії договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локальних кошторисів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти прийому передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до актів приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до актів, виписки по банківському рахунку, платіжних доручень, податкових накладних.

При цьому, суд критично ставиться до залучених позивачем первинних документів, а саме таких як відомості ресурсів до акту приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до акту, локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, оскільки вказані документи не містять жодних ідентифікуючих ознак підприємств, які їх склали та підписали, у т.ч. посад осіб, які їх склали, дат підписання, відтисків мокрих печаток.

Крім того, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акти приймання виконаних будівельних робіт не містять в собі дат складання та їх підписання, відтак відсутня можливість встановлення дати прийняття виконаних за договорами робіт.

У періоді червень, серпень 2016 року ПП "СОЛМЕТСНАБ" придбано у ТОВ "ІНТЕР-ТОРГ 2016" (код ЄДРПОУ 39996084) роботи згідно укладених договорів - поточний ремонт житлових будинків на загальну суму 2862709,8 грн, у тому числі ПДВ 477118,31 грн.

Позивачем на підтвердження виконання господарських операцій із контрагентом ТОВ "ІНТЕР-ТОРГ 2016" (код ЄДРПОУ 39996084) до суду надано договори №690/1 від 10.06.2016 року, №692/1 від 09.06.2016 року, №693/1 від 10.06.2016 року, №704/1 від 09.06.2016 року, №691/1 від 09.06.2016 року, №705/1 від 09.06.2016 року, №694/1 від 09.06.2016 року, №706/1 від 09.06.2016 року, №707/11 від 09.06.2016 року, №709/1 від 09.06.2016 року.

За кожним з перелічених договорів до суду надано також копії договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локальних кошторисів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти прийому передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до актів приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до актів, виписки по банківському рахунку, платіжних доручень, податкових накладних.

При цьому, суд критично ставиться до залучених позивачем первинних документів, а саме таких як відомості ресурсів до акту приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до акту, локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, оскільки вказані документи не містять жодних ідентифікуючих ознак підприємств, які їх склали та підписали, у т.ч. підписів посадових осіб, прізвищ, посад осіб, які їх склали, дат підписання, відтисків мокрих печаток.

Крім того, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акти приймання виконаних будівельних робіт не містять в собі дат їх складання та підписання, відтак відсутня можливість встановлення дати прийняття виконаних за договорами робіт.

Також, в лютому та березні 2016 року ПП "СОЛМЕТСНАБ" придбано у ТОВ "ЕЛІТАН КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 40173783) послуги з поточного ремонту житлових будинків та будівництва кладовища на загальну суму 1586564,95 грн, у тому числі ПДВ 264427,49 грн.

Позивачем на підтвердження виконання господарських операцій із контрагентом ТОВ "ЕЛІТАН КОМПАНІ" до суду копії документів договорів №241/1 від 23.02.2016 року, №350/1 від 14.03.2016 року, №349/1 від 14.03.2016 року, №348/1 від 14.03.2016 року, №347/1 від 14.03.2016 року, №346/1 від 14.03.2016 року, №345/1 від 14.03.2016 року, №342/1 від 14.03.2016 року, №234/1 від 23.02.2016 року, №577/1 від 23.05.2016 року.

За кожним з перелічених договорів до суду надано також копії договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локальних кошторисів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти прийому передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до актів приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до актів, виписки по банківському рахунку, платіжних доручень, податкових накладних.

При цьому, суд критично ставиться до залучених позивачем первинних документів, а саме таких як відомості ресурсів до акту приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до акту, локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, оскільки вказані документи не містять жодних ідентифікуючих ознак підприємств, які їх склали та підписали, у т.ч. прізвищ, посад осіб, які їх склали, дат підписання, відтисків мокрих печаток.

Крім того, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акти приймання виконаних будівельних робіт не містять в собі дат їх складання та підписання, відтак відсутня можливість встановлення дати прийняття виконаних за договорами робіт.

В лютому, березні та квітні 2016 року ПП "СОЛМЕТСНАБ" придбано у ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" (код ЄДРПОУ 40173872) послуги з поточного ремонту житлових будинків за відповідними адресами на загальну суму 2622609,42 грн, у тому числі ПДВ 437101,57 грн.

Позивачем на підтвердження виконання господарських операцій із контрагентом ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП" до суду надано копії договорів №284/1 від 01.02.2016 року, №283/1 від 01.02.2016 року, №280/1 від 01.02.2016 року, №276/1 від 01.02.2016 року, №271/1 від 01.02.2016 року, №370/1 від 16.03.2016 року,№359/1 від 16.03.2016 року, №354/1 від 15.03.2016 року, №379/1 від 16.03.2016 року, №382/1 від 16.03.2016 року, відповідно до яких позивачем придбавались послуги з поточного ремонту.

При цьому, за кожним з перелічених договорів до суду надано також копії договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локальних кошторисів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти прийому передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до актів приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до актів, виписки по банківському рахунку, платіжних доручень, податкових накладних.

При цьому, суд критично ставиться до залучених позивачем первинних документів, а саме таких як відомості ресурсів до акту приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до акту, локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, оскільки вказані документи не містять жодних ідентифікуючих ознак підприємств, які їх склали та підписали, у т.ч. прізвищ, посад осіб, які їх склали, дат підписання, відтисків мокрих печаток.

Крім того, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а також акти приймання виконаних будівельних робіт не містять в собі дат їх складання та підписання, відтак відсутня можливість встановлення дати прийняття виконаних за договорами робіт.

У травні 2016 року ПП "СОЛМЕТСНАБ" придбано у ТОВ "ОПТ ТОРГ СПЕШЛ" (код ЄДРПОУ 40243551) послуги з поточного ремонту житлових будинків за відповідною адресою на загальну суму 2447934,3 грн, у тому числі ПДВ 407989,07 грн.

Позивачем на підтвердження виконання господарських операцій із контрагентом ТОВ "ОПТ ТОРГ СПЕШЛ" до суду надано копії договорів №600/1 від 24.05.2016 року, №601/1 від 24.05.2016 року, №589/1 від 12.05.2016 року, №602/1 від 24.05.2016 року, №576/1 від 23.05.2016 року, №586/1 від 12.05.2016 року, №583/1 від 12.05.2016 року, №588/1 від 12.05.2016 року, №587/1 від 12.05.2016 року.

При цьому, за кожним з перелічених договорів до суду надано також копії договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локальних кошторисів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти прийому передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до актів приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до актів, виписки по банківському рахунку, платіжних доручень, податкових накладених.

При цьому, суд критично ставиться до залучених позивачем первинних документів, а саме таких як відомості ресурсів до акту приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до акту, локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, оскільки вказані документи не містять жодних ідентифікуючих ознак підприємств, які їх склали та підписали, у т.ч. прізвищ, посад осіб, які їх склали, дат підписання, відтисків мокрих печаток.

Крім того, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а також акти приймання виконаних будівельних робіт не містять в собі дат їх складання та підписання, відтак відсутня можливість встановлення дати прийняття виконаних за договорами робіт.

Водночас, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично надано до суду копії первинних документів на підтвердження реальності по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП", ТОВ "ІНТЕР-ТОРГ 2016", ТОВ "ЕЛІТАН КОМПАНІ", ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП", ТОВ "ОПТ ТОРГ СПЕШЛ" не в повному обсязі, тобто надані до суду первинні документи не підтверджують у повному об'ємі придбаних позивачем послуг у відповідних періодах встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки підприємства позивача та відображених у додатку 4 до акту від 09.11.2016 року №4334/20-30-14-01/35350836 (т. 1 а.с. 69-82), а відтак, суд позбавлений можливості надання оцінки господарським відносинам позивача в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що отримані ПП "СОЛМЕТСНАБ" послуги в рамках господарських взаємовідносин із контрагентами було реалізовано на користь замовника КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" за укладеними договорами.

На підтвердження подальшої реалізації послуг на користь КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" позивачем до суду надано копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за відповідні періоди, акти приймання виконаних робіт, відомості ресурсів до актів приймання, розрахунки загальновиробничих витрат до актів, а також актів прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) підписані сторонами.

Однак, суд, дослідивши надані до суду первинні документи вважає за потрібне зауважити, що, відповідно до ст. 838 ЦК України та з урахуванням ст.319 Господарського кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Окрім того, також судом враховується положення статті 241 Цивільного кодексу України, з приводу укладання позивачем договорів субпідряду без відповідного погодження таких дій з замовником.

Під час судового розгляду справи судом протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні, витребовувались у представника позивача докази на підтвердження отримання від замовника згоди на залучення до виконання робіт субпідрядних організацій. Натомість, позивачем вказаних документів до суду надано не було.

При цьому, суд також зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких додаткових угод до наданих до суду договорів, будь-яких угод про зміну чи доповнення положень договорів в частині залучення до виконання робіт інших організацій.

З матеріалів акту перевірки вбачається, що контролюючим органом як на підставу встановлених порушень зазначено на сумнівність виконання контрагентами позивача умов укладених договорів через невідповідність номенклатур придбаних та реалізованих товарів/послуг, а також незначна кількість працівників.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому суд зазначає, що під час судового розгляду справи позивачем не спростовано доводи контролюючого органу щодо неможливості виконання зазначених господарських операцій з боку контрагентів позивача.

Суд також зазначає, що з матеріалів акту перевірки вбачається, що у січні 2016 року ПП "СОЛМЕТСНАБ" придбано у ТОВ "АЛЬТА-ПРІМ" (код ЄДРПОУ 39762219) послуги по капітальному ремонту згідно договору №1192 від 01.12.2015 року на загальну суму 350000,00 грн, у тому числі ПДВ 58333,33 грн.

Позивачем на підтвердження виконання господарської операції із контрагентом ТОВ "АЛЬТА-ПРІМ" до суду надано копії ліцензії архітектурно-будівельної інспекції України строком дії з 12.05.2015 по 12.05.2018 року, а також податкової накладної та платіжного доручення.

Суд зазначає, що до суду не надано договору №1192 від 01.12.2015 року, на підставі якого контрагентом позивача виконувалось роботи, а також первинної документації, яка такий договір супроводжує. При цьому представником позивача під час судового розгляду справи не було надано пояснень стосовно неможливості надання до суду вказаної первинної документації або її відсутності у підприємства позивача.

Водночас, з акту перевірки вбачається, що контролюючим органом було отримано від ГУ ДФС у Харківській області результати опрацювання зібраної податкової інформації по ТОВ "АЛЬТА-ПРІМ", відповідно до якої встановлено, що згідно з номенклатурами податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН, у січні 2016 року встановлено реалізацію товарів (робіт, послуг), відмінних від придбаних товарів робіт, (послуг). Оформлені документально ТОВ Альта-Прім (код 39762219) операції з придбання товарів, а особливо з реалізації послуг, передбачають значний обсяг трудовитрат, необхідність наявності значної кількості освічених та кваліфікованих спеціалістів в дуже широкому діапазоні галузей.

Також вказано, що за даними податкового розрахунку 1ДФ за квартал кількість працюючих становила 14 чоловік, водночас всі працівники підприємства у лютому 2016 року були звільнені. Отже, з урахуванням надання значної кількості послуг одночасно на території Харківської області та на території інших регіонів, можливість одночасного знаходження 15 осіб в різних регіонах України відсутня.

Суд зазначає, що позивачем під час судового розгляду справи не було спростовано зазначених висновків контролюючого органу.

Також з акту перевірки вбачається, що у липні 2016 року ПП "СОЛМЕТСНАБ" придбано у ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК" (код ЄДРПОУ 40396301) грунтівку бітумну, гравій керамзіітовий, фракція 10-20, єврорубероїд 2,0 (нижній шар), єврорубероїд 4,0 (верхній шар) на загальну суму 651500,0 грн, у тому числі ПДВ 108583 грн.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції до суду надано первинні документи.

Відтак, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що між ПП "СОЛМЕТСНАБ" (постачальник) та ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК" (покупець) укладено договір поставки №109 від 25.07.2016 року, відповідно до умов якого постачальник передає у власність, покупець приймає та оплачує: єврорубероїд, гравй керамзіітовий, грунтівку бітумну, іменовані далі товар , в строки та на умовах, визначених у даному договорі. Кількість та асортимент товару визначається у замовленні покупця, що є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається у специфікаціях та/або накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при при йомі передачі кожної партії товару. Усі специфікації та накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній специфікації та/або накладній, що є невід'ємними частинами договору.

Матеріали справи містять копію видаткової накладної №26072024 від 26.07.2016 року, відповідно до якої постачальник ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК" та покупець ПП "СОЛМЕТСНАБ" відповідно до договору №109 від 25.07.2016 року склали її про отримання визначеного договором товару. Водночас вказана видаткова накладна підписана від постачальника директором ПП "СОЛМЕТСНАБ" та отримувачем директором ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК".

При цьому матеріали справи містять виписану на ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК" податкову накладну від 26.07.2016 року №576, а також копії платіжних доручень про сплату покупцем ПП "СОЛМЕТСНАБ".

Суд критично ставиться до наданих до суду позивачем в обґрунтування реальності правовідносин з ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК", оскільки останні містять суперечливі відомості та не дають змоги достеменно встановити реальність господарської операції, а також осіб постачальника та покупця, а отже сторонами не було досягнуто домовленості з контрагентом щодо істотних умов договору.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частин першої та другої статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що в ході укладання зазначеного господарського договору сторонами не було погоджено предмет та ціну та строк дії договору. Отже, на момент укладення договорів, сторони не мали на меті фактичну поставку товарів.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких додаткових угод до даного договору, а також доказів наявності будь-яких домовленостей з контрагентом про кількість, якість, строки поставки.

Крім того, до суду не надано первинної документації, яка мала б бути складена у випадку виконання умов договору. Зокрема, замовлення на поставку товарів, сертифікати якості, тощо.

Отже, слід дійти висновку, що сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору, що викликає сумнів у реальності його виконання.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин суд вважає за необхідне зазначити, будь-які первинні документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою-третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд також зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності укладення вищезазначених господарських відносин, а також отримання згоди на залучення контрагентів до виконання робіт, виконавцем за якими є позивач.

Отже, суд приходить до висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження позивача щодо реальності проведених між ПП "Солметснаб" та ТОВ "ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП", ТОВ "АЛЬТА-ПРІМ", ТОВ "ІНТЕР-ТОРГ 2016", ТОВ "ЕЛІТАН КОМПАНІ", ТОВ "ТРЕВІС ГРУПП", ТОВ "ОПТ ТОРГНСПЕШЛ", ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК" господарських операцій. Відтак прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов приватного підприємства "Солметснаб" є таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Солметснаб" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников