Ухвала

від 12.09.2017 по справі 805/213/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року справа №805/213/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ястребової Л.В.,

суддів: Сухарьок М.Г., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.

за участі представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 р. у справі № 805/213/17-а (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просила, скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 05.12.2016 року № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за січень 2016 року в сумі 500269 грн. (а.с.4-10 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 05 грудня 2016 року форми «В4» № НОМЕР_1, яким ТОВ "Мединський і К" зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ по декларації за січень 2016 року в сумі 500269грн. (а.с.44-53 т.2).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.61-65 т.2).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом не взято до уваги наявний в матеріалах справи протоколу допиту свідка, з якого вбачається, що директор ТОВ Ладком Інвест зареєстрував товариство за грошову винагороду, заперечує свою участь у створенні та фінансово-господарській діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних податкових та бухгалтерських документів та інформацію щодо кримінального провадження № 32016100100000092 від 27.05.2016 року, яке порушено за фактом скоєння злочину передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. За результатом перевірки реальності господарських операцій з постачання дизельного палива від ТОВ «ЛАДКОМ ІНВЕСТ» , встановлено порушення ТОВ "Мединський і К" п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в декларації за січень 2016 року в сумі 500269 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відсутність підтвердження факту реального одержання (придбання) кожним із контрагентів товару такого ж найменування і відповідної кількості від інших (не задіяних у ланцюгу) постачальників у досліджуваному та попередніх звітних періодах свідчить про нереальність (неможливість) здійснення кожним таким контрагентом послідуючої поставки (продажу) саме таких товарів по всьому ланцюгу його документально оформленого нереального руху, включно до контрагента 2-ї ланки та , відповідно, до контрагента 3-ї ланки ТОВ Мединський і К . Згідно з наявної інформації, контрагент 1-ї ланки ТОВ Інвест-проект , який є контрагентом ТОВ ОСОБА_1 інвест , не декларувало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2016 року, взагалі за 2016 рік звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2016 року. Таким чином, підтвердити наявність трудових ресурсів, основних засобів, у тому числі транспортних засобів, на підприємстві для здійснення господарської діяльності не можливо. Згідно матеріалів Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за кримінальним провадженням № 32016100100000061 від 27.05.2016 року, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, які надійшли до ДПІ у м. Дружківці є факти, які вказують на ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Мединський і К по взаємовідносинам із ТОВ ОСОБА_1 інвест . Підприємством не було надано до перевірки документи, які підтверджують яким транспортом здійснювалась доставка дизельного палива, специфікації в яких відображено місце поставки, документи щодо оприбуткування товарів, про виробничі потужності, місце розташування складу, матеріально-відповідальних осіб, що фактично приймала товари, документів підтвердження використання підприємством у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" зареєстроване в статусі юридичної особи, перебуває на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області, та є платником податку на додану вартість (а.с.11-12 т.1).

Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 07.11.2016 № 336 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К", з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за січень 2016 року з урахуванням виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ за період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року.

За результатами перевірки складено акт №385/05-10-12/32276975 від 14.11.2016 (а.с.13,14-40 т.1). Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: перевіркою ТОВ «Мединський і К» по відображеним в бухгалтерському та податковому обліку підприємства за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 операціях придбання товарів від контрагента ТОВ «ЛАДКОМ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39928653) встановлено обрив ланцюга постачання зазначених товарів, по яким відсутнє реальне (законне) джерело їх походження (відсутність в ланцюгу постачання фактичного виробника, імпортера чи посередника), транспортування і використання у власній господарській діяльності «Мединський і К» , внаслідок чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підлягають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.191, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, пп. а)в) п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України по яким покупцю ТОВ «Мединський і К» були сформовані податкові зобов'язання контрагентом ТОВ «ЛАДКОМ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39928653); перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в декларації за січень 2016 року в сумі 500 269 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (а.с.39 т.1).

05 грудня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки №385/05-10-12/32276975 від 14.11.2016, за порушення ТОВ «Мединський і К» п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000681400, яким ТОВ Мединський і К зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ по декларації за січень 2016 року в сумі 500269 (п'ятсот тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень) грн. (а.с.41-42 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом, на підставі чого, дійшов до висновку щодо наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів. Відповідачем належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, не надано.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), у редакції на час виникнення правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 29 січня 2016 року між ТОВ "Мединський і К" (Покупець) з ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ (Постачальник) був укладений договір поставки нафтопродуктів №Дт0110 (а.с.43-46 т.1)..

Відповідно п. 1.1 договору, Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані в договорі «товар» , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

За п.2.1 договору, постачання товару, в рамках цього Договору, здійснюється в рамках наступних базисів доставки: ІНКОТЕРМС-2010 DAP - місце поставки вказується у Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору ТОВ «ЛАДКОМ ІНВЕСТ» повинно поставити позивачу у січні 2016 року на умовах DAP (Інкотермс-2010) м. Маріуполь, склад покупця дизельне паливо на загальну суму 3001613,16 грн., у т.ч. ПДВ - 500268,86 грн. (а.с.47 т.1)

Здійснення господарсько-правових відносин з купівлі-продажу дизельного палива, між позивачем та контрагентом за договором підтверджується: видатковою накладною № 41 від 31.01.2016 про отримання дизельного палива на загальну суму 3001613,16 грн., у т.ч. ПДВ - 500268,86 грн.; податковою накладною № 41 від 31.01.2016 зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму ПДВ в розмірі 500268,86 грн.; платіжними дорученнями від 24.02.2016 на суму 2000000грн., від 25.02.2016 №733 на суму 2094311,36грн., від 26.02.2016 №742 на суму 1677835,06 грн. (а.с.43-49, 242 т.1, 35-37 т.2).

Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності підтверджується: договором № 22/02 від 22 лютого 2016 року про відступлення права вимоги за договором № 2510Дт від 25.10.2014 та Договором №Дт0110 від 29.01.2016; платіжними дорученнями від 24.02.2016 на суму 2000000грн., від 25.02.2016 №733 на суму 2094311,36грн., від 26.02.2016 № 742 на суму 1677835,06 грн. (а.с.23-24, 35-37 т.2).

Отримання придбаного дизельного палива здійснювалося у м. Маріуполь, де позивачем надаються транспортні послуги та розташовані орендовані ємкості для зберігання нафтопродуктів.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані у власній господарській діяльності, що підтверджується: договір оренди № 3 від 03 вересня 2015 року, укладеного між ТОВ «Маріупольська автобаза» та позивачем, відповідно до якого, орендар приймає в строкове платне володіння та користування складські приміщення,цех для ремонту агрегатів, обладнану ремонтну зону з оглядовими канавами, павільйон, побутове та службове приміщення, площадка, мета використання стоянка автотранспорту, проведення технічного обслуговування та ремонту, підготовка к експлуатації за адресою : м. Маріуполь, вул. Воїнів - Визволителів, 1; договір оренди № 3 автозаправної станції від 05 червня 2015 року, укладеного між ПрАТ «Будмеханізація-1» та позивачем, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне володіння та користування АЗС для зберігання дизельного палива, до складу входять: 2 цистерни для палива, колонка, приміщення, за адресою : м. Маріуполь, вул. Таганрозська , 40; договір № 11/15 оренди транспортних засобів від 01.11.2015 року, укладений між ТОВ «ДІПІ ЕЙР ГАЗ» та ТОВ «Мединскій і К» про передання у тимчасове оплатне користування спеціалізованого транспортного засобу - напівпричепу паливо цистерни; договір №21/10 оренди резервуару від 01.10.2015, укладеного між ТОВ «ЛИНКОЛЬН» і позивачем, відповідно до якого орендар приймає у тимчасове платне користування резервуар - «Цистерна тип 82» ; штатний розклад ТОВ «Мединскій і К» від 01.11.2016. (а.с.114-117, 176-178, 179-181, 237-240т.1)

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту січня 2016 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «ЛАДКОМ ІНВЕСТ» (76-82 т.1).

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на його виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.

Доводи відповідача в акті про ненадання до перевірки сертифікатів, само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Стосовно посилання відповідача на те, що у контрагента немає необхідної чисельності працівників, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, колегія суддів зазначає, що вказані посилання відповідача є лише його припущеннями та суб'єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

Щодо посилання відповідача на те, що постачальником контрагента позивача не підтверджується наявність трудових ресурсів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач у разі наявності сумнівів у відповідності до п. 39.5.2.13 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції на час проведення перевірки), має право надіслати платникам податків, які є сторонами контрольованих операцій, що перевіряються, запит про надання документів (інформації) щодо операцій та/або провести зустрічну звірку в порядку, передбаченому статтею 73 цього Кодексу, та провести опитування посадових осіб та/або працівників платників податків, які є сторонами контрольованих операцій.

Отже, вищезазначені висновки відповідача є лише його припущеннями, оскільки доказів дослідження первинних документів контрагента позивача, матеріали справи не містять.

Стосовно посилання апелянта на пояснення свідка директора ТОВ Ладком Інвест ОСОБА_4, допитаного в межах кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінку належності та допустимості цих доказів (протоколи допиту свідків, постанову слідчого про призначення позапланової документальної перевірки, а також на інші докази, отримані у ході слідства) має бути надано судом під час розгляду кримінальної справи у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи.

Також, в матеріалах справи міститься копія нотаріально засвідчених пояснень директора ТОВ Ладком Інвест ОСОБА_4 від 13.03.2017 року, в яких останній підтвердив господарську діяльність з позивачем (а.с.248 т.1).

Таким чином, пояснення на які посилається відповідач не можуть вважатися належними та допустимими доказами нереальності здійснення господарських операцій, та не можуть свідчити про відсутність факту придбання товарів, робіт чи послуг позивачем у ТОВ Ладком Інвест .

Крім того, сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, контрагент позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

У відповідності до практики Верховного суду України позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Колегія суддів зазначає, що платник податків не має перевіряти реальність волевиявлення засновників підприємства контрагента на здійснення господарської діяльності.

Також, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 05.12.2016 року № НОМЕР_1 підлягає скасуванню

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Повний текст ухвали складений 13 вересня 2017 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 р. у справі № 805/213/17-а, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів ж дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: М.Г. Сухарьок

ОСОБА_5