Рішення

від 12.09.2017 по справі 905/1846/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.2017р. Справа № 905/1846/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільська швейна фабрика", м. Добропілля, Донецька область

про: стягнення заборгованості в розмірі 2251,95 грн., пені - 105,81грн., 25% річних - 104,89грн., інфляційних нарахувань - 65,77грн., 50% штрафу - 1125,97грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №16 від 11.09.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 12.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

До господарського суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільська швейна фабрика", м. Добропілля, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 2251,95 грн., пені - 105,81грн., 25% річних - 104,89грн., інфляційних нарахувань - 65,77грн., 50% штрафу - 1125,97грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.08.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 21.08.2017р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат №08 від 27.03.2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: договір про відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат №08 від 27.03.2017р.; рахунки на оплату №127 від 01.04.2017р., №185 від 25.04.2017р.; акти надання послуг №128 від 30.04.2017р., №186 від 30.04.2017р.; акт звірки взаєморозрахунків; лист №11 від 22.05.2017р.; розрахунок ціни позову; првоустановчі документи.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвал суду надав письмові пояснення та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання 12.09.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та неявка сторін у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СЕЛІН ТРЕЙД (далі - Сторона 2, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Добропільська швейна фабрика (далі-Сторона 1, відповідач) укладено договір про відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат №08 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 договору, Сторона 1 зобов'язується щомісячно відшкодовувати Стороні 2 вартість спожитих комунальних послуг та вартість експлуатаційних витрат.

Відповідно до п. 1.2 договору, Сторона 1 є користувачем нежитлових приміщень загальною площею 157,9кв.м., а саме: приміщення №3 площею 142,5кв.м., приміщення №4 площею 15,4кв.м. групи приміщень №10, що розташовані на другому поверсі будівлі (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Еренбурга, 3 а.

Умовами п. 2.1.1 договору, визначено порядок здійснення розрахунків вартості комунальних послуг:

1)за послуги водопостачання, водовідведення - на підставі даних приладів обліку, або пропорційно займаній площі, або пропорційно чисельності робітників від загальної чисельності працюючих у приміщенні, за умови відсутності приладів, з розрахунку 0,75м.куб. в місяць на кожного працюючого (ДБН України від 2012р.), згідно діючих тарифів від постачальників послуг з урахуванням витрат, пов'язаних з експлуатацією системи водопостачання та водовідведення.

2)за послуги електропостачання - на підставі даних приладів обліку або згідно номінальної потужності електроприладів, згідно діючих тарифів від постачальників послуг з урахуванням витрат, пов'язаних із освітленням зон загального користування, витрат, пов'язаних з експлуатацією електроустановок, а також втрат електричної енергії, пов'язаних з її передачею в мережі.

3)за послуги теплопостачання (у разі їх надання) - на підставі показників приладів обліку або пропорційно займаній площі, згідно діючих тарифів від постачальників послуг з урахуванням витрат, пов'язаних з опалення зон загального користування, а також з урахуванням витрат, пов'язаних з експлуатацією опалювальних установок і газопроводів.

4)за інші послуги - за тарифами постачальників послуг, пропорційно займаній площі та/або кількості спожитих послуг.

Згідно п. 2.1.2 договору, розрахунок вартості відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат здійснюється згідно витрат Сторони 2, пропорційно займаній площі стороною 1. Сторона 1 відшкодовує вартість експлуатаційних послуг та витрат на підставі рахунку, наданого Стороною 2. Відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат за місяць користування одним квадратним метром нежитлових приміщень становить 5, 33грн. без ПДВ. Загальний розмір відшкодування вартості експлуатаційних послуг та витрат за місяць становить 841,61грн. без ПДВ. Сторона 1 відшкодовує вартість експлуатаційних послуг та витрат на підставі рахунку наданого Стороною 2.

Сторона 1 здійснює відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних послуг та витрат до 10-го числа кожного поточного місяця за попередній на підставі рахунку сформованого Стороною - 2 (п.2.2 договору).

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку несвоєчасної сплати платежів, відповідно до умов цього договору Сторона 1 сплачує на користь Сторони 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Згідно п. п. 5.3, 5.4 договору, у випадку прострочення виконання обов'язків по сплаті платежів, передбачених цим договором, у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, Сторона 1 зобов'язаний сплатити Стороні 2 25% річних від простроченої суми. У випадку прострочення виконання обов'язків по сплаті платежів, більш ніж на 15 календарних днів, Сторона 1 сплачує Стороні 2 штраф у розмірі 50% від розміру загальної суми заборгованості.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору, договір набирає чинності з 01.04.2017р. Строк договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 8.1 договору та діє до 30.09.2017р.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки №127 від 01.04.2017р. на суму 841,61грн., №185 від 25.04.2017р. на суму 1410,34грн.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих йому послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 24.07.2017р. утворилась заборгованість у розмірі 2251,95грн.

Листом №11 від 22.05.2017р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка не була задоволена останнім.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат №08 від 27.03.2017р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору про відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат №08 від 27.03.2017р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір про відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат №08 від 27.03.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким Сторона 1 здійснює відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних послуг та витрат до 10-го числа кожного поточного місяця за попередній на підставі рахунку сформованого Стороною - 2 (п.2.2 договору).

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем послуг за актами надання послуг №128 від 30.04.2017р., №186 від 30.04.2017р, які підписані виконавцем та замовником, у нього виникло зобов'язання з їх оплати в сумі 2251,95грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 2251,95грн.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати наданих послуг, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вони були отримані та прийняті останнім.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 2251,95грн. не надано. Крім того, в матеріалах справи є акт звірки взаєморозрахунків підписаний обома сторонами.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 2251,95грн.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у розмірі 105,81грн., 25% річних в розмірі 104,89грн., інфляційні нарахування в розмірі 65,77грн. та 50% штрафу у розмірі 1125,97грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.4. договору, у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору Сторона 1 сплачує на користь Сторони 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення. У випадку прострочення виконання обов'язків по сплаті платежів, більш ніж на 15 календарних днів, Сторона 1 сплачує Стороні 2 штраф у розмірі 50% від розміру загальної суми заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.3 договору, у випадку прострочення виконання обов'язків по сплаті платежів, передбачених цим договором, у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, Сторона 1 зобов'язаний сплатити Стороні -2 25% річних від простроченої суми.

Суд враховує, що за умовами п. 2.2 договору, Сторона 1 здійснює відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних послуг та витрат до 10-го числа кожного поточного місяця за попередній на підставі рахунку сформованого Стороною - 2.

Отже, позивач здобув право вимоги - 11.05.2017р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 25% річних, інфляційних нарахувань та 50% штрафу, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог в сумах 105,81грн., 104,89грн., 36,04грн. та 1125,97грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільська швейна фабрика", м. Добропілля, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 2251,95 грн., пені - 105,81грн., 25% річних - 104,89грн., інфляційних нарахувань - 65,77грн., 50% штрафу - 1125,97грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільська швейна фабрика" (85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Свердлова, 16, ЄДРПОУ 40069534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛІН ТРЕЙД" (03061, м. Київ, пров. Радищева, б. 6, оф. 1, ЄДРПОУ 39089353) заборгованість у розмірі 2251,95грн., пеню - 105,81грн., 25% річних - 104,89грн., інфляційних нарахувань - 36,04грн., 50 % штрафу - 1125,97грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1586,98грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 29,73грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2017р.

Суддя Я.О. Левшина